Лакувальниця з «лаковки»

Лакувальниця з «лаковки»

Шачанка Тетяна Забродоцька пропрацювала у промисловому комбінаті 25 років, з них 5 – у лакувальному цеху.

За старанність та успішне виконання плану її неодноразово нагороджували грамотами та цінними подарунками. Тут була чітка організація виробничого процесу та сувора дисципліна. 
У разі незначних порушень прізвища винуватців потрапляли до «чорних» списків, які у друкованому вигляді розміщували на стіні прохідної і за це, відповідно, – «зрізали» премії.
 «Ви, Забродоцька, на роботу зібралися, чи на празнік?», – запитував головний інженер Шацького промкомбінату Сергій Редько у робітниці лакувального цеху, коли та за декілька хвилин після початку робочого дня вона ще не встигла переодягнутися у спецодяг.
Зі слів пані Тетяни я дізналася, що колектив лакувального цеху нараховував 8 жінок, які працювали в дві зміни. Велике приміщення було оснащене лакувальною та шліфувальною машинами, а також спеціальними стелажами для просушування деталей. Робітниці стояли по обидва боки устаткування: одна – пускала матеріал під обробку лаком, а друга – забирала та штабелювала його для висихання. Тим часом дві інші усували автоматичні недоліки та вручну лакували дрібні деталі. Зокрема, ніжки меблів занурювали у резервуар з лаком та вішали вгорі на забиті у рейку цвяхи, аби з них рівномірно стекла рідина.
Далі, накладаючи на шліфувальні паси наждачний папір різної щільності, усі частини шліфували та піддавали завершальній обробці лаком. І, врешті-решт, – полірували до блиску.
Лак на підприємство тоннами доправляли у величезних бочках, які ставили на вулиці біля вхідних дверей цеху. До них підставляли драбину або спеціальні східці, по яких підіймалися та відрами набирали рідину. Лак розводили ацетоном до певної консистенції та заливали у пристрої. Зрозуміло, що виробництво було шкідливим для здоров’я… 
Аби поділитися досвідом роботи з працівниками іншого лакувального цеху, представники колективу їздили навіть до Старої Вижівки. Тамтешнє підприємство, з яким співпрацював Шацький промкомбінат, випускало пружинні каркаси та меблі. Такі зустрічі проходили у теплій, дружній атмосфері.
Якщо за місяць у меблевому цеху Шацького промислового комбінату виготовляли приблизно 700 диванів та 300 ліжок, то можна уявити, скільки лакували до них деталей! Запаковані меблі тракторами везли на залізничний вокзал м. Любомль, і, завантаживши їх у товарні вагони, доправляли замовникам різних міст країн бувшого СССР. Якщо отримувачі виявляли недоліки, то бракувальник волинської  установи їздив залагоджувати це питання.
«Працювали ми без спеціальних засобів захисту, адже повітря очищала велика потужна вентиляційна система. На той час такі встановлювали на виробництвах зі шкідливим впливом. Через сильний гул двигунів змушені були перекрикувати одна одну, і від цього ще довго шуміло у голові... Та запаху лаку не можна було позбутися ніяким чином, незважаючи на те, що працювали у спеціальному одязі. Тому, коли після закінчення зміни я заходила до магазину, люди, що стояли поруч, доволі часто запитували: 
«Ти що, в «лаковці» працюєш?». Робота у нашому цеху була надзвичайно складною та шкідливою для здоров’я, але більш оплачуваною. А ми, молоді сімейні люди, не переймалися особистим настроєм та самопочуттям, а більше думали про те, як годувати дітей та самим «ставати на ноги», – ділиться спогадами Тетяна Забродоцька.

Людмила МАКСИМЧУК.

На фото авторки: Тетяна Забродська.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи повинен залишитися Юрій Погуляйко на посаді голови облдержадміністрації?

Чи повинен залишитися Юрій Погуляйко на посаді голови облдержадміністрації?

Він повністю відповідає займаній посаді. (0) - 0%
Його не треба було призначати взагалі та необхідно звільнити. (7) - 25%
Головою облдержадміністрації повинен бути волинянин. (10) - 35.7%
Мені байдуже. (9) - 32.1%