«Справа інвалідів»: волинський спрут

«Справа інвалідів»: волинський спрут

Гроші – інвалідність – кримінал:

Троє луцьких лікарів можуть потрапити до тюрми через «подяки» пацієнтів.

Про побори й хабарі у медичних закладах вже цілі легенди ходять. Та коли справа опиняється в суді, стає зрозуміло: виною всьому – самі ж пацієнти.

Нещодавно Луцький міськрайонний суд розглядав справу, фігурантами якої виступили троє членів міської медико-соціальної експертної комісії (МСЕКу). На лаві підсудних – спеціалісти різного профілю. Але якраз від їхнього спільного рішення залежало, чи підтвердити пацієнту інвалідність, чи продовжити її на рік, а чи сказати: бувай здоровий.

Саме останній варіант так лякав хворих, що вони свідомо (чи й не зовсім) ішли на злочин, даючи хабара. Тож лише у згаданій кримінальній справі набралося майже 30 епізодів задобрювання лікарів, де найбільше отримувала голова МСЕКу Лариса Зарадюк і трохи менше – її  колеги: Наталія Галета та Василь Вірста – члени комісії.

Отож, 15 жовтня Луцький міськрайонний суд почав розгляд цієї резонансної справи. О 10-й ранку головуюча Алла Борнос відкрила судове засідання. Окрім обвинувачених, місця в залі зайняли журналісти та представники «Самооборони».


Біля приміщення Луцької МСЕК завжди багато пацієнтів.


Спершу підсудні розповідали про свій сімейний стан, місце роботи та відсутність кримінального минулого. А за дверима вже чекали п’ятеро жінок і чоловік. Саме вони тицяли гроші лікарям (тобто фактично були співучасниками правопорушення), однак зараз викликалися до зали суду лише як свідки.

З етичних міркувань не будемо називати їхніх прізвищ. Скажемо лише, що всі вони мають серйозні захворювання, дехто періодично оперується, а відтак пацієнти не перший рік є інвалідами другої або третьої групи. А її, як відомо, закон вимагає підтверджувати кожних 12 місяців.

– Я вже десять років на групі. Ніколи проблем із медкомісією не мала. Та цього року якісь такі рухи по лікарнях почалися, що всі інваліди стали «кіпішувати», – так емоційно почала свої свідчення 49-річна лучанка Валентина. – В мене подруга теж на групі. Вона «туберкульозну» комісію проходила, нічого не заплатила, і її аж до Києва на огляд послали. А я, коли 11 лютого прийшла на огляд у МСЕК, під медкабінетом почула, ніби «наших» масово посилають на комісію у Вінницю. «Боже, – думаю, – це ж як там іще скажуть купу знімків поробити, аналізів поздавати, а плюс дорога, а за день можеш не встигнути». То я вирішила тут заплатити – і без клопоту.

– Чи усвідомлювали ви, що вчиняєте незаконно? – запитала суддя.  На що Валентина Вікторівна сказала:

– Якщо так помислити, то вся охорона здоров’я у нас незаконна. Конституція пише «Медицина безплатна», а як заходиш у лікарню – платиш за все, тільки у вигляді «благодійних внесків». А щодо Лариси Зарадюк – знаю не перший рік, гарна жінка, завжди її поважала, без проблем проходила комісію, ніколи не платила. От тільки цього року вирішила перестрахуватися: в кишеню халата засунула Ларисі Іванівні 350 гривень прямо під час проходження огляду. Може, я і зробила неправильно. Але й вона мала відмовитися від грошей.

Подібні свідчення дали і п’ятеро інших пацієнтів, котрі у січні-лютому цього року отримали виклик до Луцької міської МСЕК і прямо в оглядовій кімнаті службового приміщення сунули лікарям у кишені від 50-ти до тисячі гривень подяки. Хтось обдаровував одразу декількох спеціалістів комісії, хтось давав лише голові МСЕКу – Ларисі Зарадюк. А ті ніби відчували себе «вершителями судеб» і брали у всіх: будь-то колега-санітарка, фахівець держвідомства чи (а таких було більшість) безробітний.

– Навіщо ж ви давали? – в кожного з них запитувала головуюча у справі.

– Бо звідусіль: і по лікарнях, і на вулиці, і від знайомих чули: не помажеш – не поїдеш, – казали свідки.

– А якби не заплатили, то невже би вам інвалідність зняли? – апелювала суддя.

«У мене-то цілий букет хвороб – на інвалідність вистачає», – казала Валентина. «Та й у мене пухлина нікуди не зникає», – додавав Володимир. «А я взагалі регулярно в онко лікуюся», – говорила Ірина. І всі пояснювали: просто комісію проходили у січні-лютому, по вулицях таке робилося, влада скидалася, от ми й вирішили: щоб гарантовано лишитися з пенсією – дати медикам на подаруночок.

І лише лікарів буремні часи не лякали. Революція гідності відбувалася всюди, тільки не за дверима службового кабінету. Протягом січня-лютого прихована камера, встановлена правоохоронцями, зафіксувала в оглядовій кімнаті 29 епізодів отримання хабара на суму понад 15 тис. грн!  А вже у квітні кожен із інвалідів отримав повістку: з’явитися в міліцію.

Процедура зізнання відбувалася по-різному. Хтось самостійно пригадував, кому, коли та скільки платив. А комусь (чия пам’ять була надто коротка) спершу прокручували відеозапис із прихованої камери і вже тоді витягували свідчення. Втім результат був однаковим: заява із зізнанням, підпис, повторний виклик до міліції та виклик до Луцького міськрайонного суду.

Адвокати лікарів, задаючи свідкам запитання, акцентували на тому, що в жодному з епізодів не було навіть натяку на оплату (хоча в надрукованих  міліціонерами протоколах ідеться саме «про вимагання та отримання неправомірної вигоди»).


Ось такі будиникки виростають із "цукерок" інвалідів.


Так само під час допиту звертали увагу на момент, що до грошей лікарі не торкалися, іноді робили вигляд, що не помічають, як купюра потрапляє у кишеню білого халата.

Між словами захисників відчувався  натяк на те, що всю цю справу зумисно сплановано. Свідки, до яких звернулася автор публікації, теж були категоричні: ніхто ніяких хабарів не давав. Та й самі обвинувачені вини або взагалі не визнавали, або визнавали частково. І лише одна зі свідків – 28-річна Ірина – сказала:

– Коли в січні я заплатила невропатологу 300 гривень, не вважала це злочином. Думала: просто добрий жест, аби мене не перевели з другої групи інвалідності та третю. Але Революція гідності вплинула на мою позицію. Я зрозуміла: хочеш змінити систему – почни із себе…

…Оскільки свідчити за кожним епізодом має не один десяток людей, то «справа інвалідів» може розтягнутися на місяці. Але чи стане вона початком кінця злочинної традиції «обдаровування» та безкінечних «добровільних внесків»?..

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.  

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%