Атовець із Городка

Атовець із Городка


Юрій Шишолик працює шофером ДП «Городоцьке ЛГ» уже 10 років. А у квітні ц. р. його призвали в українське військо. Разом із бійцями 51-ї Володимир-Волинської окремої механізованої бригади потрапив на Схід України.

– Хороший, відкритий, відданий роботі, – мовить про нього інженер із підготовки кадрів держлісгоспу Валентина Махецька. – Допоможе і старому, і малому. Бездоганний водій. Добре розуміється не лише в техніці, а й у комп’ютерах. А ще веселий і доброзичливий.

Народився Анатолій у с. Прилісне Маневицького р-ну, після школи вступив до Маневицького ПТУ, здобув фах тракториста-машиніста, водія. Служив в армії, був сапером, має статус учасника бойових дій.

– У нас працює його дружина Наталя пожежним сторожем, – каже директор лісгоспу Віктор Данилюк. – Зараз дізнаємося, де перебуває її чоловік.

Виявилося, четвертий день як у відпустці. Тож за мить вже був на роботі і ми змогли із перших уст почути, що відбувається на Сході України.

– Мобілізували на 45 днів, – каже чоловік. – Невдовзі наша бригада потрапила у Донецьку область. Після втрат під Волновахою основні сили відвели на Широколанівський полігон, а я з групою волинян залишився на Донеччині. З боєм відбили Савур-могилу. Її висота 270 м. Це найвища точка України над рівнем моря.  

26 днів разом із іншими українськими сміливцями захищав Савур-Могилу від сепаратистів та російських військовиків. Її зрешечено і зорано кулями, осколками, снарядами… Звідси 10 км до російського кордону, тож удень і вночі бачив, як росіяни обстрілюють Україну з мінометів, важкої артилерії, «градів» і «буків». На його очах було розстріляно с. Степанівка, де загинуло чимало українців. Але чи не найбільше діставалося Савур-могилі.

– Тут живого місця не зосталося, та ми боронилися, як могли, – каже Юрій. – Просили підмоги у командування, та її так і не надійшло… І ми змушені були покинути з такими труднощами завойовану раніше бойову позицію.

Усі ці дні дома його чекала дружина Наталя і донька Мирослава, котрій лише дев’ять років, а вона вже знає, що її тато на війні.

– Із самого початку не приховував, чесно казав дружині, де ми, щоб знала, – мовить чоловік. – Це ж війна. Дружина повинна знати, де її чоловік.

На Савур-могилі харчувалися сухпайками і галетами. Не було ні хліба, ні води. Але не так докучала сорокаградусна спека, як постійні обстріли… Тож важезні бронежилети «носили, як футболки»…

– Доводилося знешкоджувати міни – їх там дуже багато, – каже військовик – сержант, командир відділення радіокерованого мінування. – Снаряди, що не розірвалися, та міни невідомих конструкцій одразу підривали. Бачив і вбитих, і поранених. Усіх намагалися переправити або вертольотом, або іншими можливими шляхами у безпечну зону.

У підпорядкуванні Анатолія Шишоліка було троє земляків – Віталій Вінтер (м. Володимир-Волинський), Олександр Ковальчук (муніципальна міліція) та працівник лісової охорони ДП «Маневицьке ЛГ» Микола Куран. Слава Богу  – усі живі, хоча серед них є поранені.

11 вересня виповнилося 5 місяців, як водія ДП «Городоцьке ЛГ» Юрія Шишолика призвано до ЗСУ. Каже, війна ще довго буде снитися. За цей час він помітно змужнів і постаршав. Через війну йому довелося покидати сім’ю, відкласти будівництво власної хати, яку вже міг би закінчити.

Дружина обнімає чоловіка і вкрадки струшує сльозинки. Зізналася: щодня вимолювала у Бога, щоб повернувся живим. Тепер тішиться ним, наварила вареників із сиром і картоплею, нафарширувала перцю, наготувала і вареного, і печеного… А як радіє татова доця! Принагідно подружжя подякувало дирекції лісгоспу та народному депутату Ігореві Єремєєву за підтримку сім’ї.

Ніхто не хоче цієї війни, нікому, окрім путінців, вона не потрібна. Городоцький звичайний трудівник змушений ставати солдатом, щоб обороняти Україну. Він не вважає це якимось особливим подвигом – захищати Україну, але він таки справжній український герой. Побувавши на цій страшній війні ХХІ ст., він виступає супроти того, аби в це пекло кидали молодих ненавчених і малоозброєних українців. З автоматом супроти «градів» не навоюєшся. Але, вважає, Україну потрібно захищати.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото автора: Юрій Шишолик із дружиною; з директором лісгоспу.

 

Микола Ковальчук, провідний інженер Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства:

– Зараз  в АТО беруть участь 34 лісівники, 23 безпосередньо працювали у лісогосподарських підприємствах лісничими, майстрами лісу, робітниками, 11 трудилося за договорами.

Серед них – головні лісничі, лісничі, помічники лісничих, інженери, майстри лісу, стропальники, лісоруби, водії, трактористи, пожежні сторожі, брокери, робітники лісокомплексів. Фахівці різних спеціальностей, яких зараз дуже не вистачає на виробництві. У переддень професійного свята їх добрим словом згадують рідні, колеги й односельчани.

– Це наші герої, – кажуть про них. – Ними гордимося, за них молимося Богові.

Серед цих захисників – Андрій Іщук та Олег Шандалко (ДП «Володимир-Волинське ЛМГ»), Юрій Шишолик та Микола Вакуліч (ДП «Городоцьке ЛГ»), Анатолій Кадира та Валентин Мальчук (ДП «Камінь-Каширське ЛГ»), Андрій Яцина, Андрій Молошик, Богдан Сітовський та Володимир Зарадюк (ДП «Ківерцівське ЛГ»), Роман Наумук та Сергій Кравчик (ДП «Ковельске ЛГ»), Володимир Зінчук (ДП «Колківське ЛГ»), Сергій Мороз (ДП «Любомльське ЛГ»), Микола Курак, Роман Парфенюк, Сергій Марач, Василь Доля та Ігор Ліщук (ДП «Маневицьке ЛГ»), Віктор Шемчик, Олександр Данилюк, Олександр Огновський (ДП «Поліське ЛГ»), Святослав Чуб (ДП «Прибузьке ЛГ»), Андрій Козак, Сергій Стожук, Олександр Марчук, Роман Орищук та Олександр Карпук (ДП «Турійське ЛГ»), Анатолій Дорошук, Олександр Лященя та Іван Демчук (ДП Цуманське ЛГ»), Сергій Барашук (ДП «Камінь-Каширський агроліс»), Федір Колкудак (ДП «Любешівагроліс»). На кордоні з Росією несе варту й син директора ДП «Шацьке ЛГ», інженер охорони і захисту лісу держлісгоспу Олександр Ткачук. Лісівники Волині забезпечили їх бронежилетами, касками, обмундируванням, словом – усім необхідним. Надають також допомогу їхнім сім’ям коштами, дровами, будівельними матеріалами. Вітаючи лісівників-захисників та їхні сім’ї з професійним святом, усі молять Бога, щоби скоріше поверталися живими і здоровими додому: їх чекають сім’ї, колеги по роботі, односельчани.

 

Повернувся, щоб одружитися

Андрій Молошик працює помічником лісничого Торчинського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ». Родом парубок із с. Гірки Любешівського р-ну. Працьовитий, відповідальний, товариський.

– З ним було надійно, – каже його колега Володимир Столярчук, що замінив товариша на посаді. – Вивчив наші ліси, специфіку роботи у волинській зоні. Адже ліси Торчинського лісництва розкидані поміж сільськогосподарських угідь на великій території.

А нещодавно Андрій отримав відпустку й одразу приїхав до Тетяни – коханої дівчини у м. Ківерці та попросив її руки. У рідне село до батьків нареченого закохані поїхали за благословенням. Там не стали зволікати й справили маленьке весілля.

– Війна війною, але й кохання не терпить.

Тепер, окрім батьків та колег-лісівників, на волинського захисника чекатиме його молода дружина.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.4%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (229) - 43.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (160) - 30.7%