Очолити громаду допомогла… худоба

Очолити громаду допомогла… худоба

Щоб не втратити ветеринара, селяни вибрали його головою.

Нема злого, щоб на добре не вийшло – саме так склалося у Василя Коржана із с. Смолярі Старовижівського р-ну. Ось уже 13-й рік чоловікові довіряють керувати громадою, котра найбагатша в районі на матерів-героїнь. Однак перш ніж головувати серед людей, чоловік познайомився… з їхньою худобою.

– Я з дитинства не міг лишити у біді собаку з перебитою лапою чи кота з обдертим боком. Пам’ятаю, ще до школи не ходив, а вже вмів надати тварині першу допомогу. Тож коли постало питання про вибір майбутньої професії, без роздумів пішов до Рожищенського зооветеринарного технікуму, звідки потім повернувся працювати на рідну Старовижівщину, – коротенько провадить про себе 47-річний Василь Коржан.

Ветеринар, який іще й любить свою роботу, став у Смолярах та найближчих селах на вагу золота. І коли такий спеціаліст якось пожалівся, що, мабуть мінятиме роботу, адже на цій – ні стажу, ні зарплати, люди ветеринара не відпустили. Спершу пішли до сільського голови: мовляв, хай Василя на посаді оформить, аби стаж ішов, а на зарплату йому селом складуться. Тодішній очільник не пішов назустріч громаді. Але люди від свого не відступилися: на найближчих виборах голови висунули кандидатуру Василя Коржана.

– Тоді, 2002-го, за мене проголосували понад 60% виборців. Коли обирали на другу каденцію, теж більше половини людей віддали за мене голос, – наводить співрозмовник цифри-докази.

Таку довіру, міркує, він отримав тому, що жителів довколишніх сіл фактично всіх знає в лице. А вони знають Василя Васильовича не лише як фахового ветеринара, але й як добру людину.

– У мене справді нема ні вихідних, ні нормованого дня, – зізнається чоловік. – Відразу, як став головою, навіть трохи лячно було. Адже мусив вивчити документообіг, із масою різних законів ознайомитися. Щоб було зрозуміліше, наведу бодай такий факт: у нас є 22 установи, які перевіряють роботу сільської ради, і всі від тебе щось хочуть.

На період головування Василя Коржана припала також розпайовка землі. Поділити її, аби всім догодити, дуже тяжко. Тому спершу голова ходив у кожну хату, розповідав і слухав думку односельців. Після того скликалися загальні збори, де теж «по-всякому бувало». Але тепер усі конфліктні моменти вже згладжено.

– Хоча роботи і після розпаювання не бракує, – додає Василь Коржан. – Кількома роками раніше ми перемогли у проекті ПРООН і таким чином замінили вікна та двері в бюджетних установах. Два ФАПи, що діють на території сільради, відремонтували за підтримки центру зайнятості. А суто за людські гроші обгородили кладовище.

Попри те, що тамтешня громада ходить до церков трьох християнських конфесій, релігійні конфлікти минають село стороною.

– Якщо треба зробити щось вагоме, два пастори і православний священик об’єднують своїх вірян у спільній справі, – зауважує Василь Васильович. – Саме так, скажімо, ми вчинили, коли мали проблему зі стихійним світтєзвалищем або наводили порядок на території кладовища.

– От тільки здоров’я вже не те, – розповідаючи за будні сільського голови, зітхає Василь Васильович. –  Торік переніс операцію на серці, лікарі казали берегтися, але люди просять не кидати й ветеринарної справи. Тож їдеш на виклик у дощ, і сніг, і серед ночі. Як-не-як – на кону здоров’я тварини і добробут її господаря.

Нашу з паном Василем бесіду раз у раз перериває дзвінок мобільного. Тому запитую: «Скільки дзвінків вам доводиться приймати щодоби?».

– Може, 60. А може, й більше, – сміється оповідач. – Когось юридичні питання цікавлять: земля, приватизація. У когось свинка пороситься і треба підстрахувати. А хтось просить прийти чоловіка вгамувати, бо хильнув зайвого і дебоширить.

Однак загалом про свою громаду Василь Коржан відгукується схвально. Фактично, каже, нема такого, аби хтось із кимось не балакав. Навіть якщо виникає суперечка через наділ або спадщину, робиться все, аби справа закінчилася мировою.

– Спершу йду до однієї родини. Слухаю, не перебиваючи. Чоловік «випустить пар» – і вже тоді я беруся пояснювати, прошу так вчинити, щоб нашим дітям не було соромно за батьків. Аналогічну бесіду проводжу з іншою стороною конфлікту. А потім уже втрьох зустрічаємося, – ділиться Василь Васильович методами роботи. – Часом, результату вдається досягати із другої-третьої спроби. А якось було, що через дві сотки землі люди судилися, служителі Феміди сім разів збиралися, аби прийняти остаточне рішення, і я як сільський голова мусив бути на всіх семи слуханнях! Зате питання вирішили по совісті, і старенька бабуся не втратила ділянки коло хати.

Непросто відбувалася позаторік і газифікація, зізнається голова. До окремих господарів разів шість приходив, аби здали гроші. А зараз найбільший головний біль – дороги та… мобілізовані до війська.

– Щоразу, як слухаємо новини з передової, думаємо: хоч би наших оминуло. Адже всі хлопці з хороших родин. Мають сім’ю, дітей (у декого й по троє). Тому всією громадою молимося, аби наші бійці повернулися додому живі-здорові.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%