Українізація по-херсонськи

Українізація  по-херсонськи

Від містечка Скадовськ, що на Херсонщині, до Криму – рукою подати. Із півостровом, який віднедавна росіяни нахабно називають своїм, а українці вперто з цим не погоджуються, їх розділяє затока, посеред якої – таємничий острів Джарилгач. Тож коли хутко пакувала купальник та рушник у валізу, бувалі у Скадовську відпочивальники телефоном застерігали: «Про те, що ти з Волині, там не хвалися. І своєю щирою українською на ринках та пляжі рідше балакай». 
Вірила. Бо цей інформатор дійсно засмагає під сонцем Херсонщини ще з 90-х, тож, очевидно, відає про ситуацію не з чужих слів. Тим більше, мала вже такий клопіт. У тому ж таки багатостраждальному Криму – містечку Форос. 
Так і кортить пригадати ситуацію. Врахуйте: було це ще 2012-го, коли «партіотично налаштовані до України» кримчани ще навіть не мріяли про громадянство «братньої» держави. 
Словом, у придорожньому магазинчику хотіла прикупити м’яса.
– Мені, будь ласка, ось ці реберця, – кажу продавчині, тицьнувши пальцем у найгарнішу кістку.
– Что? – перепитує жіночка.
Терпляче повторюю. Відповідь була аж надто неочікуваною:
– А что, нормальным языком нельзя сказать?
Отоді я й сказала: тільки не «языком», а мовою. Так почався наш мовно-язиковий конфлікт, під час якого почула, що я в Сімферополі (хоча це місто ми вже давно проїхали), тому маю говорити РІДНОЮ(!) для мешканців мовою (це тоді було ще одним відкриттям для мене, «хохла довбаного»). Та найбільше вразило те, що кожен (а долучилися й клієнти магазину, котрі, звісно, були не на моєму боці) говорив по-своєму, і ніхто вже не потребував перекладу... Правда, завершилися дебати нецікаво: переді мною вибачилися (бо так побажала адміністратор магазину), продали реберця і сказали: «До свидания». Та зізнаюся чесно, що тоді подумала: «Нехай Бог милує мене від іще одного такого «свидания». 
Тож – дорога у Скадовськ. Минаємо блок-пости, котрі охороняють юні солдатики у формі та зі зброєю в руках. На дорогах Миколаївщини зменшуємо швидкість, аби благополучно розминутися із колонами бетеерів, на яких знову ж таки – геть юні українські захисники. 

Перший день на пляжі. І – о диво! Паркани та ворота приватних будинків, котрі гостинно пропонують відпочивальникам помешкання (правда, російською) свіжопофарбовані у національні кольори, на асфальті – зображення українського прапора, на самому пляжі – національні прапори, на теплоходах – теж всюди стяг!
Запитую знайомого, котрий розповідав страшилки про українське слово у Скадовську, мовляв, ви таке раніше бачили? Заперечно хитає головою і сам розпочинає розмову із пляжною продавчинею медової пахлави та гарячої кукурудзи щирою українською. Жіночка одразу зметикувала і «каряво», але все ж РІДНОЮ мовою відповідає, рекламуючи свій нехитрий крам.
У наших очах – гордість поєдналася зі щирим здивуванням. 
– То таке почалося, коли на Сході настали страшні часи. Хоча ні – ще коли в Криму «зелені» чоловіки почали випасатися, – каже скадовський сусід Іван Липський, котрий усе життя тут господарює. – Злякалися люди дуже тоді. Не хотіли, аби й нас усіх тією хвилею понесло у їхню «Рассєю». Кажуть зараз: коли би не ті перші мітинги з українським Гімном та прапорами, то і нас би вже давно тут війна була, як у Донецьку. Хоча… Хто його зна, боїмося, що, як проженуть тих сепаратистів звідти, то вони спочатку в Одесу, а потім і до нас доберуться…
Такі побоювання серед скадовчан можна почути на кожному кроці. А серед одеситів, котрих також вдалося відвідати, то й поготів. Там люди живуть і моляться лише за мир…
Аби паніка не поширювалася з шаленою швидкістю, Скадовський міський голова Олександр Гавриш днями оприлюднив офіційне звернення до жителів та гостей міста, де серед усього каже: розмови, начебто існує розпорядження міського голови про вивезення дітей з оздоровчих закладів до 15 серпня та введення військового стану, – не що інше, як плітки. «Відповідально заявляю, до моїх слів приєднується голова районної державної адміністрації Бобилєв Юрій Олександрович та депутатський корпус, про спростування безпідставної інформації. У Скадовську нині багато відпочиваючих, чимало зусиль було прикладено у місті, щоб оздоровчий сезон відбувся позитивно, динамічно і цікаво», – йдеться у повідомленні.
Не знаю, як зараз, але ще в кінці липня скадовчани були ні сном ні духом про таку ситуацію зі згаданою датою та евакуацією. Тож, на жаль, дуже не переконана, що їх це заспокоїло.
Але в Скадовськ їдуть і їдуть – з усіх усюд. Хоча, як кажуть місцеві, пляжі заповнені лише на третину. До речі, волинян там визначають за… кашлем. 
– О, то вже з Волині гості, – жартують тамтешні, почувши «кахи-кахи». 
– Не ображайтеся, – казала мені жіночка, коли я розкашлялася, – але ваш регіон – то нелегке випробування для бронхів та легень. Також знаю, що у вас там із йодом проблеми. Словом, ви себе і дитину привезли – куди треба.
До речі, Скадовськ – ідеальне місце для відпочинку малечі. Там тихе мілке море та облаштовані (правда, у стилі СССР) пляжі. А ще – воістину унікальний для нас клімат: повітря насичене озоном, бромом, йодом. Є дійсно (як кажуть, випробувано на собі) цілющі мінеральні води і грязі: чорною вилікуєте суглоби, а голубою очистите обличчя.
Також за доступними цінами покатаєтеся на білому теплоході (правда, він із того періоду, коли про нього склали пісню. Пам’ятаєте, «На теплоходе музыка играет…»). Якщо можете викласти за годину прогулянки вшестеро більше – обирайте швидкісні катери та усілякі сучасні «мореходи». 

Знову про СССР. Роздуми. Оце була епоха, якщо ми досі не можемо позбутися її нав’язливого присмаку... До чого веду? У центрі містечка, перед самісінькою міською радою – пам’ятник Леніну. На повний зріст! А по праву руку вождя пролетаріату, на стіні державної будівлі – напис «Миру – мир!». І хоча лозунг такий радянський, але все ж як по-українськи він тепер звучить! Бо ж поруч на площі (вона у Скадовську пішохідна) – вуличний музикант із баяном виспівує про червону руту і вигукує: «Слава Україні!». Йому у відповідь раз за разом то російською, то українською доноситься: «Героям слава!», «Україна – єдина!», а «Путін – х*йло!». Цього президента скадовчани, як і загалом херсонці, особливо ненавидять – він забрав у них Крим. Може, все це не лише з патріотичних міркувань, бо ж працівники місцевих турфірм не приховують, що найприбутковіші екскурсії у них були… на півострів. 
До речі, не лише українцям у Крим тепер втрапити важче. Лариса Міщук, котра приїздила в гості до знайомих у Скадовськ, розповіла, як їй «пощастило».

– Працюю у податковій. Зараз перебуваю у декретній відпустці, – каже жінка. – Тож в Україну можу приїхати без проблем, бо маю два паспорти. А в колег моїх український паспорт забрали. На кордоні ж знаєте як: Росія вимагає документ своєї держави, а Україна, котра не визнає, що півострів російський, просить показати свій… Я приїхала по ліки для сина-діабетика – у Криму такі взагалі з аптек зникли, а у вас тут – шалено подорожчали… 
Знаєте, з тим новим громадянством, може, й нічого було б. Тільки от болить щось… Пригадую: як у школі на святі Останнього дзвоника залунав Гімн Росії, то і діти, і батьки розплакалися…
Та завершити все ж хочеться на оптимістичній ноті. Тож наостанок – про погоду... За прогнозами тих, хто у ці дні засмагає на пляжах Скадовська, там по-літньому спекотно. Правда, іноді бувають короткочасні дощі і слабкі пориви вітру, але хто там на них зважає... 
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 15.1%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (205) - 45.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (121) - 26.9%