І щоб дерева – з усієї Європи!

І щоб дерева – з усієї Європи!

Якось у Шацькому р-ні почув про унікальну посадку сосен, що вздовж траси Шацьк – Томашівка поблизу с. Кам’янка. Там до цього часу мешкає один із її садівничих – Олександр Яковініч. Свого часу Олександр Кузьмович працював лісником Ростанського лісництва і йому довелося займатися посадкою цього незвичного бору. А незвичність полягає в тому, що тут компактно ростуть сосни 73 географічних походжень із 40 лісонасінних районів та 48 підрайонів ареалу виду колишнього Радянського Союзу.

– Сосни ніби й однакові, та крони і шишки у них різні, – казав садівничий. – Їх садили 1959 року за спеціальним планом.

Лісівник довгий час зберігав зошити зі схемами посадки, як реліквію. А якось у лісочку з’явився молодий директор Шацького учбово-досвідного лісгоспзагу Ігор Жмурко. Сосни вже підросли, і їх навіть хотіли зрізати. Але щось зупинило молодого керівника, а почувши історію про створення цього лісу, взявся його захищати. Сільський лісівник передав директору записи, на той час вони виявилися вже цінним науковим матеріалом. Ігор Жмурко на їх основі написав кандидатську роботу «Біоекологічні особливості екотипів сосни звичайної в географічних культурах Західного Полісся України»  і успішно захистив її в Національному лісотехнічному університеті України. «У процесі досліджень, – зазначає автор, – було закладено 119 облікових ділянок, які охоплюють 73 провенієнції сосни звичайної, проаналізовано хід росту 115 модельних дерев та визначено біометричні параметри крони 7025 дерев, заміряно діелектричні показники (імпеданс і поляризаційну ємність) 2000 екземплярів сосни звичайної, здійснено заміри комплексу морфолого-анатомічних ознак 1325 зразків хвої і 1200 шишок, викопано й описано 5 ґрунтових шурфів». При цьому науковцем встановлено, що «найвищим лісокультурним ефектом у досліджуваному регіоні відзначаються: місцеве потомство, провенієнції з наближених територій (Рівненщини, Львівщини, Тернопільщини та Мінської області Білорусі), походження завезені з регіонів Східного Сибіру (Омська, Тюменська і Новосибірська – регіони Російської Федерації) та Кустанайської області Казахстану... Серед українських екотипів кращим ростом за діаметром характеризуються екотипи сосни звичайної Західнополіського, Малополіського та Черкаського екотипів; така ж закономірність прослідковується і в їх рості за висотою. Вищим класом бонітету характеризуються географічні варіанти з Рівненської, Вінницької та Донецької областей, нижчим – із Дніпропетровської, Київської, Полтавської, Сумської та Харківської. Найвищі абсолютна повнота насадження (37,7 м2, або ж 0,97 – відносна) та запас стовбурової деревини (327 м3∙га-1) притаманні деревостану, створеному з місцевого насіння. Високою (25,5…32,0 м2∙га-1) абсолютною повнотою і запасом (253…269 м3∙га-1) характеризуються усі екотипи Поліської зони та частково Лісостепової – з Полтавщини, Сумщини, Харківщини і Вінниччини; середньої величини показники повноти та запасу притаманні сосні з Черкащини та Херсонщини; низької – з Донеччини, Луганщини та Дніпропетровщини...» Ось такі важливі висновки для лісівничої науки.

– Як поживає ваш знаменитий ліс? – цікавлюся у директора ДП «Шацьке ЛГ» Петра Ткачука.

Петро Петрович – майже його ровесник. Він народився 1967-го у с. Ростань. Саме жителі Ростані і Кам’янки його садили і доглядали. Ще школярем бував тут і хлопець. На початку 80-х вступив до Шацького лісного технікуму, а після його закінчення працював пожежним сторожем Ростанського лісництва Шацького учбово-досвідного лісгоспзагу. Відтак відслужив армію, повернувся у рідне лісництво на посаду майстра лісу. Працював старшим майстром, помічником лісничого, лісничим. Водночас навчався в Українському державному лісотехнічному університеті, здобуваючи фах інженера лісового господарства. Тож добре обізнаний і з лісовою наукою, і цінними поліськими деревостанами.

– Ліс уже виріс, обзавівся ягідниками, цілющим зіллям та лишайниками, – каже. – Там уже збирають гриби, облюбували бір мурашки і всілякі жучки, пташки і звірі. Він ніби й такий, як усі, але інший…

– Чим же різниться? – питаю.

– Знаєте, багато сосняків, посаджених лісівниками, потім «підправляє» сама природа, – розмірковує лісівник. – То сосонок, дубочків, берізок й осиць підсіє, то ліщину підсадить, крушину і вовчі ягоди вкоренить. Місцевий ліс кожному дереву, кущу, зелу радий. А цей  – як висадили, так і ріс – оберігали його від місцевого підсіву. Щоправда, сосонки різних областей почуваються тут по-різному. Одні – мов удома, другі – ростуть з трудом, деякі бідують – не підходять наші умови чи клімат не той, тож і в рості відстають, і приріст деревини не той. Але навіть зовнішній вигляд, крони, шишки, кора для уважного лісівника мають надзвичайно цінну інформацію.

Цей ліс тепер становить неабияку наукову цінність, про що говорять науковці Луцька, Львова, Києва. В Україні таких, кажуть, усього декілька.

…Пригадую, з яким трепетом прогулювався цим незвичним лісовиськом і я. Тиша. Лише вітер шумить у кронах та якийсь птах співає. Землю вже встелила глиця, з-під якої росте камінь. Місцеві жителі визбирують його на фундаменти, а він знову родить, мов яка картопля. Раніше неподалік від цього бору був кар’єр, де видобували гравій. Ні-ні, та й визирне з-за якогось деревця гриб чи й ціла грибна родина. Ніхто, навіть науковці, не знає, за якими деревами люблять ховатися боровики, а які вподобали мурашині міста, до котрих прилітає зозуля чи соловейко. Це ще належить розгадувати. Але вже й місцеві дубочки йдуть свататися до сосен. Це факт.

Пригадав про це, коли журналісти «Волинської газети» разом із делегацією польських та німецьких медійників гостювали у Піщі, на території Ростанського лісництва. Директор ДП «Шацьке ЛГ» Петро Ткачук учасникам міжнародного форуму продемонстрував, як місцеві лісівники облагородили поліську бездну, де ніяке дерево не росте. Для цього створили каскад мальовничих ставків. Там можна порибалити і відпочити, а на тверді й сіна вкосити. Там вже й деревця починають рости. Отаке рукотворне ставкове диво в озернім краї. Зайшла мова і про Ростанські географічні культури. Слухаючи, як розповідає про екзотичний ліс Петро Петрович, здивувалися: «Є ліс із різних регіонів колишнього Радянського Союзу, а європейського – нема. Явний пробіл у науковому лісівництві».

– Так давайте посадимо ще ліс, де б росли деревця з усіх країн Європи! – запропонували мас-медійники.

Петро Ткачук не заперечував. Домовилися про спільний «євролісовий проект». Цю ідею вже підтримали голова Державного агентства лісових ресурсів України Валерій Черняков, начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик й директор Шацького лісового коледжу ім. В. Сулька Ігор Жмурко. Останньому доведеться ще й докторську захищати.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото автора: унікальний сосновий бір.

 

 

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (167) - 31%