Суходолівські жартівники

Суходолівські жартівники

Репетирують номери КВК у старому сільському клубі!

У Суходолах, що розкинулося за кілька кілометрів від Володимира-Волинського, сиплють кумедними фразами навсібіч і ледь не щодня. Причому – зі сцени тамтешнього Будинку культури, де протікає дах і запросто можна торгувати… дрижаками. Щоправда, з того четверо хлопців радше сміються, аніж драматизують. Зрештою, інакше й бути не може, бо вони – затяті кавеенщики. Далеко не в кожному селі знайдеш місцеву команду КВК, котра не раз упевнено заявляла про себе й змушувала хапатися за животи величезні зали. 

Жартівником треба вродитися й вдатися. Четверо хлопців – Дмитро Гукало, Андрій Івановський та брати Дмитро і Володимир Шейчуки – і вродилися, і вдалися. Отож із 2011-го вони об’єдналися в команду «Позитивні віруси» та відтоді – активні учасники волинського руху КВК. Самі пишуть тексти, самі виготовляють необхідний інвентар, самі й жартують. При цьому встигають реалізовуватися на роботі й перейматися звичайними для села справами. Дмитро Гукало та Володимир Шейчук учителюють. Один викладає географію в Устилузі, Хотячеві та Сельці, інший – історію у Ласкові та Микуличах. До речі, учні з неприхованим інтересом стежать за творчими успіхами своїх учителів: приходять на ігри, дивляться трансляцію по телевізору, а потім жартують у шкільних коридорах. Ще двоє «вірусів» трудяться на підприємстві «БРВ Україна»: Андрій Івановський менеджером із постачання, а Дмитро Шейчук – водієм.
Після завершення робочого дня у хлопців починаються… жартівливі будні. Напередодні ігор репетирують чи не щодня, коли ж до виходу на сцену ще є трохи часу – двічі на тиждень. Андрія не спиняє навіть відстань у кілька кілометрів, бо мешкає хлопчина у сусідньому селі Ласків.
– Моя мама працює директором Будинку культури у Суходолах, тому й маємо можливість збиратися на репетиції саме в клубі, – розповідає Дмитро Гукало. – Шкода, правда, що приміщення у такому плачевному стані: якщо в фойє ремонт робили років десять тому, то в залі зі сценою, де в часі мого дитинства крутили кіно, – ні. Стеля протікає, на стінах грибок узявся.
Але відсутність умов – не означає відсутність таланту. Тож результатом репетицій, проведених на сільській сцені, стало третє місце у Луцькій лізі КВК. У середині грудня 2012-го 12 команд з’їхалися до обласного центру Волині, аби визначити, хто ліпше жартує.
Хлопці знаються давно: Дмитро Гукало та Андрій Івановський разом їли шкільну кашу, а Володимир та ще один Дмитро сиділи за тими ж партами, тільки роком пізніше і роком раніше.
Насправді ж суходолівський КВК-рух розпочався… у Луцьку. Майбутній учитель географії бавився у КВК ще в студентські роки, коли здобував диплом у ВНУ ім. Лесі Українки. Можливість публічно жартувати додавала студентським будням особливого присмаку. Тож коли життя повернуло на самостійну ниву, ностальгія за КВК ніяк не минала.
– Студентська команда географічного факультету «Позитивні віруси» згодом перестала існувати: колектив розійшовся, бо отримали дипломи й роз’їхалися, – пригадує Дмитро Гукало. – Навіть не знаю, як сталося, але одного разу ми зібралися учотирьох, балакали і договорилися, що було б добре дати «Позитивним вірусам» нове життя.
Перший сценарій… Перша гра… Віджартували тоді у Володимирі-Волинському в місцевій лізі КВК. Причому – успішно. Зрозуміли це, коли зійшли зі сцени, а оплески ніяк не затихали. Відтоді улюблену справу не полишають.
У рідному селі, коли дізналися, що їхні хлопці, – затяті кавеенщики, щиро подивувалися. Мовляв, парубки – серйозні, кожен на роботі, стараються. Одначе талант до тонких жартів згодом оцінили. А коли гру показали по телебаченню, то щиро вітали.
Хлопці один поперед одним стверджують, що хороше почуття гумору – справжній скарб, бо веселим людям значно легше живеться. Мовляв, будь-яку «кислу» ситуацію можна сприймати як песимістично, так і оптимістично. А якщо ще й приправити хорошою порцією жарту, то взагалі… У період виборчої кампанії «віруси» зметикували й звернулися за допомогою до одного з кандидатів. Як не крути, а на костюми, інвентар, фонограми та поїздки гроші потрібні. Тож кандидат трохи розщедрився.
– Вирішили, що придбаємо нові костюми, – розповідає Дмитро Гукало, капітан команди. – Ми ж – неподалік кордону, то й надумали купити одяг у Польщі. Зібралися й поїхали. Одному лише Дмитрові не вийшло. Самі приміряли кілька разів, а йому взяли так, як кажуть, на око. І що ви думаєте з того вийшло? На Дімці все сидить, наче на замовлення шите, а ми своє мусили вшивати чи розшивати. То він по-доброму глузує й досі.
Якщо із жартами у суходольських «вірусів» все добре, то про матеріальну складову цього не скажеш. Жартують парубки за свої. Тож коли вдається за гарну гру отримати як приз фінансову винагороду, щиро тішаться.
– Над усім сміємося, про все жартуємо, окрім політики, – підкреслює капітан команди КВК. – Чому? Бо ніхто краще не скаже з цієї нагоди, ніж 95-й квартал. А більше табу немає. Життя – непроста штука. Тому всім рекомендуємо не плакати, а сміятися. Хоча б на іграх КВК.
Світлана ГОЛОВАЧУК.
Фото з архіву команди «Позитивні віруси».

До теми
Роком народження КВК слід вважати 1957-й. Тоді в ефір вийшла передача під назвою «Вечір веселих запитань», де вперше в історії радянського телебачення у програмі брали участь не лише ведучі, а й глядачі, присутні в залі. До того ж – у прямому ефірі! Але пожартували… тричі. Передачу закрили, хоча вона й користувалася шаленою популярністю. А все тому, що, рекомендуючи глядачам прийти наступного разу на ефір у шапках, шубах та валянках (а літо було в розпалі), ведучий забув додати важливий нюанс про необхідність наявності не лише теплого одягу, а й газети за 31 грудня 1956 р. Тож, незважаючи на спеку, радянських громадян у зимовій уніформі зібралося стільки, що міліціонерів, котрі чергували в студії, звалили з ніг. У телецентрі почався хаос. Словом, було дійсно спекотно…
8 листопада 1961-го в ефір вийшла передача, котра вже називалася «КВК». Але команди, в котрі об’єднувалися творчі й неординарні люди, полюбляли іронізувати над радянською дійсністю, тому наприкінці 1971-го цей проект закрили. Відродили в епоху горбачовської перебудови.
На Волині перші ігри КВК відбувалися у Луцьку, починаючи з 60-х років. Наприклад, у 1969-му розігрували першість на сцені літньої естради «Ротонда». Тоді кавеенщиками були працівники ощадкас, фінвідділу, проектних інститутів, будинків культури та педінституту. Неабиякий інтерес такі веселуни викликали у… КДБ. Але, як показує практика, бажання пожартувати й посміятися не зникало ніколи. Тож не дивно, що до клубу веселих та кмітливих прибуває.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%