Дві поштарки – відмінниці!

Дві поштарки – відмінниці!


Із чим Іваничі вітали Євгенію Горлайчук і Світлану Колодійчук?

Як би не лютувала зима, на пошті в Іваничах увесь лютий було тепло від посмішок і хороших слів. Адже цього місяця дві п’ятірки поставило життя заступниці начальника ЦПЗ Іваничі Євгенії Горлайчук і листоноші Світлані Колодійчук.

Чи легка доля випала жінкам-ювіляркам? Із якими подарунками зустріли вони своїх 55? Давайте запитаємо…

«Професіонал, товариш і щаслива жінка»

30 років із 55 Євгенія Петрівна віддала пошті. Молоденьким оператором почавши працювати у відділенні зв’язку, жінка швидко зуміла завоювати репутацію відповідальної, серйозної, скрупульозної. Оскільки до кола її обов’язків входило контролювати поштові перекази, то Євгенія Горлайчук мусила перевірити кожну цифру, не забути найдрібнішої деталі. І наскільки фахово вдавалося їй це робити, розповідає такий факт: через 20 літ роботи оператором жінку перевели відразу на заступника начальника центрального відділення зв’язку смт Іваничі. Тож на цій посаді пані Євгенія ось уже 10 років.

– Дуже хороша жінка! – відгукуються про заступницю її колеги. – Авторитетна, відповідальна, вимоглива (причому насамперед до себе, а тоді вже  до інших).

– Якщо виникає якесь дискусійне питання й ми сумніваємося в остаточному рішенні – неодмінно йдемо до Євгенії Петрівни і пристаємо саме на її пропозицію, – зізнається керівник районних поштарів Антоніна Лобода.

А яка пані Євгенія мама й господиня! Спече хліба запашного – неодмінно на роботу принесе, ще й найбільшу паляницю. Гуску приготує – теж дівчат почастує. І це при тому, що й удома є кому ласувати: чоловік, зять, донька, трійко коханих онучок.

– Євгенія Петрівна любить, аби все було на найвищому рівні. Коли пригощає – ніхто голодним не залишиться. Якщо працює – жодного зауваження не отримає, - хвалить свою колегу Антоніна Лобода. – Та й хорошим співрозмовником завжди лишається. Вона, правда, в нас не балакуча. Зате вміє вислухати, порадити, підтримати. Тому за 30 літ роботи на пошті жінка не мала жодної скарги, а тільки подяку від людей і шану від колег. 

«Від її усмішки всі негаразди забуваєш»

На відміну від своєї бабусі, яка була ланковою у колгоспі, Світлана Колодійчук стала зв’язковою у ланцюжку бухгалтерів: мами та сестри. А діти Світлани Віталіївни пішли ще далі – вивчилися на економіста, тож із грішми також зв’язок тримають.

– Любов до «грошовитої» професії мені ще мама передала, адже довгий час працювала бухгалтером. Відтак і я любила сісти коло неї, щось рахувати, квитанції перебирати. А як закінчила школу, пішла навчатися до Луцького торговельного технікуму, – знайомить жінка зі своєю біографією. – Зразу, щоправда, бухгалтерський фах використовувати не довелося. Бо пішла працювати на асфальтний завод в Іваничах. Зате коли після народження дитини вийшла з декрету, отримала місце в банківській установі і там трудилася багато літ.

Працюючи секретарем-бухгалтером, жінка розбагатіла на ще двох синочків. А як банківська установа припинила діяльність, доля привела Світлану Віталіївну у поштове відділення, де жінці довірили нелегку роботу листоноші.

– Так, робота дійсно не проста. Зате цікава, – зауважує пані Світлана. – З одного боку, я маю можливість використовувати свій бухгалтерський  досвід. Із іншого – постійно спілкуюся з людьми. Тож не раз і порадником стаю, і сімейним психологом. Буває, люди хочуть просто побалакати, новинами поділитися. А не раз запитують, як бути у сімейних стосунках або навіть шлюб зберегти.

Така довіра, мабуть, із тим пов’язана, що й у самої Світлани Колодійчук житейських труднощів не бракувало, втім жінка не зламалася, зуміла дітей вивчити, допомогти їм професію здобути.

– Звісно, в той період, як діти вищу освіту здобували, мусила викручуватися: свиней, биків тримати, ще й на роботі встигати. Непросто було і маму хвору доглядати, щодня провідувати, – зізнається Світлана Віталіївна. – Але на те ми й жінки, аби долати труднощі і з посмішкою прямувати далі.

І саме за таке ось життєлюбство Світлану Колодійчук шанують та цінують.

«Наш колектив – як велика родина»

…Привітавши подруг-колег із 55-літнім ювілеєм, Антоніна Лобода просить про всіх волинських поштарок згадати. Адже скоро – Свято жінок, весни і краси.

– Мабуть, небагато на Волині професій, де би стільки жінок працювало. Навіть у нашому, Іваничівському, районі на 70 поштарок жодного колеги-чоловіка не лишилося, – каже Антоніна Андріївна. – Але ми дякуємо тому одному водієві – Миколі Сокоринському – який понад 20 літ трудився в нашому колективі. До цих пір ми усміхаємося, згадуючи, як він 7 березня приходив раніше за всіх на роботу, аби встигнути сюрприз приготувати. Три роки тому чоловіка перевели на пошту у Володимир-Волинський, однак Микола Володимирович досі лишається нашим хорошим товаришем. І дуже приємно, що кожного разу, коли хороша подія збирає наш колектив за святковим столом, ми стаємо не просто «колегами поштового цеху», а насамперед – великою дружною родиною, де не посада головне, а щирі людські стосунки.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 15.2%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (205) - 45.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (120) - 26.8%