Байдарками – по сільській депресії!

Байдарками – по  сільській депресії!  Микола Ясюк: «Сільський голова має бути терплячим і …трішки актором».

Із когорти кращих лідерів громад Маневиччини – Микола Ясюк із Троянівки. А судити про особливості місцевого самоврядування  Микола Андрійович має повне право, бо за плечима у нього – ого-го який багаж! Його батько, Андрій Антонович Ясюк, 16 років головував у сусідній Новорудській сільраді, а син – уже 12 головує у Троянівській! Був період, коли вони обидва одночасно займали свої посади. Дивним чином тривале перебування у владному кріслі тільки спонукає його гуртувати громаду довкола нових проектів, шукати їх і реалізовувати. І про це можна писати та стверджувати, не почуваючи жодного гріха за собою. 
Ну, звичайно, – йдеться не про те «залучення інвестицій», що його так часто люблять згадувати чиновники  під час публічних виступів. А про… три мости через звивистий Стохід у лісі, про зупинку у своєму селі, про те, щоб розширити групу в садочку за рахунок просторих приміщень сільради, про будинок, де можна було б відзначити випровадини, хрестини чи навіть поминки, про дорогу, туристичний маршрут через рідне село, будівництво цілого пожежного депо в глибинці...

Щоб батькові за сина було не соромно
Коли я переступила поріг робочого кабінету Троянівського сільського голови Миколи Ясюка і, за звичкою, взялася розглядати інтер’єр, Микола Андрійович зауважив: «Прошу, заходьте… Я тут, правда, рідко буваю».
«Мабуть, це те, що має бути притаманне цій професії – рідко тут бувати», – подумалося у відповідь. Робота у лідера громади – зовсім не кабінетна. Якщо – не сидіти склавши руки... Нині у полі зору цього керівника – громади чотирьох населених пунктів: Троянівки, Черська, Бережниці та Майдану. 
«Звичайна середня сільрада на дві тисячі людей. До речі, я ще не зовсім уявляю, що може бути з нами після адміністративно-територіальної реформи. Бо якщо навіть об’єднати три сільські ради: Троянівську, Лишнівську та Новорудівську (а всі вони хоч і в одному «кутку», але на території, яку можна вважати глибинкою, – авт.), то не назбирається 5 тисяч людей», – міркує Микола Ясюк. Але реформи його не страшать.
«Як почуваєтеся у кріслі голови?» – цікавлюся.
«Нормально! …Мій батько був у такому 16 років, я – вже 12. Минулої каденції було так, що він головував у Новій Руді (а це село недалеко, – авт.), а я – у Троянівці. Хоча, коли я приймав рішення йти на вибори чи ні, будучи на ту пору директором місцевої школи, то батько відмовляв», – розповідає Микола Андрійович.
Але син послухав, зробив навпаки – і не шкодує. 
«Я любив спостерігати за тим, як працює батько, коли ще сам був директором. Мені подобалося його терпіння. Подобалося, що він авторитетна людина в селі, що постійно спілкується з різними людьми. На посаді голови без терпіння можна наламати дров. Можливо, в мене його трохи менше. А якщо воно у тебе є, то дещо можна іноді пропустити повз вуха… Образи, скажімо, чи несправедливість. А ще ця робота – артистична. Я про те, що часто мусиш ставити себе на місце іншої людини і говорити з нею на рівних: із бабусею – так, а з підприємцем – інакше», – переконаний Микола Ясюк.

Минулі вибори він, кажуть, виграв без конкуренції. Не знайшлося в селі тих, хто захотів би на його місце.
«Раз ніхто не подав кандидатури, то це, на мою думку, означало, що кожен приміряв цю посаду на себе і задумався: «А чи зможу я зробити краще?». Чи не так?.. – заглиблюється у виборчу філософію керівник, але зауважує – про нові вибори ще й не думав: – А що думати, треба робити!»

Добробут… без грошей
…Роботи у Троянівці вистачає. Дивним чином на відміну від десятків інших поліських сіл цьому вдається і виглядати пристойно, і розвиватися. Громада активно відгукується на пропозиції керівництва, в тому числі й депутатів. Навіть, коли йдеться про особливі проекти. 
«Напишіть десь ще такий рядочок, – робить «ліричний відступ» Микола  Ясюк. – Нам багато що вдається, бо є з ким працювати. Сказали людям – ті прийшли й гуртом довели справу до кінця. Через те багато проектів реалізовуємо без грошей». 
Одна з таких історій: як із колгоспної бані з’явився «Будинок фольклору та обрядових подій». Викинули звідти все зайве, облаштували кухню, навіть печі, каналізацію, провели реконструкцію даху. Тепер люди можуть брати будинок в оренду за символічну плату і на місці готувати їжу для застілля, накривати столи. А місцевий фольклорний гурт «Гуляночка», відомий на всю область колектив, має своє затишне гніздечко. Де взяли кошти, якщо бюджет на надходження небагатий? Залучили можливості проекту ПРО ООН щодо розвитку так званих «чорнобильських територій». 
Цієї зими у Троянівці з’явилося пожежне депо. 40 тисяч на будматеріали, за словами Миколи Ясюка, виділив один із нардепів. Ще стільки ж мали заплатити за роботи. Але стали – й зробити все самі. 
На будівництво трьох містків у лісі (в урочищі Красні мости, де колись тривали криваві бої під час Першої світової війни), де р. Стохід розходиться рукавами, лісу вділив депутат облради Богдан Колісник. 
«Тепер думаємо, як дорогу до Красних мостів підрихтувати. Шукаю солярку, домовляюся про техніку – зробимо», – оптимістично заявляє голова. 

Проекти для душі
Здоровий оптимізм – то, мабуть, і є його секрет успіху. Навіть, якщо йдеться про особисте. Не цурається він братися за нове. І це тому є, напевне, єдиним головою на Волині, який у вільній час учить дітей вправлятися з байдарками на місцевих звивистих річках. Навіть має години гурткової роботи! Зрештою, каже, навчити може будь-кого: у селі планують відкрити туристичний маршрут «Мандрівка Поліссям, де Стохід і пісня». Цією роботою опікується сільська… громадська організація. Охочим побачити місцеві пейзажі, здолати непрохідні ділянки Стохода – пропонуватимуть такі послуги. Сам же Микола Ясюк став байдарником мимоволі: якось із райради просили взяти участь у змаганнях «Стохід-дербі», які проходили на Волині. З 15 команд його стала другою. Потім – першою. Тепер він із вихованцями –  незмінний учасник змагань «Поліська регата». Та й пісня у назві маршруту згадується неспроста. 
«Оце косив біля будинку обрядового, дзвони почув – і зразу на думку спали слова: «Ті дзвони до неба злітають не перше сторіччя до нас. І Господа в душах вітають в сумний і у радісний час. В містечку дзвіниця стояла, тепер тут поліське село. Лелеки сюди прилітають, щоб жити для кого було…». То рядки з пісні про Троянівку, слова і музику до якої написав сільський голова. І навіть записав у студії. 
А цьогоріч, із початком травня, до подорожей місцевими водними артеріями (під пісню про Троянівку!) планують запросити  й учасників АТО. Микола Ясюк переконаний: від тяжких буднів сьогодення ніщо краще, ніж природа, пісня й сільська автентика, не лікує.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: Микола Ясюк; у будні бореться з економічними реаліями, у вільний час – зі стихією. 



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%