Дивізії нема… Ракетники – є!

Дивізії нема… Ракетники – є!

«Якщо Україна надумає відродити Ракетні війська стратегічного призначення, ми готові ділитися досвідом і допомагати у становленні бойових частин», – кажуть сивочолі волинські ветерани, які знають, як із допомогою потужної зброї стримувати найзухвалішого агресора.

2014-го минає 55 літ із часу створення 37-ї Гвардійської, Севастопольської, орденів Леніна і Кутузова дивізії Ракетних військ стратегічного призначення, що дислокувалася на Волині з 50-х років минулого століття до початків Незалежності України. Але колишньої ядерної палиці в руках нашого війська вже немає: повіривши в запевнення США, Великої Британії і Росії та підписавши 5 грудня 1994 р. із ними в Будапешті меморандум, наша держава в обмін на добровільну ліквідацію третього на той час у світі ракетно-ядерного потенціалу отримала лише письмові гарантії територіальної цілісності та безпеки, які не коштують навіть паперу, на якому вони підписані.

І раптом в Україні знову заговорили про необхідність відновлення «ядерної парасольки», котра б допомогла стримувати не тільки східного, але й усіх потенційних агресорів від зазіхання на нашу незалежність та територію. А що думають із цього приводу не політики, а фахівці? Тим паче, що дуже скоро відзначатимемо 20-річчя добровільного роззброєння, яке тепер Україні вилазить боком!

Колишні ракетники, котрі згуртувалися в окрему громадську організацію на чолі з Олександром Івасюком, ювілейну дату створення 37-ї дивізії не залишили без уваги: затіяли і провели круглий стіл «Славні традиції стратегічних ракетників передамо молоді  і воїнам України». До участі в ювілейному заході зголосилися ветерани із Києва, Вінницької, Харківської, Хмельницької, Рівненської, Львівської областей, члени їхніх родин, а також вихованці та викладачі Волинського обласного ліцею з посиленою військовою та фізичною підготовкою.

Коли не так давно лучанин, полковник у відставці Олександр Івасюк  із колегами по службі та однодумцями вирішив створити цю громадську організацію, ніхто  й не сподівався, що за невеликий період часу їхня скромна місія – передавати молодому поколінню майбутніх захисників досвід, стати за живих свідків історії – набуде такого стратегічного для держави значення. Бо ж війна…

Між іншим, якби не активна позиція волинських ветеранів-ракетників, сьогодні у Луцьку не діяв би госпіталь для військовослужбовців. Вони були серед тих, хто довів тодішній владі, що рішення про закриття медустанови – передчасне. Хоча окремі діячі з Громадської ради при облдержадміністрації минулого скликання навіть підтримали пропозиції прихованих «прихватизаторів», аби виселити з історичної споруди весь персонал військового госпіталю…


У музеї Києва.



РСД-10 у бойовому поході.





Тому розмова за круглим столом, задля якої сивочолі офіцери зібралися у ліцеї, була особливо актуальною. Ветерани з різних регіонів країни високо оцінили діяльність нашого військового ліцею, щиро подивувалися, яку змістовну патріотично-виховану роботу із молоддю тут провадять. Окрім того, звичайно, було чимало спогадів про роки служби… Учасники обмінялися книгами, сувенірами. Голова Спілки ветеранів Ракетних військ стратегічного призначення України генерал-майор Микола Філатов спільно із керівником ГО «Ветерани РВСП Волинської області» полковником у відставці Олександром Івасюком вручили відзнаки найбільш активним колегам. До речі, організація волинських ветеранів-ракетників також отримала від столичного керівництва грамоту  «за зразкове виконання завдань щодо становлення та розвитку ветеранського руху»  та у зв’язку з 55-ю річницею 37-ї ракетної дивізії. Наступного дня гості побували на території Волинського регіонального музею українського війська і військової техніки. А на завершення зустрічі колишні ракетники отримали наказ до виконання: поки є порох у порохівницях, продовжувати зустрічатися з молоддю, допомагати один одному у радості та горі.

«Була одна спільна думка, що звучала чи не в кожному виступі під час круглого столу, – резюмує  Олександр Івасюк. – Якщо Президент України Петро Порошенко і влада приймуть рішення заснувати свої ракетні війська, то високопрофесійні кадри з рядів ветеранів готові надати всіляку допомогу у їх створенні».

Підготувала Олена ЛІВІЦЬКА.


На фото: генерал майор Микола Філатов дякує Олександрові Івасюку за активну громадянську позицію.


До теми

Могли дістати до Уралу та Ла-Маншу…

Зі статті директора Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки Ігоря Пасюка на тему «Дислокація радянських військ на Волині в часи «холодної війни» крізь призму музейної педагогіки»:

«Волинь як прикордонна область Союзу була задіяна в загальну систему військового захисту СССР, деякий час ця інформація була засекречена. Проте зараз ми можемо розповісти про військові частини цього періоду.


Американські інспектори під час знищення радянських ракет у 1988 р.



У нас дислокувалася 37-ма Гвардійська, Севастопольська, орденів Леніна та Кутузова ІІ ст. ракетна дивізія із штабом у м. Луцьку. Вона почала формуватися 1-го вересня 1959 р. у складі 5-ти ракетних полків: 576 рп (в/ч 43180) – місце дислокації Луцьк (Волинська обл.); 351 рп (в/ч 42683) – місце дислокації Броди (Львівська обл.); 103 рп (в/ч 32155) – місце дислокації Червоноград (Львівська обл.); 615 рп (в/ч 43178) – місце дислокації Славута (Хмельницька обл.); 577 рп (в/ч 32187) – місце дислокації Луцьк.

37-ма дивізія увійшла до складу 43-ї Ракетної армії (штаб у м. Вінниця), створеної 1 вересня 1960 р. Крім 37 РД до неї увійшли: 19-та ракетна дивізія (Хмельницький), 33-та (Мозир Гомельської обл.), 35-та (Орджонікідзе, перебазована у Барнаул), 43-тя (Сумська обл.), 44-та (Коломия), 46-та (Первомайськ), 50 –та (Білокоровичі Житомирської обл.).

Озброєння дивізії. До початку 1980-х рр. на озброєнні РД перебували стратегічні ракети середньої дальності Р-12 (8К63) конструкції Михайла Янгеля. За класифікацією США та НАТО – «SS-4 Sanda» («Сандал»). Її стартова вага становила 41920 кг, довжина – 22,1 м. Вага головної частини – 1,4-1,6 т. Ядерний заряд 1х1 мгт чи 1х 2,3 мгт. Двигун конструкції Валентина Глушка. Дальність польоту 2080 км. За конструкцією одноступенева, з паливними баками несучої конструкції. Виготовлялася на заводах у Дніпропетровську, Пермі, Оренбурга, Омська.

На початку 1980-х рр. на озброєння поступила стратегічна ракета середньої дальності РСД-10 (15Ж53) За класифікацією США та НАТО «SS-20 Saber» («Шабля»). Використовувалась як пересувний ґрунтовий ракетний комплекс конструкції Олександра Надирадзе. Стартова вага становила 37 (42,7) т., довжина – 16,5 м. Бойова ступінь із трьома бойовими блоками 15ф542ла74. Головна частина моноблокова (термоядерна). За конструкцією двоступенева, більш відома за абревіатурою ПГРК «Піонер».  Дальність польоту 5000 км. Точність стрільби – максимальне відхилення 0,55 км. Виготовлялася на Воткінському машинобудівному заводі (Удмуртія).

Згідно з оперативним планом стартові позиції та пускові комплекси дивізії прикривали з неба та суші чотири полки протиповітряної оборони та чотири батальйони наземних військ.

Командири 37-ї дивізії: Фадєєв В. Н., Воробйов К. М., Дегтеренко П. Г., Герасимов В. І., Баранов М. Л., Пасмуров П. М., Юдін М. В.

Розформовано дивізію згідно з директивою Генерального штабу ЗС України №115/1/025 від 1 серпня 1992 р.».

На фото з архіву: 


Колишня казарма воїнів-ракетників у с. Уляники Рожищенського р-ну.


Залишки пускового комплексу дивізіону Ракетних військ стратегічного призначення 37-ї дивізії  в урочищі Сорокаморди біля с. Мовчанів Локачинського р-ну.

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (71) - 13.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%