Закохати у себе самого принца

Закохати у себе самого принца

Той вечір він запам’ятав на все життя. Ще б пак, мабуть, у неї – таку юну і вродливу Катю – всі були тоді закохані. Але тільки йому пощастило кружляли з нею у вальсі і спостерігати, як заздрісно дивилися на той танок усі гімназисти…

Влітку 1897-го король Сіаму (тепер Таїланд), подорожуючи Європою, прибув до Санкт-Петербурга. Тут Микола II зустрів його теплим товариством. Тож під час дружньої розмови російський цар пропонує високому гостю направити одного з його синів до Петербурга. Так король назавжди змінив долю свого другого сина від коханої дружини – королеви Саовабхи.

Теплої весни юний принц Чакрабон прибув на береги Неви. Його одразу зарахували до імператорського Пажеського корпусу, де вчилися винятково сини російської дворянської еліти. Життя сіамського принца-гусара нічим не відрізнялося від дозвілля петербурзької «золотої молоді». Бали, танці, маскаради, вернісажі, театральні прем’єри.

І от той вечір… На одній із молодіжних вечірок принц зустрів рудоволосу дівчину, в яку одразу закохався. Він не міг перебороти свої почуття: постійно думав про неї, мріяв, малював в уяві романтичні картини. А Катя… відповідала взаємністю.

На відміну від Чакрабона, лучанка Катерина Десницька опинилася у Петербурзі не від добра.
Її батько працював головним суддею у Луцьку і помер, коли дівчинка була зовсім маленькою. Мама із сином Іваном та донькою переїхала ближче до родичів у Київ. Та невдовзі померла і вона. Брат і сестра перебираються до Петербурга. Іван стає студентом університету, Катерина пішла на курси медичних сестер.

Коли розпочалася російсько-японська війна, Катя попросилася на фронт. У Петербург вона повернулася героїнею: отримала чотири бойові нагороди, серед них і Георгіївський хрест за мужність.

Тоді, на тій вечірці, дівчина була ні сном ні духом, що спокусила самого принца – її розум просто затуманило кохання. То був 1905-й рік.

«Мені ніхто не потрібен, окрім тебе. Якби ти була зі мною, все було б чудово і ніщо не затьмарило б мого щастя», – Катя читала, витончена постать сумного принца одразу поставала перед очима. Її очі наливалися слізьми.

Розлука або знищує, або ж доводить силу почуттів. Незважаючи ні нащо, не думаючи про те, що Катя – із православного роду і без іменитого прізвища, а він – майбутній король, хоч і невеликої країни, котрий сповідує буддизм, вони вирішують одружитися. Зробити це можна було за таких обставин лише у Константинополі, тож молоді люди без вагань туди вирушають.



Медовий місяць минув на річці Ніл. Далі шлях лежав у Сіам. Розмова принца з батьком була важкою, але незабаром Катя з’явилася у Бангкоку.
Король і королева відмовилися знайомитися зі своєю невісткою-європейкою. А це означало, що в жодну сім’ю Бангкока принц не міг завітати з дружиною.
Катя терпіла: не претендувати ні на що. Очевидно, Бог винагородив її за це – принцесу таки представили чужій країні. Згодом у Каті та Лека народився син Чула.
Коли помер король, на престол зійшов брат Лека – Вачиравут, який офіційно визнав Катю дружиною брата, а Чулу – королівським принцом. Царювання неодруженого бездітного брата давало Леку надію на трон, а Катерина Іванівна тоді могла би стати володаркою Сіаму... Але не судилося. Почуття, яке досі, наперекір усьому, робило Катю і Лека щасливими, почало тьмяніти.

Зраду Катя вловила ще зі сторінок листів Лека. Чоловік по-особливому писав про 15-річну принцесу Чаваліт. Тож через неповних 15 років щирого кохання Катя поставила крапку у цих стосунках. Через місяць принц Чакрабон підписав документ про розлучення.
А що далі? Якби можна було вигадати, ми б зараз розповіли про те, як кохання все перемагає, як принц знову відчув, що не може жити без своєї дружини  і навколішках благав простити його. А добра Катя пробачила. Тож вони жили довго і щасливо й померли одного дня. Та історію не перепишеш. І зважаючи на те, що ці рядки про кохання – правда, котра вже відбулася, варто розповісти, що наступного року Лек помер. А Катя невдовзі вийшла заміж за американського інженера Гаррі Клінтона. Але і з ним життя не склалося. Згодом вона перебралася до Парижа.
Син Каті і Лека так і не став королем Сіаму. Він був відомим істориком, військовим діячем, мандрівником. Його дочка Наріссара досі зберігає родинний архів – листи Чакрабона до Катерини, на основі яких написала книгу «Катя та принц Сіаму». Книга лягла в основу однойменного балету, який поставили 2011 р. на сцені Єкатеринбурзького театру опери та балету. 

Світлана ДУМСЬКА.

P. S. Матеріал підготовлено в рамках проекту «Імена Луцька» за сприяння управління туризму та промоції міста Луцької міської ради.


 

 

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%