Творити ікони помогли вищі сили

Творити ікони помогли вищі сили

Майстер із Ковельщини, який майже півстоліття займається вишивкою, зізнається: «Якби не осліп, голки не покинув би…»

Борис Карпук уже звикся з тим, що люди неоднозначно сприймають його хобі. Але, каже якби й хотів, то нічого не може вдіяти з любов’ю до нитки і голки.

– Від кого мені таке хобі передалося – навіть не знаю. Звісно, мама та бабуся вишивали. Бо дивніше було б, якби вони цього не вміли робити. Але щоби чоловік вишивкою чи бодай кравецтвом займався, такого в нашому роду не пригадую, – зізнається Борис Карпук.

А поштовхом до «справи життя» став звичайнісінький урок трудового навчання.

– У радянську добу школа так виховувала учнів, аби розбіжність між хлопцями та дівчатами була мінімальна. Тож усіх разом нас учили і за верстатом працювати, і голкою орудувати, – пригадує оповідач. – Тоді й купила мама серветку з вибитим малюнком «Кіт у чоботях».  Моя робота так сподобалася педагогам, що її не просто забрали на загальношкільну виставку, а й довгий час експонували. І відтоді почалося…

Борисова мама позитивно сприймала захоплення дитини. Навіть пробувала передати техніку вишивки гладдю. «Хоча так, як робила це ненька, я все-таки не зумів навчитися», – зізнається Борис Володимирович.   


А от для тата синове хобі на довгі роки стало болючою темою. І тривало це доти, доки у старшого Карпука колежанки не попросили виручити: на виставку принести бодай щось із вишитих робіт сина.

– Тато взяв портрет Шевченка неохоче. Але того фурору, який на роботі викликав вишитий Кобзар, просто не очікував! Ось так, за один день, ставлення до мене він змінив від сорому до гордості.

Служба в армії теж не минула без нитки й голки. І теж допомогла випадковість.

– На той час я вже перебував у Казахстані. Якось заболів у мене зуб. Я прийшов до стоматолога. Доки лікарка карточку заповнювала, я в неї серветку недошиту побачив: простеньку таку, з квіточками. «Що, ніяк часу немає?» – поцікавився в зубнічки. «Та ви знаєте, стільки роботи…» – «То давайте, я дошию», – запропонував. Лікарка спочатку не повірила. Думала, заграю до неї. Та невдовзі я їй показав, що мої слова були не просто жартами, – пригадує співрозмовник.

Потім було повернення на Ковельщину та робота на заводі. Одруження. Народження дітей. І весь цей час чоловік знаходив час для вишивки.


Скільки загалом візерунків виклав на полотно, майстер навіть підрахувати не береться. Знає хіба, скільки картин, накидок на телевізор, килимів оздобив (частину навіть болгарським хрестиком гаптував).

Довгий час зразки узорів брав у журналі «Радянська жінка». Хоча, зізнається, жодного разу не копіював, неодмінно додавав власну родзинку. А в 1990-х до рук ковельчанина потрапила збірка узорів української релігійної вишивки отця Дмитра Блажейовського. Саме вона, каже майстер, перевернула його уявлення про те, що воно таке: робота з голкою та ниткою. Відтоді Борис Карпук також узявся творити образи: Ісус Христос, Богородиця, святі мученики Борис і Гліб.

– Усього в моїй колекції шість ікон. Порівняно з портретами Шевченка, яких я сотворив зо двадцять, то ликів святих не багато. Але я помічав дивну особливість: коли вишивав щось мирське – не раз із рахунку збивався, мусив нитку виплутувати, наново хрестики накладати. Натомість ікони творити ніби якісь вищі помагали. Жодного разу не збивався з лічби. А коли ниткою малював лик святого, відчував неймовірне піднесення та очищення!..

Колеги на роботі не раз дивувалися: як це Борис, зміну на заводі відпрацювавши, мав силу за голку братися. І нікому не вірилося, що вишивка повертала майстрові силу вдесятеро швидше, ніж сон.

До того ж, рукоділля зиск приносило, додає наш оповідач. Це при тому, що своїх робіт він не продавав, а тільки роздаровував.


Так сталося й тоді, коли син Юрій як учасник танцювального ансамблю «Барвінок» поїхав виступати до Німеччини. Тато йому на дорогу дав серед іншого комплект: одну велику та шість маленьких серветок. Мовляв: за кордоном люди заможні, то їх хіба ручною роботою подивуєш.

Під час гастролей Юра дійсно познайомився з німкенею. На знак подяки за хорошу гостину простягнув їй той комплект. Однак жінка не захотіла брати. Сказала: надто дорогий подарунок. Юра якось її вмовив, запросив на Волинь. І коли ця фрау приїхала на Ковельщину, то зосталася ще більше вражена від гостинності, щедрості та… вишитої скатертини.

– На її відмову взяти презент я пояснював: мовляв, у нас це не так дорого, як у Німеччині: два метри тканини і трохи ниток. Казав, що цю річ вишив для своєї доньки, але доки Оленка виросте, то я ще гарнішу скатертину виготовлю. Зрештою, попередив: якщо жінка відмовиться від дарунка, сприйму це за особисту образу. Гостя на такий аргумент не мала як відмовити. А невдовзі з-за кордону вислала для Олени швейну електромашинку, котра й до сьогодні відмінно працює, – зауважує чоловік.

Окрім закордоння, роботи ковельчанина поїхали також на Східну Україну. Неодноразово експонувалися в Луцьку. Що вже казати за Ковель і район, де пана Карпука постійно запрошують узяти участь у виставках.


Шкода тільки: рукоділля не стало професією, не змогло замінити тяжкої робітничої праці. А та забрала в Бориса Володимировича не просто здоров’я – зір!

– Я все життя займався силікатною цеглою. Того дня мені дали старий шланг, у якусь мить він лопнув і свіже вапно – прямо в обличчя… Рік одним оком узагалі не бачив. Потім завдяки обласним офтальмологам позбувся опіку, а ще через рік лікарі повернули мені зір, – пригадує Борис Володимирович.

Після тієї травми майстер не може порадувати новими вишивками. Бо тільки над полотном трохи посидить – очі від напруження починають пекти, боліти, зір погіршується. Тому навіть сорочечки внукам мусив купувати готові.

– Але тишком-нишком од рідних я таки роблю хоч по пару стібків у тиждень, – каже по секрету. – Що поробиш, як душа просить?..

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.  



 

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%