Вічний вирій Василя Журавського…

Вічний вирій Василя Журавського…


Журналіст і письменник Василь Простопчук і народився, і помер восени. Саме зараз йому б виповнилося 68 літ…


Він народився 19 листопада 1952 р. у с. Поповичі на Ковельщині. Рано став сиротою, тому дідусь, бабуся та інші родичі стали для нього найближчими людьми… Творча натура, юний Василь Простопчук гарно вчився в школі, тож зумів вступити на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Згодом він жартома підказував українській владі, як не словом, а ділом треба підживлювати любов людей до своїх вождів: у рік його вступу в СССР відзначали 100-річчя з дня народження Владіміра Лєніна, тож із цієї нагоди число першокурсників збільшили з 75 до 100. І серед цієї сотні опинився сирота з Ковельщини…

Успішно закінчивши навчання, він повернувся на рідну Волинь, де працював кореспондентом у газеті «Молодий ленінець». Молодого журналіста швидко запримітили, тож 19 вересня 1979 р. його призначили головним редактором газети замість Святослава Крещука, який перейшов у «Радянську Волинь». І з тих пір Василь Васильович упродовж багатьох років працював на чолі друкованих видань, котрі ставали правонаступниками «молодіжки» – «Молодої Волині», «Віче»… Це залишається абсолютним рекордом серед головних редакторів беззмінного перебування на посаді!

Власне, трагічна доля колись однієї з найвпливовіших газет – «Віче» – і стала «першим дзвіночком» для багатьох інших: в умовах олігархічного капіталізму незалежним виданням дуже важко втриматися на ринку преси.  Хоча, звичайно, шанси на порятунок були: якби у скрутну хвилину від Василя Васильовича не відвернулися, здавалося б, надійні соратники… 

Але газета збанкрутувала, а в її приміщенні сидять якісь клерки...

Його знали ще і як Василя Журавського. Таким був літературний псевдонім Заслуженого журналіста України, члена НСЖУ і НСПУ, кавалера ордена «За заслуги»… Із ним він, до речі, неодноразово виступав і на сторінках сатирично-гумористичного видання «Нате», яке Волинська асоціація сатириків видавала в перші роки Незалежності. А головним редактором був ще один неперевершений талант – Феодосій Мандзюк, він же ж – Кость Волиняка.

Василь Васильович зумів згуртувати довкола себе потужний колектив авторів, і вся волинська нечиста на руку публіка з жахом очікувала кожного свіжого випуску… А ще він творив сам і не заважав реалізовуватися іншим. І не боявся. Наприклад, у серпні 1991 р. відмовився друкувати документи ГКЧП.

Звичайно, життя – штука непроста. Тому ознаменувалося й воно для Василя Простопчука не лише сонцем підкорених вершин, але й тьмою допущених помилок. Наприклад, публічною несамовитою боротьбою (як на зараз – безглуздою) з ще одним відомим уродженцем Ковельщини Полікарпом Шафетою, головним редактором «Радянської Волині»… Чи агітацією в рідному селі проти Віктора Ющенка в президентських виборів, які закінчилися «Помаранчевою революцією»…

І ось 2 жовтня 2019 р. Василь Журавський після важкої хвороби відлетів у Вічний вирій. І залишив після себе тільки світлі спомини. Бо справді ж, устиг створити багато того, що іншим ніколи не буде до снаги. І раз ми його згадуємо, значить, він не помер.

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото«Волинські новини»: таким був Василь Простопчук.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи повинен залишитися Юрій Погуляйко на посаді голови облдержадміністрації?

Чи повинен залишитися Юрій Погуляйко на посаді голови облдержадміністрації?

Він повністю відповідає займаній посаді. (0) - 0%
Його не треба було призначати взагалі та необхідно звільнити. (7) - 25%
Головою облдержадміністрації повинен бути волинянин. (10) - 35.7%
Мені байдуже. (9) - 32.1%