Потрапити в «медовий місяць»

Потрапити в «медовий місяць»

Пожити так, як душа просить, можна в Лютці Старовижівського р-ну –«Садибі «Хвиля».

Нарешті позаду шум, асфальт, метушня. Чути шум гілля та щебет птахів. Трав’яниста дорога перетворює редакційне авто на машину часу. Над головою – небо, що заглядає в небесно-синє озеро. Тоненька смужка лісу. Трохи на відстані – чепурна хатина, хлів і повен двір усякої живності.

Аж ось дорога закінчується – і перед нами споруда, якій, здається, лише курячої ніжки бракує.

Заходиш усередину диво-будівлі і, здається, кожною клітиною вловлюєш архаїку.

– Ось ці стіни – то залишки справжньої курної хати. Збудована в кінці 19 століття, вона, мабуть, зникла б у вогні чиєїсь печі. Але я напіврозвалену хату по частинах розібрав (це була колота вільха) і наново склав, – розповідає, запрошуючи всередину, господар обійстя Віталій Хвищук.

У цій садибі чоловік збирає все, що відтворює побут Полісся минулого та позаминулого століть. Чимало речей  зроблені руками батьків-Хвищуків та нині покійних діда й баби. Частину експонатів подарували місцеві старожили. А щось придбав пан Віталій, коли їздив селами рідного йому Старовижівського р-ну.

– Хоча зараз я мешкаю в райцентрі, втім мала батьківщина – в селі Лютка. Тож саме тут, поруч із батьківською хатою, вирішив облаштувати такий собі куточок для душі, який зову «садиба «Хвиля», – продовжує оповідач. – Спершу (коли ще був холостяком) сюди привозив гучні компанії ровесників. Адже ліс та озеро – поруч. Потім уже сім’ями сюди стали приїжджати. А кілька років тому разом із сином захотілося нам зробити щось більше, ніж просто місце для шашлику.

Таким чином у хатині з’явилася відреставрована старовинна тумбочка, яку власноруч виготовив дід Віталія Хвищука – Іван.

– Золоті руки мав чоловік. У цій (як на Поліссі кажуть) «шєфі» він кожну дощечку сам вирізав, кріпив, навіть завіси робив, – показує господар. – Вішак, який поруч, виготовлений зі столітньої дошки. А ось це – письмовий стіл, моїм татом Павлом змайстрований. Зараз батькові 82. Але за столярку вже не береться, більше за вудочку. «Я, – каже, – своє одробив. Хочу пожити так, як душа просить».


Із веранди зайшовши до кімнати, бачимо старовинний диван та ліжко з кованими бильцями (і не простими – квітами оздобленими!). Під ногами – домоткані доріжки. На стінах – старовинні вишиті картини. Все воно – також із далекого дитинства Віталія Хвищука.

Холодильник, який помічаємо в наступній кімнаті, – то вже відлуння радянської доби, років так 70-х. А останні двері ховають розкіш, яку хіба компартійні боси собі дозволяли, – баньку!

– Пам’ятаєте фільм «Ирония судьби»? От і ми з друзями любимо попаритися. Ще й потім у сніг шуганути, – пояснює господар.


Однак теплої пори замість «у сніг» товариші вмощуються в саморобній альтанці та за картами чи доміно про політику балакають. Не дарма на столі гармата, на південний схід повернута.

– Сам змайстрував, – хвалиться Віталій Хвищук. – Не було що взимку робити, от і працював. До речі, коло хати на траві бачили шахи величезні? Теж моїх рук справа. А он цей декоративний млин разом із сином виготовили.

Крутнувши вітряка, господар відкриває потаємні двері та кличе заглянути. Бо там, виявляється, жорна стоять ХІХ ст.!


– Коли до мене гості на відпочинок приїздять, за кожну старовинну річ розпитують. То я, щоб по сто разів те саме не розповідати, біля експонатів таблички повісив: звідки раритет, який вік орієнтовно має, ким виготовлений. Таку-собі паспортизацію зробив, – пояснює. – До речі, є в мене гончарний круг, у селі Дубечному Старовижівського району куплений. Так-от, він виготовлений зі шматка збитого у війну німецького літака. Принаймні таке розповідав дідусь, у котрого цей гончарний круг купив. І той же дід зробив мені акцію: подарував глиняного глечика, якому теж невідь-скільки століть.

– А це що за хата під очеретом? – показую на ще одну споруду на обійсті Хвищуків.

– Я її «Теремком» називаю: маленька, симпатична і дуже компактна, – на підтвердження цього Віталій Павлович відчиняє двері будівлі, яка чимось нагадує театральну декорацію.

Всередині дійсно затишно: мале віконце, два ліжка, тумбочки, пастельного кольору інтер’єр.

– Цей «Теремок» буквально за день змайстрував, – провадить оповідач. – Бо вийшло так, що зателефонували до мене молодята зі Львівщини: мовляв, хочемо подалі від цивілізації медовий місяць провести. От я і вирішив їм весільний презент зробити. Навіть човна придбав, аби могла собі парочка ввечері на озері покататися.

Таким чином благородна справа почала господареві дивіденти приносити.

– Звісно, за прибутковий рівень мова не йде. Але друзі, куми, знайомі знайомих щиро дякують. Бо тут не просто в озері купаються чи свіжим повітрям дихають. Відпочити від цивілізації, духовно з’єднатися з минувшиною, походивши босим по росі, набратися енергії землі – ось те, що за жодні гроші не купиш! – говорить співрозмовник.

А що вже казати за свіжі пироги, хліб із печі, яйце прямо з-під курки, якими городських гостей любить частувати Віталієва мати.


– Ще ні разу не було, щоби тут хтось відпочивав, а ненька домашніми смаколиками не пригостила. Я тільки дивуюся, як у 73 роки в неї енергії на все вистачає, – з любов’ю каже Віталій Павлович. – Та що дивуватися гостям, коли недавно заготівельник металобрухту зайшов, а вона питає, чи з дороги не голодний. І доки тато шукав непотрібне залізяччя, мама заготівельнику картоплю смажила.

Щойно за жінку згадали, як вона й сама на порозі з’явилася. Побачивши гостей, стала сина картати: ой-не-попередив-а-вона-ж-корів-пасе-і-нічого-такого-не-наготувала-то-хоч-макарону-нагрій-та-тушонки-принеси-і-кави-не-забудь-зварити-бо-їй-треба-свиньом-давати.


І невдовзі сало шквариться, яйця б’ються, домашній хліб нарізається, старики розпитують про новини з Луцька, бідкаються: «Хоч би ни война». І мимохіть дійсно повертаєшся в минуле. Навіть без машини часу…

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.  

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%