Ігор Палиця: «Ми просто вели себе з людьми чесно, а не купували …»

Ігор Палиця: «Ми просто вели себе з людьми чесно, а не купували …»


«Я не говорив би відверто по телефону навіть якщо знав би, що мене не «пишуть», – каже Ігор Палиця, уродженець м. Луцька, засновник Благодійного фонду «Тільки разом», недавній голова облради та чинний народний депутат України від Луцького округу №22, людина – дуже впливова не лише на Волині але й далеко за її межами. Це він сказав у ході інтерв'ю з журналістами «Української правди» Романом Романюком та Дмитром Рясним, яке було оприлюднене 8 вересня ц. р. під заголовком «Коломойський не женеться за грошима так, як Порошенко».


Ігор Петрович не лукавить, адже заходами безпеки не нехтує ніколи, особливо – коли в період правління Петра Порошенка за ним влаштували справжнє полювання, і він був змушений відверто спілкуватися навіть не в службовому кабінеті голови облради (приміщення наразі використовується Ігорем Петровичем яке приймальня народного депутата України, – авт.), а в іншій локації. Крім цього, про відвідування Волині свідчать й інша візуальна ознака – доволі велика кількість охоронців, частина з яких, до речі, після перемоги Володимира Зеленського забезпечує особисту безпеку нинішнього Глави держави.. 

Власне, це підтверджує й преамбула до опублікованого тексту розмови:
«Можливість переконатись в схильності співрозмовника до інформаційних обмежень ми мали ще до початку розмови: Ігор Палиця пропонує провести зустріч не в своєму особистому кабінеті, а в розташованій поряд кімнаті для переговорів. З точки зору шанувальника латентного способу життя вибір ідеальний: переговорка – мертва територія, де немає жодної особистої речі. Але не у цьому випадку. В невеличкій кімнаті крім овального столу та стільців – одразу чотири калькулятори. З математичної точки зору все вірно: крім Ігоря Палиці на цьому ж поверсі знаходяться кабінети ще трьох осіб – Євгена Гєллера, Максима Бужанського та Олександра Дубінського. Але є одне але. Всі вони – народні депутати, а не бухгалтери.  Чому ж в офісі парламентарів так цікавляться цифрами?».

Утім, ще одна характерна ознака цього інтерв’ю полягає в тому, що Ігор Палиця виступає в ньому і як лідер нової партії  «За майбутнє», говориться більше про загальнонаціональні масштаби та про людей, яких в державі знають усі. Наприклад, про Юлію Тимошенко, Миколу Азарова, Петра Порошенка, Ігоря Коломойського, Володимира Зеленського, Андрія Богдана, але фактично не згадує місцевих політиків різних періодів: Бориса Клімчука, Ірину Вахович, Володимира Гунчика, Олександра Савченка, Юрія Погуляйка

Утім, чимало фрагментів цієї розмови так чи інакше стосуються Волині, тому з дозволу очільниці «Української правди» Севгіль Мусаєвої «Волинська газета» оприлюднює окремі з них:

«– У вас освіта Волинського університету за спеціальністю історія і право. Ви закінчили його в 94-му році, а в 93-му вже значилися директором компанії "Мавекс-Л". Як історики стають бізнесменами?

– Сім’я змусила. Я одружився в 93-му році, і після цього почав цікавитися, де можна заробити. Тоді був дефіцит нафтопродуктів в Україні. Кордонів, по суті, не було, митниця працювала так-сяк, податків не було. 

І так співпало, що на два поверхи вище жив старший за мене товариш Леонід, який мав перший комерційний кіоск в Луцьку. Він прийшов до мене і каже, що до нього в кіоск прийшли прибалтійці, і запропонували купити бензовоз 95-го бензину. Каже – давай комусь перепродамо.

– Так для цього потрібні ж оборотні кошти.

– Правильно. Той бензовоз коштував біля 7 тисяч доларів, а ринкова ціна була в два рази дорожча. Я йду до батьків, які тоді мали "Жигулі" шостої моделі, і закладаю їхню машину за 3 300 доларів. 

Ми поїхали з цим Леонідом під білоруський кордон, місто Ратне, чекати цей бензовоз. На зустріч я взяв балончик зі сльозогінним газом, але він не знадобився. Приїхав наш бензовоз, ми передали прибалтам гроші, і приїхали з ним в Ковель. 

Я свою частину бензовоза злив тоді в Ковелі, 35 тисяч літрів, перепродав, і у мене получилось більше 7 тисяч доларів. Після цього я почав купувати в цих прибалтів (братів Маріса та Валдіса Деделісів – УП) бензовози на постійній основі. А пізніше вони мені запропонували створити спільне підприємство "Мавекс-Л", де в мене було 50% і в них 50%.

– В реєстрах останніх років "Мавекс-Л" крім вас засновниками значаться Урі Лейбер і Михайло Кіперман – люди, які нині фігурують членами наглядової ради "Укрнафти". Як відбулось знайомство з ними?

– Вони тоді були компаньйони Коломойського по нафтопродуктах. А познайомився з ними я в 94-му році. 

У Кіпермана батько майстер спорту по штанзі і він дружив з Писаренком, тоді – чемпіоном світу. І Писаренко якраз почав завозити нафтопродукти через Феодосію, завдяки чому в Кіпермана була квота на торгівлю нафтопродуктами. 

Вони дали об’яву, ми по цій об’яві подзвонили в Дніпропетровськ, і я в них купив першу тисячу тонн 92-го бензину. От таким чином ми почали спілкуватися і працювати.

А потім в 99-му році вони мене познайомили з Коломойським, і Коломойський викупив у прибалтів 50% "Мавекс-Л". Таким чином ми з ним познайомилися, і він став моїм партнером».

«– Чи правда, що з 2004-го року ви не користуєтеся зброєю? Чому?

– Так, не ходжу на полювання. Було одне полювання в Івано-Франківській області, де мене запросив тоді колишній голова ОДА Вишиванюк Михайло Васильович. І біля мене на номері стояв керівник СБУ, який так захопився, що коли кабани пішли через лінію, то його пуля попала в дерево за 10 сантиметрів над моєю головою. Тоді Вишиванюк зламав йому рушницю, а я припинив ходити на полювання».

«– Якщо це доречно, задам вам філософське питання з цього приводу. Порошенко, рівно як і Ігор Коломойський, мали можливості увійти в історію країни як державотворці. Як люди, що підняли Україну на ноги. Але замість цього один запам'ятався корупцією навколо Кононенка, а інший – схемами на "Центренерго". Чи були у вас філософські бесіди з Коломойським про те, що залишиться після вашої групи? Чи немає в нього амбіцій аби на його честь ставили пам’ятники, називали його прізвищем вулиці?

– Він точно не та людина, яка хоче, щоб йому ставили пам’ятники чи називали вулиці. Амбіції, можливо, є, але він своєрідна людина. Я хочу щоб ви почули: Коломойського гроші, якість побуту не цікавить. Стометрові яхти, палаци – не цікавлять. Його цікавить одне – гра. Те, що на столі. Все. Його не цікавить те, щоб його кишені ломилися від золота. 

В мене з сином не раз були розмови. Він вчився за кордоном, жив там, і живе сьогодні. Він бачить друзів з інших країн, і питає – а чого в нас такого немає, ну ти ж теж там чиновник. Я кажу – синок, у мене зовсім інші принципи. Я нікому не давав красти чи заробляти на бюджеті, і собі цього не дозволяв. І чи є в мене амбіція, щоб вулицю назвали потім моїм іменем – є в мене. От у мене є. Від Коломойського я про таке не чув».

«– Повернімось до політики – як ви потрапили в список БПП до Петра Порошенка в 2014 році?

– Він мене записав, я був сам здивований.

– Тобто як записав? Вони ж не могли просто так вас записати без вашої згоди.

– Так взяв і записав. При тому я в список попав, а не кандидатом на мажоритарці. 

– Але ж вони вас хоч запитали?

– Ви думаєте, Петро Олексійович часто питав? Я з ним розмовляв по телефону, коли був головою Одеської адміністрації, два рази за рік. Два. 

Один раз, коли побили Нестора Шуфрича, і другий раз, коли треба було, щоб обласна рада обрала Гончаренка Олексія головою облради. От ми говорили два рази по телефону, і ще він приїжджав, по-моєму, два чи три рази в Одесу. Все. Більше мене ні про що ніхто не питав.

– Все одно не віриться, щоб вас просто взяли і вписали без вашого відома в список...

– От просто так взяли і вписали. Мені подзвонили: "Тебе вписують. Все. Ти там 36-й чи 37-й". Потім мене запросив Петро Олексійович до себе, каже: "Я бачу, щоб ти залишався головою ОДА. Ти готовий працювати?" – "Я готовий, тільки у мене немає ні одного призначеного голови РДА. Може призначите?" Призначили. 

Я аж до свого зняття в кінці 2015 року був виконуючий обов'язків, і мені не призначали спеціально ні одного голову районної адміністрації.

І все працювало – державна машина працювала. Тоді я зрозумів, що, в принципі, ця вертикаль РДА і ОДА взагалі не потрібна. Обласні ради повністю можуть робити те, що сьогодні робить ОДА, тільки в 4 рази з меншим штатним розписом людей.

– А тоді, коли вас звільнили, це було щось особисте ваше з Порошенком чи це була вендета з Коломойським уже?

– Безумовно, вендета з Коломойським. Ну, звичайно, я був незручний, на все мав з самого початку свою думку, не робив те, що мені "радили" робити. Це безумовно теж зіграло свою роль. Він же коли мене знімав, то все мені нагадав і "Київський торт".

– "Київський торт"?

– Ну, у "95 квартала" був номер: для того щоб зробити торт, треба яйця. "Это тебе привет за "Киевский торт", – сказав мені Порошенко, коли звільняв.

– Там у списку БПП були не тільки ви "партнер Коломойського", але й «адвокат Коломойського».

– Богдан?

– Так. Ви зараз з ним підтримуєте якісь стосунки? Його похід у владу і вихід звідти змінив його?

– Мене Коломойський питав мою думку, я був проти того, щоб Богдан очолював Офіс Президента.  

– А чого Коломойський питав у вас, хто має бути главою Офісу Президента?

– Ну, коли це сталося, він питав, як я до цього ставлюся. Я завжди до Богдана ставився специфічно, і тому сказав, що це не та людина, яка може очолити Офіс президента.

– А чому?

– Ну, така моя думка про нього. Він просто нестабільний».

«– Багато наших знайомих журналістів і місцевих політиків скаржились, що коли ви були головою облради, то керували областю зі Швейцарії, мовляв, у Швейцарії ви бували частіше ніж в Луцьку. Що у вас в тій країні? 

– По-перше, це так їм здавалось, що я в Швейцарії. Вони звикли – що голова обласної ради має сидіти на своєму кріслі, до нього мають приходити люди, цілувати руку, він має щось підписувати. За це йому або пляшку дають, або гроші. А Палиця був нестандартний. 

Кожен день сидіти в кріслі не несе ніякого навантаження, тому що там пусто. Я їздив по всій Європі, по всьому світу, зустрічався з бізнесменами, з інвесторами, запрошував їх на Волинь. Безумовно, був в Швейцарії, там де в мене просто дружина, менша дочка і син тоді навчалися.Але коли хтось казав, що от він більше в Швейцарії – ну, це люди, із брежнєвських часів – має бути на місці чиновник. 

Мене прокуратура перевіряла, і НАБУ перевіряло, скільки часу я був на робочому місці, скільки часу я був за кордоном. Я говорю: "Хлопці, я не отримую ні копійки з бюджету". Бо тільки мене обрали, я відмовився від грошей взагалі, щоб мені платила держава, я відмовився від водія, від транспорту. Я за оренду свого кабінету платив сам гроші, тому що я взяв трошки більше, ніж тоді було в кабінеті голови обласної ради. 

Мене зараз питають: "От Верховна Рада сьогодні нарешті почне працювати?". Я говорю: "Не думаю, що це добре. Було спокійно два місяці літа, коли Верховна Рада не працювала: ми знали, що ні один закон не зміниться і гірше не стане. А тепер, ніхто не знає, що вони внесуть з 2 вересня".

– Ви кажете, що за все платили самі, але ми от передивились ваші декларації і не знайшли там ніяких значних грошей, жодних корпоративних прав – у вас нічого немає.

– Я ж вам відразу сказав: я всі опціони віддав зарання ще до того, як бути чиновником, своїй сім'ї. 

– Тобто зараз ви живете на утриманні сім'ї?

– Ні, чого на утриманні сім'ї? Я сьогодні живу на свої гроші, у мене в декларації є гроші, які я кожен рік витрачаю. У мене є достатній залишок грошей. На утримання сім'ї я не живу.

– Ніякої нерухомості, навіть автомобіля у вас свого немає.

– Ні, немає. Все, що я заробив, я свідомо записав на сім’ю, щоб не було там, як з Ігорем Єремєєвим (мається на увазі народний депутат України від Маневицького округу №23, співвласник групи компаній «Континіум» Ігор Єремеєв, який помер 13 серпня 2015 р. у швейцарській клініці після падіння під час верхової їзди на коні на Волині, – ред.), що коли його не стало, то до цього часу ідуть суди по спадку, а сім'я нічого не має. Я свідомо приймав це рішення, я не хочу писати якісь заумні заповіти. Мені Бог дав заробити, це має бути у сім'ї. 

– А що на сьогоднішній день належить вашій сім'ї?

– У зв'язку з тим, що я пішов в політику і в мене не буде можливості їздити до сім'ї і бачити їх часто, я попросив дружину разом з донькою переїхати сюди до мене жити. Тому все, що в неї є, а син вже дорослий, все майно дружини буде записано у мене в декларації. 

Ми починаємо з вересня спільно жити знову після багатьох років, що ми жили окремо. Тому після Нового року все буде в декларації. Там і акції "Буковелю", і акції нафтові, ну, якщо вона не зробила якусь там реорганізацію чи ще щось. Все буде. 

– І австрійський готель?

– Також буде.

– Одеський готель Palace Del Mar?

– Так. 

– Навіщо ви купили 60% відсотків акцій футбольного клубу "Волинь"?

– Я ніколи не купляв 60% відсотків акцій "Волині". Була ситуація, коли Столяр (волинський політик, колишній власник ФК "Волинь" – УП), який володів до цього "Волинню", захотів її продати. Я не люблю футбол і не займаюсь футболом, говорю про це відкрито. Але є люди, яким це цікаво, вони самі на це шукають гроші, я зі своєї кишені гроші на футбол не витрачаю.

– Чи правильно розуміти, що це Ігор Валерійович купив собі таким чином клуб?

– Не Ігор Валерійович, не він. І "Волинь" тоді грала і вигравала в "Дніпра", і ніколи "Дніпру" не піддавалась.

– А навіщо ви тоді почесний президент "Волині"?

– Ну, тому що вони думали, що я буду допомагати. Я шукаю, хто буде фінансувати, займаюся цим питанням, прошу людей допомагати футболу.

– Тобто вас попросили "пофорвардити"?

– Не "форвардити", ні. На той момент мені здавалося, що мене може це зацікавити. А потім, коли я побачив, скільки грошей бере на себе 11 хлопців кожен рік, я зрозумів, що футбол я не любив і не буду любити.

– Кажуть, що у вас були дружні стосунки з Зеленським ще до того, як він почав усю цю політичну історію?

– Були дружні стосунки.

Були чи є? Як вони зав'язалися і чи досі тривають?

– Я не знаю. Я не знаю, чи зараз є дружні стосунки, скажімо так. Я його не бачу, я з ним не спілкуюся, тому я не знаю.

– А як вони взагалі з'явилися?

– Та нормально. Ми познайомилися, були на загальних десь зустрічах, десь він був, десь я був – так і познайомилися. Десь випили по 50 грам, десь пожартували.

– Багато хто вважає, що без медійної і організаційної підтримки Коломойського Зеленський би не став Президентом. 

– Коломойський боровся з Порошенком, боровся зі страхом в країні, який Петро Олексійович насаджував, боровся з ненавистю в країні, з клептоманією Порошенка. Тому він і симпатизував Зеленському. А що він отримав від Зеленського? 

– Ну, трошки ж компенсація якась відбувається?

– Яким чином?

– Наприклад, через "Центренерго", де структури Коломойського постачають  дороге вугілля і викуповують дешеву електроенергію.

– Питання в тому, коли почало працювати "Центренерго", впали ціни на електроенергію чи виросли? А коли почали говорити, що Коломойський "зайшов на "Центренерго"? При Зеленському чи при Порошенку?».

«– Питання дещо філософське, але ви – це і є ж українська еліта, принаймні в фінансовому розумінні цього слова. Якщо еліта заробляє "по беспрєдєлу", то про які правила гри може бути мова? Ви – приклад для людей внизу – поліції, податківців, малого бізнесу. Чи розумієте ви, що по суті еліта задає тон життя в державі? 

– По-перше, я не вважаю себе елітою. От ну я не відчуваю цього. По-друге, я вважаю, що якщо хтось має можливість в цій країні грабувати "Центренерго" чи якісь інші активи, чи припортові заводи, чи ще щось, цього не повинно відбуватися. Я собі цього ніколи не дозволяв. А я мав можливість і в Одеській ОДА, і в "Укрнафті", і у Волинській облраді. Але я ніколи цього не дозволяв ні собі, ні іншим. 

– У 2019 році на парламентських виборах вся страна пережила таке "зелене торнадо", коли всі мастодонти політичні програли свої округи невідомим людям. А на Волині вийшов якийсь "островок стабільності", бо всі округи виграли Палиця, друзі Палиці і ще Степан Івахів. Як це так вийшло?

– Принципи, життєві принципи. У нас були не "прикормлені" округи, а округи, де ми працювали, де витрачали час на спілкування з людьми, округи, де люди вірять, що ми можемо захистити і допомогти.  Ми просто вели себе з людьми чесно, а не купували, і люди так само повели себе по-чесному з нами – не продались і не повірили в "швидкий рай". 

– Всі кажуть, що ваш секрет був простий – гречка, розподіл бюджету… Але гречку всі роздавали, і програли. Як ви виграли?

– Це про Палицю кажуть, про гречку роздавав? Хай покажуть хоч когось, кому Палиця заплатив гроші. Є хтось, кому Палиця дав 500 чи 1000 доларів за то, щоб голосував за нього? Ви таких не знайдете. Що Палиця будував футбольні поля зі свого фонду – так. Що Палиця давав допомогу, в кого нема грошей, інваліди, центри геріатричні – так.  А гроші Палиця за голоси нікому не давав. І коли хтось розповідає про гречку, то хай сам цю гречку роздасть і побачить, чи люди йому повірять.

«– Цієї партії (НУНС, – ред.) вже немає. Вдруге "вас записали" в БПП. Цієї партії формально теж уже немає. Про УКРОП або добре, або нічого.

– УКРОП є. Але цей проект уже виконав свою роль.

– Тепер у вас новий політичний проєкт «За майбутнє». Переконайте нас, що його не чекає така ж доля, як ваші попередні партії.

– Цю партію ми разом створили, вона точно буде, бо мене сюди не записували. Ті партії, куди мене просто записали, їх немає, а партія, куди я сам записався, яку ми сьогодні створюємо, вона буде.  Місцеві вибори – це тільки шанс сформувати команду, яка чітко покаже, що вона вміє робити і що вона вже зробила.

– Раніше на місцеві вибори, скажімо у Вінниці, Гройсман робив щось своє, у Хмельницькому Герега своє, так само Одеса, Дніпро, Харків… А тепер якийсь тренд – усі роблять великі партії. Що змінилося? 

– Зрозуміли одну річ – що місцева партія, ну що вона може зробити? Десь з якогось бюджету поміняли вікна. Десь зробити дорогу, наскільки вистачить грошей. Але потім в Верховній Раді починає працювати монобільшість, або ще якась коаліція і починає навантажувати місцеві бюджети ПТУ, пільговими проїздами, комуналкою, забирати з бюджетів акцизи, забирати з бюджетів пайову участь у будівництві...  І місцеві зрозуміли, що там скоро взагалі нічого не буде, вони нічого не зможуть робити. Що таке місцеві бюджети сьогодні? Це відрахування ПДФО – 60% у територіальні громади і 15% в обласну раду. Від чого залежить ПДФО? Від розміру зарплат. Від чого залежить розмір зарплат? Від податків на зарплати, наскільки бізнесменам вистачить запасу, щоб платити офіційні заробітні плати. І все впирається в кількість робочих місць – треба нові підприємства, інвестиційні умови, зниження податків, правоохоронні органи щоб нікого не чіпали. 

Все це здатна забезпечити тільки Верховна Рада. Тому місцева компанія – це старт на Верховну Раду, без парламенту в цій країні нічого не зробиш. А цю Верховну Раду, якщо подивитись, як ведеться вся робота, переобиратимуть достроково. І для нас на цих майбутніх перевиборах завдання взяти стільки, щоб мати можливість формувати коаліцію і мати можливість впливати на процеси в Верховній Раді. 

– А що ви хочете зробити в першу чергу?

– Довести до закінчення децентралізацію, причому термінового, щоб на місцях дійсно, як в Польщі, були самодостатні громади: і фінансово, і в прийнятті економічних рішень. 

Ми хочемо двопалатний парламент, де верхня палата буде представляти регіони України по географічному принципу, а не по принципу кількості населення. Наше бачення – потрібне звуження повноважень президента, він повинен бути в нас з повноваженнями, як в Австрії, в Швейцарії, в Німеччині. А приймати рішення повинен парламент – нижня палата, яка обирається на всенародних виборах, і верхня палата, яка може блокувати в інтересах розвитку місцевого самоврядування недолугі рішення нижньої палати. Це наше бачення. 

Не може країна залежати від однієї людини – чи це Зеленський, чи це Порошенко, чи це Палиця – не грає ролі. Бо обирають одну людину, а потім бачать, що вона насправді або зовсім інша, або сходить з розуму по дорозі, на перший або другий рік».

Повний текст матеріалу за посиланням https://www.pravda.com.ua/articles/2020/09/8/7265605/

Підготував

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото «Української правди»: Ігор Палиця.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Звичайно, адже вона використала для боротьби з Covid-19 весь потрібний державний ресурс. (9) - 12.3%
У Києві тільки імітують бурхливу діяльність. Насправді під прикриттям коронавірусом вирішують інші справи. (38) - 52.1%
Якби не місцеві ради, то епідемія б стала масовою. (17) - 23.3%
Мене це не стосується. (6) - 8.2%