У кожного свій «rover»

У кожного свій «rover»



Майже два десятиліття перебування Західної України в складі Другої Речі Посполитої сильно позначилися не лише на менталітате цієї частини жителів нашої держави та способі їхнього життя, але й подарували в унікальних умовах пограниччя культур, релігій і народів велике мовне різнобарв’я. Причому, іншомовні слова сусідів активно запозичувалися представниками різних етносів. От і українці «взяли на озброєння» чимало слів та висловів, які більше притаманні полякам, ніж нам.

Наприклад, активно використовувалися й продовжують застосовуватися такі терміни, як «трускавки» (полуниці), «ніґди» (ніколи), і, звичайно, «ровер» (велосипед). І саме з останнім пов’язана невигадана історія, що сталася на одному з віддалених волинських озер із участю двох славних синів України. Один – назовем його Василем – представляв найбільш зубожілий клас місцевого селянства. Другий – нехай буде Ілля – прибув на короткочасний відпочинок зі столиці, де в поті чолі трудився на скромній, але дуже вагомій посаді водія одного з міністрів. Історія ця, до речі, дуже яскраво демонструє вже не колишні, а теперішні відмінності між представниками не стільки Сходу та Заходу, як «низів» і «верхів» нашого суспільства, між якими в майновому та інтелектуальному плані виникла прірва…

Отже, доки інші гості відпочивали після напруженого відпочинку в наметах, вогонь поволі поїдав полінця свіжопорубаних сосон. Темно-синє небо, уквітчане зорями далеких галактик, спонукало до щирої та неспішної розмови між двома чоловіками, які раніше один одного взагалі не знали, але за вечір перетворилися на надійних друзів.

– Ну, по пару грамів? – несміливо поцікавився представник зубожілого селянства і сприйнявши кивок голови Іллі як згоду, налив чергову порцію оковитої. – Щоб не було війни і була горілка!

Ніжно забринів дотик двох кілішків (ще одне польське слово, до речі), і спустошені вони зайняли своє законне місце на столі. Щоб заповнити чимось змістовним чергову паузу, Ілля, подивляючись на свій «Land Rover», запитав:

– А ти, Васьок, чим сюди приїхав?

– Ровером!

– Я щось не чув…

– Так тихенько підкотився, щоб нікого не турбувати.

– А де він?

– Там, за деревами поставив…

Столичний гість підкинув чергове поліно у вогонь і, замріяно роздивляючись місячну доріжку на поверхні води, знову озвався:

– Ти казав, що роботи нема. З хліба на воду перебиваєшся. Штанів не можеш купити… А як на «Rover» заробив?

Васьок аж звеселів:

– Кому города перекопаю, кому сіна накошу, кому дров нарубаю… От і зібрав копійку до копійки…

Водій міністра захмелілими очима з подивом подивився на цікавого спірозмовника, внутрішньо переборюючи у собі сумніви з можливості цього худого та неголеного дядька лопатою, косою та сокирою назбирати таку суму. Натомість запропонував випити ще, і, коли емоції дещо вляглися, знову запитав:

– А заправляєшся як? У мого шефа на місяць мінімум триста літрів іде…

– Ого, то він алкаш чи що? – здивувався Васьок. – Мені на день півлітри вистачає, а нема, то й «чекушкою» радий…

Ілля знову витріщився на товариша по застіллю.

Не витерпів і знову запитав:

– Скільки ж років твому «Roverу»?

– Г’онь його зна! Три чи чотири, вже й не пригадаю.

– Бензин чи дизель? – не вгавав киянин.

Тут уже Васьок отетерілим поглядом зміряв Іллю з ніг до голови:

– Ну, ти точно перебрав! У мене ж не «Волинянка» чи трактор, а ровер! Нашо бензин чи солярка? Як треба, то на багажнику каністрою підвожу… Давай-но ще по пару крапель і підемо спати, бо ти, бачу, вже зовсім не шурупаєш!

Сказано – зроблено. І коли, похитуючись, вони, пригорнувшись один до одного, намагалися наблизитися до намету, де планували відіспатися, Ілля схаменувся:

– Слухай, Васьок, покажи ж мені твого «Roverа», бо мій – ось він, ненажера: доки з Києва у Луцьк їхав, мусив під Житомиром повний бак заливати. А твій де?

– Та он де, за деревами, – спробував показати рукою місцевий житель, але Ілля від такого різкого руху ледь не впав.

– Веди, показуй! – не вгавав.

І подибали вони на узлісся… Ніч. Місяць. Зорі. І – ровер біля сосни…

Чули б ви тираду міністерського водія!..

А Васьок, вислухавши, тільки й мовив:

– Це у вас «ровер»– то велосипед. А в нас ровер – то «Rover»!

Ось так і погомоніли. І спати повкладалися. А коли похмілля проганяли, ще довго хвалили кожен своє. І головне, що їх об’єднувало, так це чарівна волинська природа. Бо в усьому іншому вони – на різних планетах… Власне, і не тільки вони одні…  Та й Польща чи Росія до цього всього не мають жодного стосунку…

До речі, в перекладі з англійської «rover» – мандрівник.

Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

Ефективна протидія смертоносній інфекції. (4) - 7.1%
Нездатність адекватно реагувати на загрози. (12) - 21.4%
Відволікання уваги від чогось важливішого. (31) - 55.4%
Мене це не стосується. (3) - 5.4%