Що ховається за шахтарським бунтом?

Що ховається за шахтарським бунтом?


Проблема нововолинських копалень зависла в повітрі. Попри мітинги в Місті шахтарів і зустріч із міністром енергетики та вугільної промисловості Володимиром Демчишиним, уряд планує і надалі купувати вугілля в Південно-Африканській Республіці. Мало того, із січня шахтарям скасували чимало пільг.

Але миритися із ситуацією гірники, схоже, не збираються. Минулого тижня вони зустрілися з народними депутатами Ігорем Гузем (обранцем цього ж таки округу) та Павлом Кишкарем, Нововолинським міським головою Віктором Сапожніковим. А позаяк не довіряють багаторічному голові місцевого теркому шахтарів Юрію Калістратову, то до розмови запросили очільника незалежної профспілки гірників України Михайла Волинця.

На порядку денному – ті самі питання: виплата заборгованості, продовження роботи копалень №1 і №9, завершення десятої шахти та передбачення у Держбюджеті-2015 коштів на розвиток вугільної галузі України.

Кілька тижнів тому, нагадаю, делегація з Волині вже мала розмову з міністром Демчишиним та його замом Зюковим (див. «Волинська газета»  – ст. «ПАРа б із них вийшла!»). На озвучені вимоги не отримала жодної позитивної відповіді. Але домовилася найближчим часом іще раз зустрітися з урядовцями, аби економічно обгрунтовано довести: одним махом закривати всі копальні Нововолинська – неприпустимо!

23 січня Ігор Гузь разом із Павлом Кишкарем пообіцяли гірникам на найближчому пленарному засіданні подати законопроект про фінансування добудови десятої копальні. А самі гірники домовилися у вівторок ввечері їхати на Київ. Одні – пікетувати Кабмін. Інші – шукати зустрічі особисто з Прем’єром Арсенієм Яценюком.

Однак що більше мусується тема страйків, то частіше закрадається у гірників підозра: а чи не стали вони маріонетками в руках умілих лялькарів? Бо чому, скажімо, озвучується (ніби ненароком) думка про звільнення Демчишина з посади міністра? І якщо його звільнять – то хто стане «в. о.»? Бува, не Юрій Зюков, чиє минуле пов’язують із Ахметовим, «сім’єю» Януковича й нелегальними копанками, що приносили своїм фактичним власникам  мільярди євро?!

На сторінках видання «Цензор.нет» є інформація, як пан Зюков доводив на Сході прибуткові держпідприємства в розряд збиткових (проводьте паралелі з нововолинськими шахтами), а потім ці ДП опинялися у приватних руках Рината Ахметова. Чи не мріє хтось і волинські копальні хапнути за безцінь? Надто ж десяту, куди спрямовано мільярди наших із вами бюджетних коштів і яка фактично вже готова до видобутку вугілля?

Згадується в публікації, як через обвинувачення у розкраданні 130 млн грн Юрій Зюков утік з України, а потім стараннями Наталії Королевської вийшов сухим із води. По поличках розкладається, як навіть у законний спосіб можна викачувати з Держбюджету мільйони гривень на шахтарські дотації, використання котрих – під великим знаком питання.

Лише ці одиничні факти дають підказку, чому ми закупляємо вугілля із окупованого Сходу у так званих сепаратистів, фінансування яких не могло обійтися без підтримки тамтешніх мільярдерів із усім відомими прізвищами.

А згадати скандал із африканським вугіллям, котре до нас прибувало за однією ціною, а подорожуючи Україною, ставало настільки дорожчим, що інакше, як «чорним золотом», його не назовеш!

То чи не стали нововолинські шахтарі бранцями у війні за впливи та владу?  Хочеться вірити, що ні. Бо нашій області потрібні шахти не для махінацій, а для видобутку вугілля, робочих місць для гірників та відрахувань у місцеві бюджети. І зовсім нікого не цікавить, яке прізвище буде в міністра чи глави КМУ, які вирішать створені на рівні Києва проблеми на користь волинських шахтарів.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.



А 28 січня нововолинські гірники, профспілкові діячі, як і обіцяли, таки прибули до будівлі Кабміну. Згодом до них приєдналися й представники влади, зокрема Нововолинський міський голова Віктор Сапожніков та народний депутат України від Володимир-Волинського округу №19 Ігор Гузь (фракція Арсенія Яценюка «Народний фронт»). Але до цього відбулася довгоочікувана, проте безрезультатна зустріч із міністром вугільної промисловості та енергетики Володимиром Демчишиним, людиною, яка входить до найближчого бізнес-оточення нинішньої глави правління Нацбанку Валерії Гонтарєвої.

Як інформують колеги з видання «Буг», урядовець запропонував Нововолинську 200 млн грн на вугільну галузь. Натомість міський голова Віктор Сапожніков обурився такою мізерною сумою, заявивши, що вона покриє лише заборгованість із заробітної плати та кредитів, а на добудову шахти №10 грошей не вистачить. Народний депутат Ігор Гузь, у свою чергу, на персональній соцмережній сторінці поінформував, що також присутній на переговорах і намагається «відстояти інтереси гірників Волині».

Взагалі, ситуація в урядовому кварталі, як і рік тому, починає загострюватися. Якщо волинські шахтарі демонструють толерантність та намагання вирішити всі проблеми в мирний та законний спосіб, то павлоградські закликають до радикальних дій. Вигуки «Ганьба!», «Слава гірникам!», «Слава Україні!», «Ганьба уряду!» доповнюються плакатами з написами «Не дозволимо поховати вугільну Волинь!», «Вимагаємо гроші на добудову нововолинської шахти №10!», «Електростанціям західного регіону – наше вугілля!», «Сьогодні зупинять шахти, завтра зупиниться все!».

Таким чином, наміри окремих урядовців із «оновленого» Кабміну Арсенія Яценюка довести до банкрутства вугільну галузь Західної України, а потім приватизувати вигідні шахти, а решту закрити, викликала шалений спротив гірників. І якщо їхніх аргументів не почують, то цілком можлива не тільки зміна міністра Володимира Демчишина, але й усього складу КМУ.

На фото видання «Буг»: наші гірники на київських вулицях.

 


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%