Креатив по-луцьки

Креатив по-луцьки

Востаннє в форматі інтерв’ю розмовляли з Луцьким міським головою Миколою Романюком на початку листопада 2012-го. Здавалося б, небагато часу минуло, одначе відтоді назбиралося чимало запитань, котрі хотілося б адресувати керівникові обласного центру. Микола Ярославович не відмовив. Про моменти, пов’язані з луцькою господаркою, розповідає багато і в деталях, а от про політику говорить неохоче. Хоча Луцький міський голова ніколи не відзначався політичним красномовством.
Початок нашої розмови визначив той факт, що буквально кілька днів тому в Луцьку офіційно стартував туристичний сезон. Мало того, місто увійшло до Асоціації органів місцевого самоврядування «Шлях Гедиміновичів», котру й очолив Микола Романюк.

– Миколо Ярославовичу, проект «Шлях Гедиміновичів», ініціатором створення котрого й була Луцька міська рада, вже сьогодні називають доволі амбітним, адже передбачено створення сучасного транскордонного туристичного продукту. Чи впорається з таким завданням Луцьк?
– Щиро вірю, що ми впораємося, адже завдяки багатій історико-культурній спадщині Луцьк є і завжди лишатиметься головним туристичним центром Волині. Проте в сучасних умовах місто змушене конкурувати на туристичному ринку з такими великими гравцями, як Львів, Одеса, Ужгород, Кам’янець-Подільський, Черкаси. А ці міста претендують на ту саму нішу, розраховують на туристів вихідного дня. Тому потрібно працювати креативно: завойовувати туристів, реалізовуючи амбітну маркетингову стратегію просування Луцька на традиційних та нових туристичних ринках.
– Давайте про стратегію поговоримо детальніше: чим приваблюватимемо туристів?
– Щодо плану заходів, які реалізовуватимемо вже цього року, то буде створено багатомовний сайт, вже виготовлена поліграфічна продукція. У жовтні плануємо провести фестиваль середньовічної культури. Думаю, він зацікавить і мешканців міста, і гостей. Окрім того, спільний туристичний продукт «Шлях Гедиміновичів» буде представлено на 20-му Міжнародному туристичному салоні у Києві. Ця смілива та амбітна ініціатива, народжена саме в Луцьку, варта європейського визнання. Зрозуміло, що хочемо зробити все, аби перетворити Луцьк на справжній туристичний центр. Поступово до цього йдемо. Проект «Шлях Гедиміновичів» – помітний крок до реалізації задуманого. Тим більше, що й історія підказує, в якому напрямку рухатися. Саме в Луцьку в 1429 році відбувався славнозвісний з’їзд європейських монархів, де й вирішували важливі політичні та соціально-економічні питання тогочасної Європи. Забігаючи наперед, скажу: в 2014-му проводитимемо святкові заходи з нагоди 585-ї річниці з’їзду. А це – ще одна можливість привабити туристів.
– У місті чимало робиться для розвитку туризму. Зокрема створено промоційний логотип Луцька, запущено в роботу спеціальну інтернет-сторінку для туристів, відкрито КП «Центр туристичної інформації та послуг», відділ розвитку туризму трансформували в управління туризму та промоції. Зусилля дають результат: кількість туристів у обласному центрі Волині зросла?
– Не можу сказати вам конкретну цифру, бо точної статистики немає. Але… Головне управління статистики в області подає інформацію про тих, хто зупиняється в готелях. У 2012-му мали близько 40 тисяч постояльців. А Луцький замок відвідало понад 70 тисяч гостей. Ці цифри про щось таки свідчать! Інтерес до міста постійно зростає: за чотири місяці на промоційному сайті побувало майже 14 тисяч осіб. Тож абсолютно логічно, що маємо амбітні плани на майбутнє.
– Із приходом тепла слід думати й про оздоровлення дітей. Які плани цьогоріч у міської влади Луцька? До прикладу, у Нововолинську кажуть, що охоплять половину учнів…
– Плануємо оздоровити близько 45% луцьких дітей, а це більше 21 тисячі школярів. На таке передбачено два мільйони коштів. До речі, цього року збільшено обласну субвенцію на оздоровлення – 642 тисячі гривень. Традиційно працюватиме «Ровесник». Прийматиме дітей у дві зміни. Перша – літня школа «Ерудит» – для обдарованих дітей. Друга – для дітей-сиріт та соціально незахищених. Загалом – 400 учнів відпочинуть коштом міського бюджету. Також 90 дітей оздоровлюватимуться у чотирьох таборах Луцької дитячо-юнацької спортивної школи №2 та 150 учнів зможуть відпочити, але батьківським коштом у таборах, що у Сомині, Світязі, Озерянах та Гаразджі. Окрім того, працюватимуть і 26 таборів із денним перебуванням на базі шкіл. Допоміг і благодійний фонд Ігоря Палиці, виділивши кошти на оздоровлення тисячі луцьких дітей.
– Таку форму дитячого оздоровлення практикують кілька останніх років. На вашу думку, наскільки вона ефективна?
– Пришкільні табори – важлива складова у забезпеченні організованого відпочинку дітей під час канікул. У такий спосіб батьки, які працюють і не мають на кого лишити малечу, вирішують проблему. Окрім того, пришкільні табори – це ще й змістовне дозвілля, особливо для дітей молодшого шкільного віку. Досвід минулих років свідчить, що учні з охотою відпочивають у пришкільних таборах. Там для них готують цілу культурно-розважальну програму, організовують культпоходи в театри, музеї тощо.
– Наближається період відпусток. І у вихователів дитячих садочків також. Які дошкільні установи у місті працюватимуть упродовж усього літа?
– Зараз над цим працюємо, готуємо садочки до роботи в літній період: із 1 липня до 12 серпня. Їх потрібно підремонтувати, та й вихователі також мають право на відпустку. А практика свідчить, що влітку кількість дітей помітно зменшується, дошкільні заклади відвідує лише 40%. Хочу сказати, що вже проведено опитування батьків: хто водитиме, а хто не водитиме маля влітку в садочок. Станом на 15 травня потреба у функціонуванні дошкільних установ є у двох тисяч осіб. Які садки працюватимуть? Загалом – шість: № 25, що в центрі міста, 35-й, що розташований на вулиці Січовій, 16-й – на вулиці Генерала Шухевича, 10-й – на проспекті Соборності, перший – в районі 40-го кварталу та 39-й – на Московській.
– Із 1 травня 2013-го діє електронна черга запису в дитячий садочок. Із одного боку – це зручно, одначе чи не виникне плутанини, адже досить часто батьки записують маля безпосередньо в дошкільній установі?
– Так, дійсно, аби спростити процедуру та забезпечити вільний доступ до інформації про облік дітей, у лютому цього року на сесії прийняли рішення про запровадження електронної реєстрації дітей у дошкільні заклади. В рішенні передбачено, що наявність дитини у реєстрі і є обов’язковою нормою для зарахування її до садочка. Плутанини не буде, бо потреба записувати дитя безпосередньо в закладі відпала. Сьогодні всі, хто хоче, можуть зайти на сайт Луцької міської ради і стати на електронну чергу. Вона працює. Все нормально.
– У планах на 2014-й – відновлення дошкільних установ на вул. Чехова та Декабристів. Розкажіть про це: скільки потрібно коштів, яким чином вдалося порозумітися з установами, які користувалися приміщеннями?
– Що стосується приміщень дошкільних навчальних закладів, де сьогодні розміщено інші бюджетні установи, то ми прийняли рішення вивільнити їх та розширити, аби там знову були садочки. Щодо закладу на Чехова. У будівлі розміщувався Пенсійний фонд, але це відомство переїздить на вулицю Грушевського. Ми ж розробили проект під садочок. Потрібно близько мільйона гривень. На жаль, цього року таких коштів із міської казни виділити не можемо, тому й говоримо про 2014-й. Приміщення на Декабристів… Міські служби, які там працюють, перемістимо. З цим проблеми не буде. Але потрібно до трьох мільйонів гривень на реконструкцію, аби переобладнати приміщення назад під дитячий садок. 
– На скільки місць розраховані ці дошкільні установи?
– У садочку на Чехова плануємо розмістити чотири групи по 25 діток, а у закладі на Декабристів трохи більше – 150 дітей. Там функціонуватиме шість груп.
– Миколо Ярославовичу, в І кварталі 2013-го до міської казни надійшло більше, ніж за відповідний період минулого року, одначе менше, аніж планувалося. У чому проблема?
– Головна проблема в тому, що коли формували бюджет, у нас просто не вистачало коштів, аби передбачити необхідну суму на повернення середньострокової позики. Ми свідомо збільшили суму на 12 мільйонів, які потрібно було повернути. І її Мінфін одним розчерком пера списав із рахунку. Тому й маємо недовиконання. А за перший квартал цього року до міського бюджету надійшло 196 мільйонів гривень. Тобто виконання бюджету сягає 91,9%. Але порівняно з аналогічним періодом минулого року отримали на 10 мільйонів більше коштів за рахунок збільшення надходжень від податку на прибуток від «Луцькводоканалу» і «Луцьктепло» та отримання в кінці 2012-го субвенції на різницю в тарифах. Зрозуміло, левова частка надходжень у казну – це податок на доходи фізичних осіб. Вона становить близько 73%. Але на підприємствах спостерігається зменшення фонду оплати праці на підприємствах, є й заборгованість. Зокрема, 840 тисяч гривень на Луцькому підприємстві електротранспорту.
– Нині в місті працюють дорожні бригади. Воно й не дивно, бо дороги – не в найліпшому стані. Який обсяг робіт заплановано виконати?
– Сьогодні якраз виїздили й дивилися, як працюють дорожники. Запланували, що цього року проведемо капітальний ремонт на 37 вулицях, доведемо до толку 10 тротуарів, один міст та облаштуємо 22 дворові території. Вже відремонтовано дорожнє покриття на Рівненській, Винниченка, Парковій, Космонавтів та Стефаника. На Володимирській та проспекті Волі роботи продовжать. Зараз ремонтуємо дороги на Горького, Полонківській, проспекті Перемоги, на ділянці від Київського майдану до Рівненської та від перехрестя на Яровиці і до Набережної. Далі дорожники перейдуть на проспекти Грушевського та Відродження. А в найближчих планах – ремонти на Стрілецькій, Ківерцівській, Гордіюк, Чорновола та інших. Три дворові території вже відремонтували. Ще на трьох – роботи в розпалі. Словом, працюємо. 
– Поділіться міркуваннями, чому маємо таку ситуацію: в 2012-му в дороги вклали колосальні суми, а «пожинали» бездоріжжя? І це – після Євро-2012…
– Одразу зазначу: всі ті дороги, які капітально ремонтували минулого року, – у хорошому стані. Стоять. Зауважень до роботи дорожників немає. На одній вулиці лише частково посипався асфальт, але цей прогріх виправлять. Таке буває. Я нещодавно був у Замості й балакав із польськими колегами. Запитую: які у вас проблеми? Кажуть: дороги полетіли. Тож у всій Європі ті ж самі біди. Але життя вносить свої корективи. От, до прикладу, планували провести поточний ремонт на Винниченка, а довелося робити всю вулицю. Користуючись нагодою, хочу подякувати дорожникам, бо капітальний ремонт вони роблять якісно. Зрозуміло, що хотілося б виконати значно більший фронт робіт, але, на жаль, коштів обмаль.
– Як оцінюєте роботу луцьких комунальників?
– Загалом я задоволений. Хоча, звісно, є зауваження. Вони посилено працювали в зимовий період. Так, не всі тротуари були розчищені, десь і дворові території – не в найліпшому стані, але ми старалися максимально спрацювати. Є питання, пов’язані з житлово-побутовими проблемами. Вони існують, і люди, хоча й не багато, але нарікають. Ми не приховуємо цього. 
– У березні запустили в дію систему диспетчеризації руху луцьких маршруток, аби нарешті вирішити в місті транспортне питання…
– Так.
– Система працює вже понад два місяці. Чи дійсно вдалося місцевій владі поставити на контроль роботу перевізників?
– Так. Кількість нарікань жителів міста різко зменшилася. Це – по-перше. По-друге, все зрозуміли перевізники, адже доступ до системи мають усі, а не кілька чиновників міської ради. Це – контроль. Не виконуєш – поплатишся. Ми ж розірвали угоду на перевезення за невстановлення GPS-навігації. Тому ефект є.
– Тактика Миколи Романюка – щороку реалізовувати масштабні проекти. До прикладу, в 2011-му відремонтували Театральний майдан, у 2012-му реконструювали Привокзальну площу й сам вокзал. Чого очікувати лучанам цьогоріч?
– Скажу так: на жаль, цього року великомасштабних проектів неможливо було зробити, бо фінансуються ці об’єкти з бюджету розвитку. Запланували отримати 41 мільйон гривень, але 20 мільйонів із них віддаємо кредитів, які узяв попередній міський голова у сумі 50 мільйонів гривень. Тобто на половину бюджету вже не варто розраховувати. Тому масштабним проектом буде Центр надання адміністративних послуг. Із трохи менших – капітальний ремонт будинку на Вересневому, з’єднання тролейбусною лінією вулиць Львівська й Боженка (проект уже виготовлений), добудова приміщення до міської лікарні для розміщення ангіографа (на це – більше двох мільйонів гривень) і, певно, все. Щось, звісно, робить бізнес за власні гроші. І це добре. Але то – окрема тема для розмови. Якщо ж – кількома словами, то в «Промені» ведуться роботи, «Сіті-парк» біля Сапалаївки розбудовується. Зроблять благоустрій, місток кохання, місце для катання на роликах, де просто можна буде відпочити. Ще зауважу, що продовжуємо роботу із встановлення сміттєсортувального виробництва у Брищі. Сподіваюся, влітку відкриємо. Також продовжуємо роботи з Європейським банком реконструкції та розвитку щодо модернізації системи централізованого теплопостачання. Працюємо за лінією «НЕСКО»: прийшло підтвердження на фінансування проектів, які передбачають встановлення у дитячих садочках і школах енергозберігаючих технологій. Словом, говорити можна багато. Звісно, працюватимемо над залученням додаткових коштів.
– Неподалік колишнього кінотеатру «Батьківщина» розміщувався старий фонтан. Нещодавно його демонтували. Навіщо? Аби облаштувати на тому місці парковку для Центру надання адміністративних послуг?
– Ні, не парковку. Але хочу наголосити, що фонтану як такого там давно не було. Колись він дійсно працював. Зображення ще можна знайти на старих фотографіях. Але тепер ті комунікації комунікаціями назвати важко. Фонтан став непридатним. Відновити його практично неможливо. Тому й вирішили прибрати залишки конструкції. Зробимо на тому місці благоустрій, викладемо плитку, поставимо лавки. Можливо, як будуть кошти, то й зробимо фонтан. Але чи доцільно це на території, де колись розміщувалася церква, на П’ятницькій гірці – найвищій точці в Луцьку, історичному місці? Як на мене, треба встановити інформаційну табличку, аби лучани й туристи знали, чому ця частина міста така важлива. Узагалі цей фонтан в радянські часи зробили як систему охолодження води для кінотеатру. А фонтан на Театральному майдані – для театру. Тоді не було сучасних систем кондиціонування, тому із ситуації виходили таким чином.
– Кажуть, що на відкриття ЦНАПу до Луцька з робочим візитом прибуде Прем’єр-міністр України Микола Азаров. Очікуєте на приїзд високопосадовця?
– Поки цього не знаю. Але Борис Клімчук запрошував Прем’єр-міністра, інформував його про ситуацію в області. До речі, створення центру – на контролі у Президента. Прибуде чи ні поважний гість? Було б добре. Це ж і реклама для міста. Та й показати є що, бо Центр надання адміністративних послуг зроблено за останнім словом техніки. Ми вивчили весь український досвід у цій сфері, поцікавилися, що мають за кордоном, і намагалися об’єднати кращі ідеї. Окрім того, ще ж є спільний проект, написаний нами, івано-франківською та польською сторонами. А це вже – міжнародний рівень. Тому центр матиме відповідний статус.
– Давайте поговоримо про комунальні підприємства, зокрема – про КП «АвтоПаркСервіс». Чи доцільно його тримати на плаву, якщо щоразу керівництво звітує про відсутність реального доходу?
– Поки вирішили не зачіпати підприємство до грудня 2013 року. Дійсно, воно потрапило в непросту ситуацію, котрої в державі не повинно бути. Уряд у минулому році зобов’язав встановити паркомати (вартість яких – 3 тисячі євро), але, на жаль, таких коштів у бюджеті немає. Є еволюційний шлях розвитку, а є – революційний. Отут і пішли останнім. Що вийшло? Я з цього приводу спілкувався з колегами на засіданні правління Асоціації міст України. Запитую: чи були такі підприємства? Були. І що? Позакривали. А куди гроші йдуть? У кишені приватних підприємців, котрі надають послуги з паркування. А міська рада немає нічого, лише проблеми. Таке підприємство потрібне, бо хтось має цим питанням займатися. Парковки – це важливо. Але їх треба облаштовувати, аби й папірець було куди кинути. «АвтоПаркСервіс» вніс пропозицію щодо запровадження державно-приватного партнерства. Сесія його підтримала. Є певні напрацювання. Наступного тижня матиму детальнішу інформацію. Ми ж поставили перед керівництвом підприємства чітке завдання: облаштувати парковку на Замковій площі (бо в старій частині міста з рухом транспорту – ціла біда) і на Привокзальній. Прийде інвестор – добре. Ні? Доведеться діяти радикально.
– Не так давно створено ще одне комунальне підприємство – «Ласка». Роботою підприємства задоволені?
– Загалом так. Хоча виникають питання, є проблеми. Варто зауважити, що підприємство – на стадії становлення. Для себе зрозумів: краще нічого не робити, тоді не буде за що критикувати (сміється, – авт.). Але давайте поміркуємо: підприємства немає, а безпритульні собаки то є. Вони бігають Луцьком, але ніхто цим не займається. У кращому випадку часом відстрілюють. А я кажу про реальні речі, хоча це – неправильно й жорстоко. Бо в усьому винні люди, які беруть щеня, аби дитя погралося, а згодом викидають. За рік щеня, яке вже стало дорослим псом, покусало те ж дитя. І винна міська влада. У Луцьку створено комунальне підприємство, виділили територію, зробили вольєри і почали працювати з Києвом. Написано проект щодо облаштування сучасного притулку. Якщо все буде нормально й кошти підуть, зробимо. Зараз аналізую, то скарг від лучан надходить значно менше. Хоча чимало країн досі відстрілюють або практикують евтаназію. Мера Будапешта запитали: як же ви дозволяєте практикувати такі негуманні методи? Він відповів: мене обирали не собаки, а люди. Зрозуміло, що слід шукати золотої середини, захищати громаду і дбати за тварин.
– Яким є ваше ставлення до того, що на керівних посадах у комунальних підприємствах працюють депутати Луцької міської ради?
– Нормально. Все ж залежить від людини. Якщо хтось почне диктувати умови лише тому, що він – депутат, то діла не буде. Зважте, я беру на роботу, я ж і звільняю. На сьогодні не так багато депутатів очолюють комунальні підприємства.
– Щодо кадрових рокіровок: цей момент вам закидають, мовляв, надто часто вони відбуваються, і на третьому році роботи влади команда не повинна давати тріщину. Чому із посади заступника Луцького міського голови пішов Василь Байцим, адже, зважаючи на його подальше призначення радником мера, можна зробити висновок, що Василя Федоровича ви неабияк цінуєте?
– Василь Байцим працює радником на громадських засадах. Одразу скажу: горщики із Василем Федоровичем ми не били. Проектна діяльність – дуже серйозний напрямок роботи, який потребує знань, умінь, навиків і досвіду. Коли виграли один, другий проект (а то – величезна робота з європейськими інституціями), то Василь Байцим вирішив займатися цим предметніше на посаді радника. Він таке рішення прийняв. Ми багато спілкуємося. Тому щодо цієї рокіровки, то жодних прихованих нюансів не було.
– Що скажете про роботу Тараса Яковлева, котрого призначили на посаду заступника, коли попередник пішов? Тарас Володимирович продовжуватиме проектну діяльність?
– Перед тим, як виносити його кандидатуру на розгляд депутатського корпусу, мав із ним розмову. Так, він курує ряд питань: економіка, торгівля, підприємництво, транспорт, туризм, міжнародна та проектна діяльність. Говорили ж про проектну діяльність, бо – це додаткове залучення коштів. Сьогодні Тарас Яковлев вникає в ці речі. Можливо, не всі деталі знає. Але це приходить із досвідом. Хоча бачу, що йому цікаво. А – це важливо.
– Миколо Ярославовичу, хоча ви й досі лишаєтеся безпартійним, одначе тему політики не можу оминути увагою. Скажіть, за подіями у Верховній Раді стежите?
– Так. Думаю, кожен за ними стежить.
– А волинські нардепи часто з’являються у стінах Луцької міської ради з конструктивними пропозиціями щодо розвитку міста?
– Волинські нардепи? А кожному своя сорочка ближча до тіла. Луцьк найближчий, певно, Ігореві Палиці. Ми з ним спілкуємося. Його фонд працює, розроблено цілу програму. Тому питань не виникає. Що ж до інших народних депутатів, то і з ними спілкуємося, співпраця налагоджена. Але вони в першу чергу переживають за свої мажоритарні округи. І це нормально. 
– Якими сьогодні є ваші політичні симпатії?
– Та я щасливий, що залишаюся безпартійним. І вважаю, що міський голова не повинен бути членом жодної з партій. Тоді вільніше себе почуваєш, коли щось вирішуєш і спілкуєшся з представниками будь-яких партій. Сьогодні чітко визначитися із симпатіями? Не хотів би про це говорити. Скажу, що кожна партія має раціональне зерно. От якби їх поєднати… Непотрібна оця конфронтація, яка сьогодні має місце. На жаль, політики ставлять перед собою одну мету: прийти до влади. Такі реалії. Мені дуже шкода, що подіями, які недавно мали місце, українців роз’єднують. Як до нас ставляться за кордоном? І в багатьох випадках винні ми самі: досі на два українці – три гетьмани. От говоримо про побудову єдиної церкви, а все робиться, аби такого не сталося. І робиться це не українцями! Нікому не цікаво, аби ми були єдиною нацією. 
– Українці з особливим інтересом стежать не лише за політичними баталіями, але й футбольними. Ви цікавитеся футболом?
– Безперечно! До речі, вітаю нашу команду з перемогою. 
– А що скажете про повторне призначення на посаду головного тренера ФК «Волинь» Віталія Кварцяного?
– Я – лише вболівальник, тому говоритиму з такої точки зору. Кварцяний – це Кварцяний. Лучани як кажуть? Кварц зробить! Віталій Володимирович живе тільки футболом. Це – правда. Я радий, що він повернувся. Думаю, це добре для команди. Футбол потрібно розвивати, аби серед гравців не було один чи два місцевих футболістів, а більшість. Чому я так прискіпливо ставлюся до «Спорту для всіх»? Це клуби, на які міська рада виділила приміщення. А скільки діток займається? Чому спортивні майданчики позаростали бур’янами? Якщо й не виховаємо плеяду професійних футболістів, то спорт розвивати потрібно. От цього року за міські гроші облаштували дві спортивні площадки. Нехай граються дітки. Вони ж – наше майбутнє.
Розмовляла Світлана ГОЛОВАЧУК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%