«Люблю, як в юності»

«Люблю, як в юності»

Накриті столи, короваї, подарунки, вигуки «гірко!», рушники «на щастя на долю», музичні вітання – всі ці весільні атрибути зустрічали молодят. Але не звичайних, а тих, хто разом по життю – ювілейних 50 і більше літ. Такі урочистості підготував для сімейних золотих пар обласний фонд милосердя і здоров’я. Варто зазначити, що зустрічі давно стали традиційними, а цьогоріч зібралися вже вдвадцяте. Отож, святкували ювілей.


– Ми запросили 15 пар, – каже голова правління фонду Лідія Тарасюк, яка є ініціатором та організатором такого гарного дійства. – Звичайно, на Волині їх багато. За 20 літ у нас побувало на цьому святі майже 500 пар із усіх куточків нашого краю. Але вибирали тих, хто має здоров’я до нас приїхати. Серед них є навіть ті, хто разом уже понад 60 років. Це приклад для нинішніх молодят – як любити і шанувати один одного, попри всі незгоди. І як приємно на запитання «Чи кохаєте, як в юності, свою половинку?» читати відповідь: «Так, навіть більше!».


Дивлюся на ці подружні пари. Попри вік, усі піднесені та схвильовані. Дехто прийшов на зустріч навіть із дітьми та внуками, як-от Алла і Валерій Глушки із м. Луцьк, які разом уже 50 років, Богдан та Людмила Долонські з м. Горохів, котрі теж нещодавно святкували золотий ювілей. У їхніх рідних на очах – сльози. Розумію, що це від щастя і гордості за батьків. Бо ж не кожна дружина поїде за чоловіком на край світу, де по суті і жити нема де, як це зробила Людмила Долонська, яка відправилася до коханого аж у Казахстан на цілину, де й народилася найстарша донька Жанна. Тож поверталися на Горохівщину вже втрьох. Отака любов по-волинськи!


– Я закохалася спочатку в почерк Олександра, – сміється, згадуючи свою історію знайомства з майбутнім чоловіком Зінаїда Хомич, із яким прожила в парі уже майже 57 літ. – Сподобалося, як у перших листах дякував батькам, що виховали таку гарну доньку. І хоч мала багато кавалерів, вибрала Сашка.

– А я її побачив на фото у свого армійського товариша. Дівчина відразу мені сподобалася. Тож попросив адресу і написав. Хоча товариш відмовляв, казав, що дуже горда. Але таки дочекався відповіді. Потім приїхав до Зіни в Олику на першу зустріч. Не розчарувався, навпаки – ще більш закохався. Стільки років разом! Живемо нині в Луцьку, збудували свій дім. Маємо навіть двох правнуків.


Питаю: у чому ж секрет їхнього подружнього довголіття? Кажуть, все дуже просто: слухають один одного. Сім’я Баликів із с. Підбереззя Горохівського р-ну (54 роки разом) додає: обов’язково прощати і допомагати. До цього часу тримають господарство, город, ще й 10 вуликів, адже Олексій Іванович – бджоляр із 47-літнім стажем, а Ольга Федорівна трудилася на колгоспних ланах.

– Я щасливий, що зустрів свою Юстинію, – ділиться Іліадор Чернецький із Луцька, сімейний стаж – якого – 60 літ. – Тільки побачив (це сталося в магазині: вона працювала продавчинею, а я саме повернувся з армії) – відразу закохався. Яка ж гарна була (та й тепер нівроку!): молода, струнка, з довгою косою! Нажили двох дітей, трьох внуків і трьох правнуків. Ні разу не пошкодував. Я керував хором, тож часто доводилося їздити на концерти, пізно повертатися. Моя кохана ніколи не попрікнула, не влаштовувала сцен ревнощів. Довіра – найголовніше!


Кожна сімейна пара отримала подарунки та короваї. А як символ оберегу подружнього життя і на знак довголіття заступник директора Луцького міського департаменту соціальної політики Олег Главацький подарував обласному фонду милосердя ікону Почаївської Божої Матері.

Наталія ГЛАВНІЧЕК.

Фото автора.



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (607) - 86.2%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%