«Найкраще вірші пишуться, коли корів пасу»

«Найкраще  вірші пишуться,  коли корів пасу»

Пенсіонерка з Горохівщини відкрила в собі нові здібності і навіть склала гімн рідного села.
Це ж треба таке, аби жінка на заслужений відпочинок пішла, а відпочити не мала часу! Саме так вийшло і з Ніною Данилюк (на фото), яка мешкає на Горохівщині. Бо тільки з’являється в господині перерва між безкінечною селянською роботою, як замість відпочити береться за папір та ручку.
– Педагогічне минуле спокою не дає, – сміється на таке. – Весь трудовий вік пропрацювавши вчителем мови та літератури, я постійно була у творчому пошуку. Кожен урок, кожне шкільне свято старалася зробити особливим, таким, щоби торкнулося дитячої душі. Якщо у програмі була поезія, неодмінно її декламувала. Читаючи Шевченкову «Катерину», і сама плакала, і в дітей сльозу викликала. А коли вийшла на пенсію, отой творчий ген, видно, й не дає мені спокою, – жартує Ніна Миколаївна.
Раніше, під час роботи у школі, жінка любила сценарії до свят придумувати, різні пародійні сценки ставити. Натомість зараз її більше на лірику тягне (тут за кумира – Володимир Сосюра), патріотичні мотиви подобаються (не дарма ще у студентські роки вона з подружками потайки переписувала тоді забороненого Симоненка).
– Перший поетичний твір я написала ще 2006-го, – продовжує співрозмовниця. – А приводом для цього стали іменини… Ні, не родичів – настоятеля нашого храму отця Павла. Ми дуже його любимо, шануємо, тому кожного разу стараємося подарувати щось особливе. От у мене якимось дивом і спливли на ум віршовані рядки: «Нині свято в нас Петра і Павла, день народження в отця Павла. Ой же світлий день і година ця, бо день ангела в нашого отця. Дорослі й малі до храму прийшли і в серцях своїх вдячність принесли. Отче дорогий, вдячні вам усі, щастя бажаєм всій вашій рідні…» Ці рядки відразу поклалися на музику. Коли прийшла додому, записала їх на листочку. Оскільки нотної грамоти не знаю, то мелодію тримала в голові. А потім, коли ми церковним хором виконали батюшці цю пісню, то отець Павло від переповнених емоцій навіть просльозився.

Сльози душпастиря, мабуть, стали своєрідним благословенням для сільської поетеси. Бо відтоді віршовані рядки постійно зринають у голові пенсіонерки. І занотовуючи їх, жінка вже не один зошит списала.
Один із творів педагога навіть красується в холі місцевої школи. А все тому, що Ніна Данилюк зробила унікальний для рідного села дарунок – склала гімн.
– Відчуття патріотизму передалося мені ще від тата, – пояснює жінка. – Знаєте, яка пісня була в сім’ї за улюблену? «За Сибіром сонце сходить» – про Устима Кармалюка! Тато разом із мамою її виконували, а ми, малі, слухали та підспівували. До речі, батько знав напам’ять ледь не всього Кобзаря. І це при тому, що мав два класи освіти.
Тож ні для кого не було в дивину, що донька Ніна не просто продовжила батьківську справу, а й пішла далі – стала автором багатьох творів, фактично всі з яких сама кладе на музику...
– У моєму доробку – пісні про такі села Горохівщини, як Скірче, Жуковець. Є твір, присвячений знаній в області господарниці Валентині Здрилюк, яка керує агропідприємством «Дружба», – перелічує оповідачка. – Із виконанням пісень теж проблем нема. Адже я – учасник церковного хору при Свято-Миколаївському храмі УПЦ КП, що в Горохівському районі, а також виступаю у складі аматорського колективу при місцевому Будинку культури. 
На відміну від усталеного образу поета, який творить серед ночі з цигаркою в зубах, Ніна Миколаївна – жінка-самородок. Найчастіше муза до неї приходить тоді, коли жінка подалі від цивілізації.
– Люблю творити, коли десь у полі корови пасу. Бо тоді довкола – тільки я і матінка природа, – сміється Ніна Данилюк. – А от продовження вірша іноді зринає під час сапання буряків чи навіть коли свиням їсти даю. Траплялося, вже спати ляжу – і все одно якийсь рядочок придумаю. Тільки тоді вже головне, аби до ранку не вивітрився. Бо у мої 68 пам’ять уже не та. 
Обидві дочки Ніни Миколаївни так само, як і мама, торують стезю педагогічної ниви. Поки що жодна з них не відчувала тяги до складання віршів. Але, сподівається мама, колись і з-під їхнього пера народиться твір, який викликатиме сльози…
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (226) - 44.6%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (149) - 29.4%