Березовий сік

Березовий сік

Смак березового соку знайомий іще з дитинства. Хтось любить пити сирець – тобто свіжозібраний сік. Комусь смакує купажований – тобто з додаванням різних компонентів. А хтось надає перевагу квасові. Всі ці напої смачні та корисні. Одначе заготовити їх і переробити треба вміти.
Ось чому за порадами звертаємося до асів березовосокової справи – спеціалістів обласного управління лісового та мисливського господарства.

У ЯКОГО ДЕРЕВА «ЛІКИ» НАЙСОЛОДШІ?
Лише необізнаний думає, що заготовляти березовий сік – великого розуму не треба. А от майстер лісу Горинського лісництва Андрій Терешкович знає: необхідно мати неабиякий досвід, аби і хороший врожай зібрати, і дереву не нашкодити.
– Перш ніж вирушити до лісу, мусимо запастися клиночками. А ні – прямо в лісі їх зробити, – розпочинає майстер-клас Андрій Терешкович. – Багато хто лінується й бере металеві клиночки. Це, звичайно, простіше, бо можна багато разів використати. Одначе, протікаючи через метал, сік окисляється, що впливає на його якість. Тому ми беремо поліно, найліпше з дуба (не дарма наші предки все в дубових бочках тримали) й сокирою робимо загострені на кінці клиночки.
Наступний етап – вибрати ділянку лісу чи гаю для підсочування. Це мають бути дерева, вік яких – не менше десяти років.
– На території, де зараз перебуваємо, березам уже по 40-60 літ, і ми їх до зрубу готуємо. Тож хай, як мовиться, на старості ще послужать, – продовжує майстер лісу. – До речі, навіть «свіжий» пеньок може сочити, а якість соку з нього нічим не гірша.
Андрій Терешкович вправно робить зруб на дереві. Одна береза вже підгниває ізсередини – така не підійде. Тому йдемо до наступної.
– За багато літ переконався, що сік солодший там, де неподалік берези є мурашники. Швидше він буде капати, якщо зруб робити із сонячного боку. Якість ґрунтів впливає, рівень поверхневих вод та, звісно ж, саме дерево, – провадить спеціаліст. – Вибирати березу треба з добре розвиненими кронами та багатьма живими гілками. Канави зручно робити свердлом. А як нема – вистачить і сокири.
Якщо діаметр стовбура 20-25 см, робимо один канал, коли 28-32 см – два, а як 36 і більше – три. Найліпше сік біжить, коли каналів два, тобто березу краще брати середньої товщини.
Значення має також, на якій висоті канали. Відстань – сантиметрів 30-50 від поверхні землі: так зручно ставити тару. Колись це були трилітрові банки і після сезону заготівлі скло ще довго валялося в лісі. Потім практикувалося використання пластикових пляшок. Але їх треба часто міняти, бо за добу береза дає 2-3 л живильної речовини.
Тому зараз лісівники використовують великі та грубі поліетиленові пакети: легкі, недорогі, не б’ються, багато вміщають, з них зручно переливати у відро та закріплювати біля дерева.
– За сезон береза в середньому дає до ста літрів соку. Але щоби живильну рідину вона дарувала не один рік – рану, тобто канал, після завершення сезону заготівлі обов’язково покрийте садовим вапном, віконною замазкою, живичною пастою або глиною з вапном, – радить Андрій Терешкович.
До речі, кожна береза по-різному сприймає зовнішні втручання. Буває, і здорова, і канали правильно зроблені, а дерево чахне. Тому якщо санітарний стан дерева погіршується, треба припиняти заготівлю соку достроково. Ось чому стихійно та самовільно збирати сік заборонено навіть Лісовим кодексом.
ЩОБ НАПІЙ НЕ ЗІПСУВАВСЯ, А БАНКИ НЕ «ПОСТРІЛЯЛИ»
Свіжозібраний сік швидко псується. За температури плюс п’ять він зберігається всього дві доби, а далі починає мутніти і скисати. Тому головний спеціаліст відділу лісового господарства ВОУЛМГ Галина Пестюк радить відразу вирішувати, скільки соку будете пити свіжим, а скільки – закатувати в банки.
– Весною наш організм дуже потребує вітамінів. А березовий сік якраз і стає їх цілющим джерелом. Окрім того, він містить велику кількість мінералів (калій, магній, залізо), органічні кислоти, ефірні масла, сахарозу, глюкозу, фруктозу, – розповідає пані Галина. – Від термічної обробки (тобто кип’ятіння) вітаміни руйнуються, тому з лікувальною метою сік старайтеся пити свіжий.
Вживати його рекомендується хоча би по склянці за півгодини перед їжею тричі на день. Щоби отримати ефект, лікарі радять випивати 8-10 л за сезон. Це очищує організм від шлаків, позитивно впливає на людей, у котрих відкладаються солі, є виразкові та шкірні захворювання (приміром, екзема). Одначе якщо нирки хворі, надто захоплюватися не варто. Спершу порадьтеся з лікарем. Адже сік може зрушити в нирках камінці, ті почнуть «виходити», можуть заблокувати або поранити сечовивідні шляхи – словом, хороші наміри матимуть погані наслідки.
– Найбільш популярний на Волині консервований сік – березовий із цукром та шматочками лимона. Тут єдине, про що треба пам’ятати, – лимонну кислоту. Бо якщо її не додати – банки «постріляють», – наголошує Галина Анатоліївна. – Ще смачно та корисно робити напій із додаванням вощини: її переварити разом із соком та всипати цукру. А як укинете меду – тим краще!
Для пікантного аромату можна вкинути у сік листочки м’яти, меліси, липи – що кому до вподоби.
Оскільки свіжий березовий сік зберігається в холоді всього дві доби, то невипите й незаконсервоване практична господиня пускає на квас. Цей давній український напій теж має багато шанувальників. Та й цілющих властивостей у нього не забереш. Зброджений, він має, крім уже названих компонентів, ще й молочну кислоту. Таким чином споживання березового квасу дає такий же ефект, як пиття кисломолочних продуктів – кефіру, йогурту й подібного. Вживаючи квас натщесерце, ви нормалізуєте мікрофлору кишківника, очищуєте травну систему, поліпшуєте апетит. А щоби кисленький напій припав до смаку навіть найвибагливішим, Галина Пестюк пропонує вже перевірені рецепти!
– Нині господині люблять додавати до квасу лимон, апельсин, родзинки. А наші предки використовували місцеву сировину – сушені яблука, груші (особливо дички), ще цікавішого присмаку надасть асорті із сухофруктів.
Просто і смачно робиться квас із ячменю. Береться він із розрахунку 1 кг на 50 л рідини.
Спершу ячмінь треба підсмажити до шоколадного кольору (аби став подібний до смажених кавових зерен). І, зауважте, – не сипати прямо в тару, а покласти в марлю, зав’язати у вузлик і закріпити в банці чи емальованій каструлі так, аби потім легко було дістати (таким чином у вже готовому напої не будуть плавати «мухи»). Тижнів зо два напій хай побродить у темному місці, потім його розливаєте в уже «постійну» тару, ставите в льох, погреб, підвал – будь-яке темне й холодне місце – і можете смакувати аж до літа.
– Аналогічно до ячмінного робиться квас із додаванням «Курземе» – це нерозчинний кавовий напій (колишня назва – «Золотий колос»). Плюсів у такому рецепті багато. По-перше, не треба смажити (як ячмінь) та у вузлик поміщати. По-друге – в «Курземе» декілька злаків плюс цикорій (тобто смак буде більш насиченим). По-третє, проціджувати теж не обов’язково, – знає з досвіду Галина Анатоліївна. – Пачки «Курземе» вистачає на 50 літрів рідини. Якщо в теплі помістите – квас збродить за днів три. Якщо в приміщенні, де плюс 10-15 градусів, – через два тижні. Вже готовий заливаєте у «постійну» тару і зберігаєте тільки в прохолодному місці, бо інакше перебродить і стане, як оцет.
В процесі бродіння важливо стежити, або в напої не утворювалася пліснява. Тому ємності краще заповнювати доверху, аби не було так званої повітряної подушки.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (63) - 16%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (181) - 46.1%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (103) - 26.2%