«Пустіть до вас у садочок»

«Пустіть до вас у садочок»

Поліські будні: дорога «від Юлі», газ «від Мартинюка», генплан «від Єремеєва»… , а дошкільний заклад?

Малята із с. Зарудчі мусять «проситися» до дитсадка у Любешів. Бо в цьому поліському селі – ні школи, ні дошкільного закладу, хоч воно і є центральною садибою найбільшої за площею та кількістю населення сільською радою в районі.

На очах Зарудчі обростають новобудовами. Лелека, слава Богові, не лінується сюди, у глибинку, навідуватися. А всі зарудчівські діти мусять вчитися «в приймах».  А таким «селяві» цей населений пункт розплачується за щастя бути сателітом Любешова, бо підпирає райцентр під самісінький бік. Межею між Зарудчами та Любешовом слугує одна вулиця: по один бік люди живуть у селищі, по інший – у селі. Ось тому й не стояло раніше так гостро питання про те, щоб у зарудчівців був свій садок чи школа. Поруч же – «сусідський». А от коли в сусідському стало тісно…

Три роки без світла

Сільський голова Анатолій Зімич із 2012-го господарює одночасно аж у п’ятьох селах. І якщо Зарудчі – за інфраструктурою – це «майже Любешів», то Підкормілля, Бучин, Пожог, Селісок – справжня глибинка. Через те, що населені пункти – один від одного далеченько, сільська рада за площею є найбільшою в районі. Та й населення має до 3-х тис. Найбільше життя вирує в с. Зарудчі. У поліському селі ростуть нові мікрорайони. А донедавна тут навіть не було генплану.

«Із генпланом допоміг Ігор Єремеєв, то вже маємо. От тільки як буде поділити вільні площі, ще не знаю, – задумується Анатолій Зімич. – Бо заяв більш як 400, а ділянок… до сотні. А ще ж додалися учасники АТО (у нас таких поки 11). Тепер коштом місцевого бюджету розробляємо генплан для Підкормілля. Зводити тут житло людям зручно. Газ є… Я вже й забув, відколи то нас газифікували. Адам Мартинюк поміг, звісно».

Будівництво – то, звичайно, добре. Але через те, що років надцять нікому з чиновників «потилиця не свербіла», як люди житимуть, коли захочуть звести хату в батьківському селі, тепер молоді сім’ї опинилися перед величезною проблемою. Є у с. Зарудчі, для прикладу, новий мікрорайон, який фактично забудували 3 роки тому (33 ділянки). Але увесь цей час люди живуть… без світла. Зрозуміло, хто зміг – «кинув кабель» аж на сусідню вулицю, хтось – ще якось викручується. Однак…

«Можна було б легко вирішити проблему, якби у цих родин була змога зібрати гроші. На ціни 2012-го – 260 тисяч. Непосильна сума. Давати кільком десяткам селян такі кошти з бюджету теж ніхто не буде, – бідкається голова, але як вийти з ситуації, схоже, й сам не знає. – У всьому іншому якось справляємося потихеньку. Маємо серйозні плани на будівництво дитячого садочка. І підтримку – на рівні району. Дороги потроху робимо. Он цю (показує на узбіччя, поки ми об’їжджаємо село редакційним авто, – авт.) довели до ладу самі недавно, а на Грушевського –  то Юлькіна дорога».


А школу будували і … вивезли

«Юлькіна дорога» – саме на тій вулиці у Зарудчах, де живе чи не найбільше  «клієнтів» майбутнього дитячого садочка. А таку «неофіційну назву» вона отримала після червня 2009-го. Коли одного вечора над Любешовом та частиною с. Зарудчі пронісся буревій. Цій вулиці дісталося найбільше. Пригадую: хати стояли без дахів, навіть пластикові вікна – мов після «градів», увесь шифер – на городах і плачі – по обидва боки. А ще – болото непрохідне. Того ж дня помогти любешівцям здолати несподівану біду екстрено прибула прем’єр Тимошенко. Думаю, коли голова облдержадміністрації Микола Романюк  телефонував їй із райцентру в присутності журналістів доповісти про проблему, то й сам не чекав, що почує відповідь: «Вилітаю негайно». Над Любешівщиною Юля «пролетіла» майже так само швидко. Але через Зарудчі, по Грушевського, встигла проїхатися… Після того прем’єрського випробування болотом знайшлися кошти, щоб висипати дорогу, що служить і досі. А селяни свої оселі вже відбудували.

Вулиця Грушевського нині гордо носить статус однієї з найкращих й наймолодших. У кожному дворі – гойдалка і кожна господиня, коли спитаєш про сільські будні, одразу у відповідь – про садок…

«А знаєте, яка проблема до Любешова в дошкільний заклад записати дитину? А в нас тут малечі – у кожній хаті! Є такі батьки, що водять чи точніше возять у райцентр, а багато й таких, які не можуть вийти на роботу чи лишають малих, із ким пощастить», – емоційно розповідає молода мама Тетяна Губарик.


Та надіятися їй та її колежанкам є на що. Садочок у селі таки будуватимуть. «Мусимо», – впевнено заявляє Анатолій Зімич. Де?.. На місці, де свого часу мала бути в Зарудчах школа. Років надцять тому вправно взялися зводити в селі навчальний заклад. І перший поверх уже підростав, і господарські споруди з котельнею стояли, і дітвора виглядала у вікна й тішилася, що вчитиметься в СВОЇЙ школі, та не судилося. Стихло будівництво, а років десять тому вивезли все, що від нього лишилося. Подейкують, згодилися матеріали на будівництві школи в іншому селі цього ж району.

Саме тут, на місці неіснуючої школи, має постати садочок на сто діточок. Селяни тільки свято сподіваються, що зорі хоч цього разу будуть до них прихильні, бо водити дітей «в прийми» за кілька кілометрів їм ой як набридло.

Олена ЛІВІЦЬКА.

На фото автора: тут буде садочок!; таким болотом «пригощали» прем’єрку на Грушевського у 2009-му; молода мама Тетяна Губарик.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (169) - 31.2%