«Не бажаєте залишитися?»

«Не бажаєте залишитися?»


«Як я тільки міг вляпатися  в таку халепу? Повірити цій жінці? А спочатку видалася приємною молодою особою… Ну, звичайно, з ким це могло статися, як не зі мною?»…

Сергій зранку сидів у своєму кабінеті, підперши підборіддя, і роздумував над ситуацією у його ж сім’ї. Розумів чудово: винуватцем тут є він сам і ніхто інший. Але як тепер з цього виплутатися? Та ще й так, щоб зберегти тепло в домашньому вогнищі. Прокручував у голові всі можливі варіанти подальшого розвитку подій, але не було жодного підходящого. І що сказати дружині? Вона ж, напевне, все дізналася. Хтось із «доброзичливців» уже доніс до неї цю злощасну інформацію, та ще й прикрасив нічогенько. Он і сьогодні проводжала його на роботу не в найкращому настроєві. І чого? Останнім часом вона взагалі «не така». Мучився здогадками: вона знає все і мовчить! Оце, мабуть, прийшов кінець її терпінню. Бо чого б тоді оце дзвонила  і повідомляла, що хоче поговорити?

Сергій – хороший сім’янин, люблячий чоловік, гарний батько. Всі його таким вважали. Це так і було, поки він із Лесиком не познайомився. Це він так її називав, Лесю. Банально все: Новий рік, фірма замовила корпоратив у ресторані. Все було б нічого, якби там не було цієї шатенки.  Після новорічних вітань, побажань всіх благ трішки захмелілі колеги закружляли в танці. Та й сам Сергій любив танцювати, а ще й із  компанією, то й поготів. Сердючка співала, всі веселилися, а біля барної стійки сумувала жінка з коктейлем у руках. Глянув раз – сидить. Глянув вдруге – така ж картина. Раптом вирішив підійти і запитати, що трапилося. Замовив заодно собі коньяку. «Чому сумуєте?» – ніби між іншим поцікавився. Жінка відверто відповіла: втомилася і хоче додому. Треба ж було йому запропонувати її відвезти. Він пам’ятав, що одружений, що й собі додому не завадило б поспішити. Але вирішив зробити добру справу. На тому було і все. Але вона за крок до під’їзду спитала: «Не бажаєте залишитися?»

Два місяці – як у тумані. Навіщо? Сам не розумів. Тягнуло до неї невідомою силою. Чекав закінчення робочого дня, щоби зі своїм Лесиком побачитися хоч на хвильку. А якось колега під чарку розповідав, як їздив у відрядження до столиці й на дорозі (у відомому всім місці біля заправки за містом, де збиралися гулящі дівиці роками) підхопив у салон до себе таку собі Лесю. Сергієві щось кольнуло в серці в ту мить. Тихенько так. А товариш раптом каже: «Нічого така, після роботи до неї поїду ще раз».

Сергій вийшов на сходи офісу. 18-та… Мимоволі, побачивши що зелений «Опель» колеги рушає зі стоянки, поїхав за ним. Це був її під’їзд. І його Леся.

…Як не благав дружину пробачити, не змогла. Одного дня сказала просто в очі: все знає і йде геть. Пішов, правда, він. Це єдине, що він уже міг зробити для родини.

Ірина МІЩУК,

Любомльський р-н.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Звичайно, адже вона використала для боротьби з Covid-19 весь потрібний державний ресурс. (10) - 12.3%
У Києві тільки імітують бурхливу діяльність. Насправді під прикриттям коронавірусом вирішують інші справи. (40) - 49.4%
Якби не місцеві ради, то епідемія б стала масовою. (18) - 22.2%
Мене це не стосується. (10) - 12.3%