Западенка і «кацапо-бандерівець»

Западенка і «кацапо-бандерівець»

Як лучанка примусила плакати тисячі людей із Майдану.

Такі знайомства додають віри у людську щирість. Зараз поясню. Уже десять років, як столична, але все ж назавжди лучанка Тетяна Власова при зустрічі розповідала небагато: про те, як її вірші, народжені Майданом, розходилися в мережі з шаленою швидкістю, як плакала разом з усіма, кому довелося спробувати смак революціюї Гідності, як раптом відчула себе такою патріоткою, що аж знову… заплакала.

Тетяна прийшла до нас у редакцію з чоловіком Дмитром, принесла книгу «Небесна Сотня» – славетна антологія віршів про Майдан. А там – дві її поезії.

– Не очікувала, що комусь так сподобаються мої вірші. Я ж просто передавала власні емоції. А вийшло… Ввечері закинула на Фейсбук, а вранці відкриваю – там море переглядів, репостів, коментарів, люди дякують. Не знала, як і реагувати.


Хто читав вірші Тетяни, думаю, збагнув, у чому їх сила: прості слова, без патетики і складних епітетів – для кожного. Загалом авторка-початківець написала 7 поетичних творів. Два з них – російською.

– Написала про перші смерті. Мамі по телефону диктувала вірш, вона записувала і плакала, – пригадує дівчина. – То ж емоції. На жаль, не позитивні.

«Мама відправила сина, Просила Бути обачним. Син обіцяв берегтися щосили: «Мамо, не плачте»...


От як буває: перші спроби – і вже з претензією на геніальність. Не даремно так кажу: справжній талант лучанки відмітили навіть брати Капранови.

– А раніше зовсім не пробувала віршувати? Ніколи-ніколи?– все ж перепитую.

Сміється. Каже, мовляв, як і всі: у дитинстві.

– То було у першому чи другому класі, – помітно, що намагається пригадати. – А потім знову спробувала у 5-му. Написала казку до свята Миколая. Тож учителька мови була дуже втішена, зачитувала вголос. Згодом стала писати на замовлення. Вчительки. Вона просила до якоїсь події чи теми. От, наприклад, на випускний складала жартівливі чотиривірші. Лише один запам’ятала: про дівчину, котру класний керівник відправляла в туалет змивати косметику:

«Віка! Краса – це страшна сила, Якщо вміло нею користуватися.

Але чому ж класний керівник просила тебе Хоч трохи менше фарбуватися?!».


Щиро сміємося. Тоді знову заводимо про серйозне. Загалом зі слів співрозмовниці розумію, що вона була кращою серед учнів у класі – принаймні на уроках української. Тож зрозуміло, чому згодом був факультет журналістики у львівському виші, тепер – робота за фахом. Хоча – не тільки. Тетяна, до того ж, співає. Разом із чоловіком Дмитром та ще двома друзями – теж подружжям Максимом і Христиною Дудіними – створили гурт «АССА». Нещодавно до колективу долучився і скрипаль Олег Шутяк. Як кажуть самі, виконують рок.

До речі. Дмитро родом із Санкт-Петербурга, росіянин за національністю. Це ще більше вражає, коли читаєш на його футболці – «Слава Україні!».


– Такий собі «кацапо-бандерівець», – усміхаючись, каже Таня.

А сам Дмитро заводить гарною російською про те, як… зукраїнізувася. На Майдан його, звісно, Таня потягнула. А коли сам усе побачив, відчув, то й не менше дружини перейнявся.

– Ставився до цього скептично, – перекладаємо сказане. – Думав: ну, Євромайдан – як євроремонт…

Поїхали, походили у перші дні, подивилися. Молоді люди зізнаються: думали, що нічого з цього не буде. Тоді ж поїхали в гості до Луцька. Було все тієї ночі, коли стався перший розгін активістів. Про це дізналися з новин. Потім совість уже не дозволила просто сидіти вдома.

– Допомагали – чим могли, – уривчасто розповідає Тетяна Власова. – Було таке відчуття, ніби то все – великий такий мурашник, де кожен зайнятий своєю справою, дуже важливою… Ми приносили продукти. Там була бабця, вона тримала три лоточки. Наварила картоплі, іще щось зготувала – і принесла, бо ж для патріотів. Досі сльози на очі навертаються… Прикро, бо потім знайшлися такі, хто сказав, ніби їй за це 200 гривень заплатили.

– А коли дідусь стоїть і лопатою сніг прибирає або жінка у дорогезній шубі з усієї сили грюкає – ламає ломом лід! – втручається Дмитро

– Всі усміхнені, щирі, добрі. В мене постійно були сльози на очах – від гордості, – знову додає емоцій Тетяна.

Тепер же «кацапо-бандерівець» Дмитро пише Тетяниному татові – щирому западенцеві – смс, розпочинаючи фразою «Слава Україні». От тільки шкода, що з санкт-петербурзькою ріднею контакт дещо втратився.

– Вони серйозні люди, нам завжди було про що поговорити, – говорить чоловік. – А коли почався Майдан – усе змінилося. Іноді під час розмови у мене виникало враження, наче з Кисельовим (російський журналіст, заступник генерального директора одного з центральних російський телеканалів, – авт.) спілкуюся. Словом, жах. Зовсім не вірять українським сайтам. Кажу: я ж бачу все сам, мені до Майдану їхати 7 хвилин. Але ні… Навіть говорили: раптом щось – то приїздіть: ми вас врятуємо. У гості збиралися цього літа, але зараз хтозна, чи поїдемо.

А от до Луцька талановиті молоді люди точно приїдуть іще не раз: вони планують подарувати землякам музику. Правда, у нашому місті гурт «АССА» вже виступав, тільки побачити це пощастило небагатьом – лише родичам на весіллі (до речі, Власови познайомилися завдяки музиці: Дмитро шукав вокалістку, а знайшов дружину). Вони досі усміхаються, коли пригадують, як готувалися до того виступу. Тренувалися майже пошепки до середини ночі, аби не побудити сусідів у готелі.

– Тьоті і дяді були трошки в шоці, – зізнається Таня. – Крім того, мені довелося співати у білій весільній сукні. Було дуже незручно. Я чіпляла платтям інструменти, мікрофон.

Тож перший концерт відбувся на весіллі, другий – на Майдані.

– Я зараз із гордістю говорю про те, що ми зігрівали людей у ніч на 16 січня. Саме тоді, коли мали прийматися ті закони, всі розуміли, що буде якесь заворушення, тож небезпека дійсно очікувала, – каже співрозмовниця. – Нам організатори потім дуже дякували за те, що не побоялися.

У них іще все далі буде. Тетяні вже телефонували із пропозицією зачитати за кадром свої вірші: зніматимуть іще один фільм про Майдан. Також нещодавно побачила світ збірка жіночої лірики «Материнська молитва. Українки – Героям Майдану». Там теж є її вірші. Поезію Тетяни Власової читають тисячі людей, навіть не знаючи, хто автор. Це вже ознака народності.

– Єдине, що неприємно, – каже Тетяна, – коли хтось переписує і видає поезію за власну. Або ж переписують, вставляючи свої фрази. Мене це трохи ображає.

Світлана ДУМСЬКА.

Фото зі сторінки гурту «АССА» у Фейсбук.

 

 

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (165) - 30.8%