Слово солдатам

Слово солдатам


– Я також воюю за Україну, – щиро промовляє Валентина Денисюк. – Але моя зброя – вірші.

Ми стоїмо щільним колом у «мистецькій галереї» її невеличкої квартири у центрі Шацька. Редакційники «Волинської газети» цього разу завітали до неї в гості разом зі студентами-інформаційниками Шацького лісоколеджу ім. В. Сулька Вікторією Горніч, Олександрою Богайчук, Галиною Музичук, Артемом Савошем, Аліною Купрач, Марією Сіжук, Романом Хомичем, Олегом Груєм та заступником  директора з виховної роботи коледжу Андрієм Панасюком. Валентина Сергіївна дістає товстий зошит у клітинку і читає нові вірші. У них – біль, жалоба, розпач… Про Майдан, криваву розправу над мирними протестувальниками, окупацію Криму, неоголошену агресію на Сході України.


– …Ти падала і піднімалась,

Стогнала від болю і ран,

Але на коліна не впала,

Хоч змушував ворог-тиран.

Не одна уже Сотня Небесна

До Бога пішла на поклін,

Щоб згинуло зло в Україні

І вернувся до матері син…

– Прочитайте ще! – просять дівчата.

Вони зачаровані цією мужньою жінкою, що навчилася писати ікони і картини, робити ляльки-мотанки та мистецькі вироби із солоного тіста і пластиліну, складати вірші та пісні, а ще співати і смачно куховарити. Вона – патріот. Народилася у Колках, там закінчила школу, потім Кременецьке культосвітнє училище, ось вже багато років живе у Шацьку, де працювала методистом  районного Будинку культури. Зараз – на пенсії. Але й хвилинки не всидить без діла. Рукоділля, малювання, творення пісень і віршів. Зараз готує до друку третю книгу. Власне, є вже її рукописний варіант.


Стяг волі і правди дощами полосканий,

Вітрами й громами потріпаний вкрай,

Та він вже освячений, кров’ю окроплений,

Він кличе Вкраїну: «Вкраїно, вставай!».

Хлопці й дівчата почергово запитують героїню про її життя, захоплення, секрети майстрування, пошуки образів, роботу над поетичною строфою. Їх підтримують головний редактор тижневика Володимир Данилюк і редактор відділу Світлана Думська.


– Я звичайна українка, – каже мисткиня і поетеса. – Мені болить доля моєї держави, вболіваю за її синів і доньок. Згадую Льоню Полінкевича, який нещодавно загинув під Волновахою. Це ж мій вихованець. Знаю його із маленького… Коли я працювала вихователем у садочку, він ходив у мою групу. А з його батьком Олександром училися в одному класі, він зараз працює головою селищної ради. Я дуже тужу, не знаю, як зарадити батьковій біді. Такі гарні діти гинуть…Згадаю Льоню і заплачу, помолюся, батькам висловлю співчуття і знову пишу… Напишу вірш і про Льоню… От скажіть, для чого озброєні сепаратисти бентежать наш люд? Це ж наша держава! Хочете в Росію – вона готова вас прийняти: їдьте й обживайтеся там. Росія велика та могутня. Там удосталь своєї землі, заростає бур’янами, скоро буде нікому сад посадити. Чому ж рвете по живому тіло Вкраїни?!. Українці не хочуть війни і цьому доказ – Крим, який віддали без єдиного пострілу. Це винен той ненаситний кривавий Кремль, що завжди гнобить Україну і її православний люд. Як захистити Україну? У мене ж, окрім ручки, й іншої зброї нема.

Ми стоїмо зворушені. Всі українці люблять свою землю, вболівають за її цілісність і суверенітет, прагнуть миру. Доки ж будуть в Україні українців убивати за жовто-синій прапор, тризуб, українське слово, привітання «Слава Україні»?.. 

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото Світлани ДУМСЬКОЇ: студенти на зустрічі з майстринею; неповторна поетеса Валентина Денисюк; ці шедеври створені чарівними жіночими руками.


 

Син України

Мамо, мене не проводжай,

Я повернуся дуже швидко…

Бачу в очах твоїх печаль,

Але не плач, моя лебідко.

 

Я повернусь до тебе знов,

Як тільки ворога здолаєм

Та інтервенцію-чуму

Геть проженем із ріднокраю.

 

Я тут, матусю, не один!

Синів багато в України,

Що не шкодуючи життя,

Стоять за волю, за родину.

 

Бо хто ж іще, якщо не я,

Бо хто ж іще, якщо не всі ми

Візьмемо ворога в кулак

І збережемо Україну?!.

 

Якщо прийдеться і мені

Пролити кров, і хоч загину,

Я не вагаючись згоджусь,

Бо син я Твій і – України.

Валентина ДЕНИСЮК, смт Шацьк.






  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%