«Максимка я нікому не віддам!»

«Максимка я нікому не віддам!»


У попередніх номерах «Волинської газети» ми розповідали про 7-річного Максимка, який став заручником розлучення мами й тата і тепер доля дитини – в руках Старовижівського районного суду. Але той «крик душі», яким поділилася в редакції «Волинської газети» Максимкова бабуся Олена (спеціально приїхавши з м. Павлоград Дніпропетровської обл.) викликав шквал обурення в с. Дубечне Старовижівського р-ну, звідки родом хлопчикова мама Юля.

Рідні, друзі, знайомі не могли повірити, що свекруха виллє стільки бруду на невістку та сватів, і не могли зрозуміти, навіщо «бабушка Лєна» намагається здорового й інтелектуально розвиненого хлопчика зробити «без двох хвилин інвалідом».

Аби відмежувати правду від брехні, ми зустрілися і з іншою стороною конфліктної ситуації – Юлією Шлик та її синочком Максимком.

Попри слова Олени Володимирівни про неналежне утримання й виховання дитини, хлопчик і мама виглядали нормальною сім’єю. Максимко став розповідати про машинки, про те, що любить малювати і ліпити з пластиліну. А доки ми з Юлію розмовляли, захоплено дивився мультики.

– Фактично все, в чому звинуватила мене Олена Володимирівна, – це повний маразм. Якщо в молодшому віці хворіла дитина бронхітом, застудою, поганий імунітет мала, то хіба тільки в нас така проблема? (До слова, за чотири місяці навчання у школі Максимко хворів тільки раз). Вразили також слова Олени Володимирівни, нібито в мого сина від голоду болить живіт, що він тільки й мріє про життя в Павлограді, – каже Юля. – Якби хоча б частина зі сказаного свекрухою було правдою, в мене давно би забрали дитину. Адже вона не тільки вам це говорила. Вона писала скарги в міліцію, прокуратуру, Службу у справах дітей. Ті ледь не щотижня приходили до нас із перевірками умов проживання, харчування, виховання, викликали мене для письмових пояснень і так – цілих два роки.

Від такої наполегливості бабусі Олени втомилася не лише невістка (при тому, що Юлія мусить і ходити на роботу, і самотужки винаймати житло, і виховувати сина, й забезпечувати його, бо тато – Дмиро Шлик – платить усього 400 грн аліментів). Від судових розборок між дорослими втомився сам Максимко. Бо дитина просто хоче нічим не вирізнятися від своїх ровесників.


– Коли влітку 2014-го бабуся Лєна разом із моїм колишнім чоловіком забрали Максимка  для відпочинку, а потім відмовилися повернути та влаштували у школу в Павлограді, то Олена Володимирівна навіть просила призначити хлопчику індивідуальне навчання, бо він, мовляв, хворіє (хоча я спеціально обстежувала дитину в Луцьку і наші спеціалісти запевнили: єдине, що нам треба, – двічі на рік пити вітаміни для запобігання проблем із серцем). Коли там, у школі, всі ровесники бігали на перерві, Максимко й цього не міг робити, бо під класом сиділа бабушка Лєна і контролювала кожен крок дитини. Навіть коли мав шість років, Олена Володимирівна годувала його з ложечки. Таке враження, що в дитинстві вона недогралася і тепер онук став для неї лялькою, яку я в неї посміла забрати, – робить Юлія припущення. – Але Максим – це не іграшка. Він – найдорожче, що в мене є. Тому я нікому його не віддам. І сподіваюся, як тільки в Олени Володимирівни з’являться якісь внуки, крім Максимка, вона врешті залишить нас у спокої.

На підтримку своєї землячки виступили й ті, хто знає, товаришу, працює з нашою співрозмовницею.

Олена Махун, яка працює вчителем у Дубечненській школі, каже:

– Свекруха та колишній чоловік перетворили життя Юлії на суцільне пекло: суди, пересуди, скарги, заяви, погрози. Але хай які труднощі, Юля все одно лишається усміхненою. Буває, запитаєш, як справи, а вона: «Все нормально». В неї є якась внутрішня краса, доброта. І саме цим вона вміє притягувати людей. От тільки у свого власного чоловіка поваги не заслужила.

Любов Карпук, підприємець із смт Ратне, розповідає:

– Я родом із Дубечного. Дуже добре знаю не лише Юлю, але й малого Максимка. Бо коли він у селі і я свою малечу приводжу, діти часто граються разом. Так-от, можу із запевненням сказати: Максимко – нормальна розвинута й доглянута дитина. І не треба звинувачувати Юлю в якомусь недогляді. Не треба шукати у хлопчика якихось проблем зі здоров’ям. Бо якщо вже на те пішло, то імунітет посадила дитині бабуся Олена. Хай розкаже, як вона давала сильні токсичні препарати від глистів і в Максимка від них аж піна йшла ротом!

Вадим Олексійович – керівник приватного підприємства в Ковелі, де трудиться Юлія Шлик, запевнив: його підлегла сумлінно виконує обов’язки бухгалтера, не курить і не п’є, весь вільний час проводить із дитиною, підтвердити це може весь колектив підприємства.

Від імені всіх односельчан прокоментував ситуацію депутат Дубечненської сільської ради Микола Курилюк:

– Юля є хорошою мамою, ніхто її ніколи не бачив у сумнівних компаніях, чуйна і уважна до односельців і нічим не гірша мама від інших.

А от позиція батька Максимка мені як мужчині не зовсім зрозуміла.

Чому не він, а бабуся, оббиває пороги різних установ, щоб «ощасливити» Максимка, забравши його в мами. Чи він у такому віці ще й досі сам нічого не вирішує? Чи можливо, хлопчик потрібен не йому, а лише бабусі? Але ж Олена Володимирівна вже в похилому віці і не за горами той час, коли бабусю й саму треба буде доглядати. … Тому, шановні учасники даного конфлікту, не шукайте час «розкидати каміння», а шукайте час, щоб його збирати для побудови фундаменту благополуччя вашого єдиного сина та внука.

…А що про все це думає дитина, котра якраз і опинилася в центрі міжродинних розборок?

На запитання про свою найзаповітнішу мрію Максимко сказав: «Я хочу жити з мамою і татом».

Мабуть, наразі такому бажанню надто тяжко здійснитися. Тому Старовижівський районний суд, який уже намагався мирним шляхом владнати конфлікт сторін, 25 грудня вкотре зібрався для того, аби вирішити долю Максимка. І зваживши всі «за» та «проти» вирішив: дитина й надалі спілкуватиметься з татом (який мешкає у Дніпропетровську), але жити буде з мамою, на Волині.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%