Волинські чехи: 109 діб на негайну евакуацію

Волинські чехи: 109 діб на негайну евакуацію

75 років тому Волинь втратила ще один народ, який століттями жив на нашій щедрій землі та допомагав їй бути європейською. Йдеться про чехів, яких депортували.

10 липня 1946 р. комуністичні Прага і Москва скріпили підписами договір про репатріацію – взаємне переселення населення між Чехословацькою Соціалістичною Республікою  і СССР. Він обумовлював повернення на історичну батьківщину волинських чехів, а росіян, українців і білорусів, які були громадянами Чехословаччини, – в «Країну Рад»… Договір про право на оптацію – вибір громадянства і переселення в Чехословаччину осіб чеського і словацького походження, які проживають на території Волині (СССР) – в Москві підписали посол ЧСCР Іржі Горак із боку Чехословаччини і член ЦК ВКП (б), депутат Верховної Ради СССР Соломон Лозовський – зі сторони Кремля.
Так почалася трагедія доль народів і людей…. Унаслідок цього в 1947 р. у Чехословаччину переїхало понад 40 тис. етнічних чехів. Репатріантів розселили в районах міст Брунтал, Нови Ічин, Опава, в Судетах, звідки вже депортували етнічних німців... До переїзду волинських чехів підштовхнув негативний досвід зіткнення з радянським режимом та інстинкт самозбереження..



«Ці люди були вже третім поколінням емігрантів, нащадками приблизно 600 чеських сімей, що переселилися в 60-ті і 70-ті роки XIX ст. із Австро-Угорщини в Волинську губернію Російської імперії (сьогодні це область на північному заході України, поруч із кордонами з Польщею і Білоруссю). Влада царської Росії надавали переселенцям недорогі і родючі землі. В їхніх селищах зберігалася рідна культура: там говорили по-чеськи, працювали чеські вчителі, відзначалися національні свята», – нагадує «Чеське радіо».
Але все змінила Друга світова війна. Нацисти, які внаслідок окупації Чехії повністю онімечили й так густо заселену німцями Судетську область, програли країнам Антигітлерівської коаліції. Відтак, німці були змушені їхати на свою історичну Батьківщину. 



У той же час вивільнені від людей території Прага мала кимось заселяти, і в цьому був її інтерес в поверненні волинських німців. Москва ж хотіла під соусом репатріації загарбати в свої руки емігрантів, які після більшовицького перевороту 1917 р., Громадянської війни та Української національної революції 1917-1921 рр. опинилися саме в Чехії. Звичайно, щоб їх знищити, а не використати їхні знання та досвід на користь СССР.
Відтак, волинські чехи, яких справді було чимало на території Волинської, Рівненської, Тернопільської і навіть Житомирської обл., виявилися простою розмінною монетою в геополітичних ігрищах більшовиків Іосіфа Сталіна.
Але переговори тривали більше року. Зусилля щодо забезпечення репатріації влади ЧССР почали робити ще в червні 1945 р. на прохання самих волинських чехів, які воювали на Східному фронті в складі 1-го Чехословацького армійського корпусу, сформованого в СССР з 40 тис. волинських чехів. 12 тис., у тому числі 600 жінок, вступили до лав цього військового з’єднання. А 8 травня 1945 р. у лавах цього корпусу в Прагу увійшли 3 тис. 900 волинських чехів. Ще приблизно 2 тис. 300 солдатів із Волині перебувало в госпіталях на території СССР і Чехословаччини. Майже 4 тис. загинули в боях із гітлерівцями... 



Велика частина тих, що вижили, солдатів вирішили залишитися на історичній Батьківщині і чекати приїзду в Чехію своїх сімей. Проєкт «Пам’ять народу» повідомляє: 
«Укладення угоди про репатріацію гальмувалося небажанням радянського уряду виплатити волинським чехам гроші за їхні земельні ділянки. На Волині у них були великі господарства, вони розводили худобу, вирощували хміль та інші культури. 10 тис. 502 сім’ї, що нараховують у цілому 34 тис. 10 осіб, відмовилися від свого майна, вирішивши поїхати в Чехословаччину навіть без гарантії фінансової компенсації».
Словом, тікали світ за очі буквально в тому, що могли на себе одягнути і з тим, що поміщалося в кілька валіз…
Першими вирушили сім’ї військових. У другу чергу їхали селяни, а потім ремісники, робітники й інші. Перший транспорт вийшов з м. Дубна Рівненської обл. 30 січня 1947 р., а останні – 10 травня 1947 г. Таким чином, репатріація зайняла 109 днів. Після в’їзду на територію ЧСР волинські чехи втрачали радянське громадянство і ставали громадянами Чехословаччини. Велика частина волинських чехів знайшла новий будинок в Судетській області, де вже не стало німців…
З тих пір на Волині багато що змінилося. Етнічних чехів залишилося дуже мало, вони, в основному, гуртуються в національно-культурному товаристві «Матіце Волинська», маючи офіс в Інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів. У тій самій споруді, до до 1939 р. була ошатна чеська школа.
А по невеличких містечках та селах ще подекуди вціліли старі чеські будівлі. Як, наприклад, у турійському с. Купичів, яке до 1947 р. переважно складалося з чехів і де жило хіба кілька польських та українських родин.
Власне, крім «Матіце Волинської» про важливий слід чехів у розвитку Волині зараз мало хто й пам’ятає…

Роман УСТИМЧУК.

На фото «Чеського радіо» і автора:  посвідчення переселенця; один із залізничних «телячих» вагонів, якими вивозили волинських чехів; бійці 1 чехословацького корпусу генерала Людвіга Свободи на фронті; наші колишні співвітчизники в м. Прага, 1946 р.



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%