Про посуд і жіночу дружбу

Про посуд і жіночу дружбу

Не знаю, як ви, а я не раз уже помічала: у передплатній лотереї «Волинської газети» навіть випадковість стає символічною закономірністю.

От не так давно ми возили приз для вчительки. І саджанці, які вона виграла, уособлюють, погодьтеся, школярів. Бо й ті і ті приходять маленькими та вразливими, зростають, кріпнуть, цвітуть, а згодом дарують хороші плоди.

Щось подібне вийшло і з сьогоднішньою переможницею Ганною Тележинською. Наша читачка мешкає в с. Мерва Горохівського р-ну, займається торговельним бізнесом, має чоловіка й сина. а крім того, дуже цінує жіночу дружбу. Тож аби разом із подругами посидіти за столом та за душевними бесідами, Ганна Сергіївна виграла… столовий набір.

–  Та це все Наташа Петрівна! То вона мене на таку «авантюру» підбила! – жартує, зустрічаючи на порозі, героїня нашої історії.

А поруч сміється і сама Наталія Адамчук, яка в Мерві начальником відділення поштового зв’язку трудиться, до роботи встигає перше, друге і компот наварити, на 13 га поля похазяйнувати і при всьому тому знаходить час забігти до подруги Ганни.

– Узагалі-то наша компанія – це аж чотири «бойові подруги». Бо крім поштарки й бізнесмени,  то ще шкільна бібліотекарка й учителька. Але всі ми – сусідки, на одній вулиці живемо і дружимо стільки років, що й не полічити! – щебече Наталія Петрівна.

– Насправді товаришуємо вже більше 20 літ. За цей час устигли дітей виростити і в самостійне життя спорядити, по декілька робіт поміняти. Та єдине, що лишилося однаково міцним, – наша жіноча дружба, – додає Ганна Тележинська.

Розповідаючи про своє минуле, жінка пригадує навчання в Горохівському аграрному коледжі, де опанувала фах бухгалтера. Після народження сина й декретної відпустки трудилася завідувачкою дитсадка (здобула професію філолога в Луцькому педінституті). Але найбільше років присвятила торгівлі. Почавши із дрібної «точки», за 13 років розкрутилася пані Тележинська настільки, що тепер є власницею магазину. Тому ідуть до бізнесменки за яким тільки товаром: від булочки до шкарпеток і пластмасових мисок.

На відміну від городських мадам, Ганна Сергіївна на високих підборах не ходить і гламурними машинами не катається.

– Куди там?! – махає рукою. – Це ж я не просто власниця, яка тільки виручку забирає. Не раз мусиш і біля прилавка постояти, і за товаром з’їздити, і навики бухгалтера застосувати. Бо як би тяжко не було, а сім’ю маєш забезпечувати.

Та причина, звісно, не у фінансових потребах, а в працелюбстві нашої героїні. Оце як звикла замолоду постійно бути в русі, так темпу не збавляє навіть тепер, коли син уже виріс і мешкає в Києві, а їй із чоловіком можна було б лежати на дивані та біля телевізора байдикувати.

– Мабуть, ви праві. Я завжди любила свою роботу. І тоді, як працювала бухгалтером. І коли в дитсадку завідувачкою була.  А тим паче зараз, як магазин мені гарантує живе спілкування, завжди свіжі новини та, звичайно, поповнення сімейного бюджету, – додає жартівниця.

Натомість господарство –  тобто два поросятка, два песики і 10 соток городу – це вже клопіт пана Тележинського.

– Чоловік мій трудиться в місцевому сільгосптоваристві «Колос» інженером-електриком. І коли треба – то й дружині допомагає, – хвалить свого благовірного Ганна Сергіївна.

Ось так потихеньку дісталися ми й теми лотереї, точніше того, як удалося Ганні Тележинській опинитися в когорті читачів-щасливчиків.

– Якось балакали ми з дівчатами, а Наташа Петрівна й каже: давайте-но я вам «Волинську газету» передплачу: видання поважне, цікаве. Тим паче, хто на день передплатника прийде – гарантовано приз отримає. От я і згодилася, – відверто переповідає наша переможниця. – Про те, аби у лотереї виграти, навіть не думала. Тож новина, що я стала власницею столового набору, приємно здивували нас із чоловіком.

Але, звісно, не лише подружжя Тележинських частуватиметься із симпатичних тарілок. Начувшись про міцну жіночу дружбу, я більш ніж упевнена: «бойові подруги» теж отримають нагоду оцінити приз. А наступного разу, дивись, і вони, виславши передплатну квитанцію «Волинській газеті», отримають не лише свіжу пресу на весь рік, а гарний подарунок на все життя.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.



На фото автора: поштарка Наталія разом із переможницею Ганною; славний символ славної Мерви – пам’ятник українському гетьману Богданові Хмельницькому.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (226) - 44.6%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (149) - 29.4%