Іванів день

Іванів день


Чи буде Герой – Героєм?..

Сумний збіг: 25 листопада волинянину Іванові Пасевичу було б 25… Але бути на своєму дні народження не судилося. Ще в серпні, накривши своїм тілом ще двох побратимів від російських «Градів», він врятував їх від смерті ціною власного життя. І не випадково, бо був Іван, переконані земляки, людиною з великим серцем і гідністю справжнього воїна. Нині громада Любешівщини та рідної йому Залізниці спільно з командуванням його військової частини добиваються присвоєння Пасевичу звання Героя України.

За їхнім Іваном досі тужить уся його Залізниця, село на Любешівщині, що є малою батьківщиною військовослужбовця, а від серпня ц. р. – Героя. 25 листопада у день народження Пасевича чи не все село прийшло до школи, де він учився… Тут від цього дня з’явилася меморіальна дошка – як пам’ять про односельчанина. А в класі, де він вчився, є парта Героя – з Івановим портретом, за якою діти доглядають наввипередки.



Іван Пасевич – із тих залізницьких парубків, про яких зазвичай кажуть: «Хороший хлопець». Мама, яка чимало літ відпрацювала у сільському дитсадку, не хотіла, аби син ставав військовим, та й після 9-го класу той обрав зовсім мирну професію, бо вступив до Володимир-Волинського педагогічного училища ім. А. Кримського. А згодом став курсантом Львівської академії сухопутних військ ім. гетьмана Сагайдачного. Рідні нині переконані: до військової справи Іван прикипів душею через діда Івана, котрий пройшов пекло Другої світової. Служив гідно. До безтями кохав дружину-львів’янку Олену. Пестив маленьку донечку. Наприкінці липня цього року поїхав на Схід як старший лейтенант і заступник командира 3-ї роти 80-ї аеромобільної бригади. Це була його друга поїздка. Свою війну із російським агресором Іван Пасевич вів від 8 березня… Після короткого відпочинку на ротації прийняв рішення, що не може залишатися вдома, коли його бойові побратими – в оточенні у Луганському аеропорту. «Тільки виведу їх з оточення…» – обіцяв дружині.

Обіцянки дотримав: хлопців вивели. Але коли разом із ними виконували чергове бойове завдання біля с. Красне Луганської обл. – потрапили під «Гради». Чи були шанси у Івана вижити? Навряд… Односельчани розповідають, що своїм тілом, рятуючись від обстрілу в окопі, він накрив двох побратимів, які потім у вкрай важкому стані були госпіталізовані. А ще восьмеро десантників загинуло, як і Пасевич… Відтоді Залізниця у скорботі. Горе здружило село. І ще більше стали люди цінувати подвиг кожного земляка, який воює в АТО, а таких чимало.

Коли у школі відкривали меморіальну дошку та проводили вечір-реквієм «Хоробрі серця», актова зала не вмістила всіх присутніх. До чотирьох сотень людей прийшли вшанувати пам’ять Івана. Дехто так і простояв у коридорі… Як розповів директор Залізницького НВК Сергій Кутинець, для тих, хто не побачив захід, на прохання його повторили 1 грудня… Родичі героя, котрі приїхала здалека, були вражені громадою. Від старого до малого – ніхто не оминув увагою день народження Героя. З 8-ї ранку всі разом молилися за упокій його душі в сільському храмі, потім – на цвинтарі, згодом втирали сльози відчаю у школі. Прийшли до неї й ті Іванові земляки, які теж пройшли крізь вогонь АТО. Їм несли квіти і дякували…


Квіти учасникам АТО.



Та що емоції?.. Знаючи, що бійцям на Сході вкрай потрібне елементарне – продукти та теплі речі – у Залізниці оголосили спеціальну акцію, домовившись напередодні з місцевим волонтером Олександром Савчуком, що допомогу доставлять військовослужбовцям з району. Зібрали понад 4 тис. грн, чимало теплого одягу та продуктів… А коли крізь натовп до волонтерів ледве протиснувся дід Василь, навіть міцні серцем розчулилися: вже немічний старий чоловік тримав у руках новісінького кожуха, справжнього жупана. Зберіг видно «ще з тих часів»:

«Возьміте, діти,– каже. – Здається, що там хлопцям цей кожух буде більше потрібен, як тута мені…Я сам войну бачив і знаю». Василь Євстахійович Поліщук – казав щиру правду, він – один із тих ветеранів Великої Вітчизняної війни Любешівщини, кому судилося дожити до справжньої вітчизняної. От тільки воювати дід уже може хіба так… останнім кожухом.

Дуже дружні і в радості, і в горі залізницькі селяни хочуть здійснити його мрію – побудувати спортзал у селі, де можна було б міцніти тілом. Бо дух у жителів Залізниці і так нівроку. А ще добиваються, щоб Іван Пасевич став Героєм України. Відповідні клопотання ухвалили депутати сільської ради, районної, таке ж спрямував до Міноборони командир 80-ї аеромобільної бригади.

Олена ЛІВІЦЬКА.




 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (167) - 31%