«Рука Москви» чи «дупа Києва»?

«Рука Москви» чи «дупа Києва»?

Акції протесту валютних позичальників комерційних банків під стінами парламенту показали: іспит на людяність наші «слуги народу» склали лише під акомпанемент бійок людей із міліцією та кіптяву спалених шин…

Ця історія стара як світ, і до неї можна було б і не повертатися. Якби не доволі дивна позиція не лише колись незалежного та чесного Інтернет-видання «Українська правда», але й багатьох інших вітчизняних ЗМІ, які опинилися під контролем тих чи інших олігархічних груп. Повідомляючи про драматичне протистояння активістів із міліціонерами, за спинами яких поховалися нардепи, це видання акцентує на тому, що «в центрі Києва виникли проблеми з дорожнім рухом через акцію протесту так званого «Фінансового майдану», наводить цитату, що «Раніше ІнфоВійська Міністерства інформполітики зазначали, що тему «Фінансового майдану» розкручують у соцмережах боти Кремля», проте нічого не каже про суть проблеми.

А корінь її, насамперед, полягає не в нинішній агресивній політиці Кремля щодо Української держави, бо кинула напризволяще власних громадян вся українська влада, починаючи з 2008-го і закінчуючи 2015-м! Саме українські позичальники та ті громадяни, які поклали свої гроші на депозити, стали жертвами спочатку «світової економічної кризи», потім – «антинародного режиму Януковича», а тепер – бездіяльності осіб, які повинні перейти від служіння інтересам великого бізнесу до захисту цілком законних вимог простих людей.

Отже, багатомісячні мирні акції протесту громадян (які до 2008-го повірили обіцянкам найвищого керівництва держави забезпечити в країні фінансову стабільність та не допустити девальвації гривні, тому взяли іпотечні кредити під заставу життя за курсом 1 дол. США – 5 грн 50 коп., а потім були змушені віддавати спочатку за балансом 1:8, а тепер – 1:22) у Києві результату не дали. Київські столоначальники залишалися сліпими й глухими до простої вимоги: або відтермінувати виплату непосильних валютних запозичень, або перерахувати їх за тим курсом, за яким їх і брали.

Розчаровані мітингарі почали голодування. Але й це не розчулило черствих душ та льодяних сердець «слуг народу», які дружно натискають кнопки за надання мільйонної допомоги окремим комерційним банкам (щоб їх з допомогою народних грошей втримати на плаву!), проте ніяк не дбають про своїх виборців у період, коли вибори вже закінчилися і «біомаса» стає обтяжливим ярмом.

Тоді люди почали бити в барабани, гудіти в дудки та палити шини. Оскільки нікого з них у сесійний зал парламенту не запросили, окремі з них спробували це здійснити силоміць. Зав’язалася сутичка, внаслідок чого кілька міліціонерів та цивільних громадян отримали тілесні ушкодження…

І лише після того, як по вул. Грушевського  знову пролилася кров, парламент «запрацював». Щоправда, проект закону про реструктуризацію валютних кредитів 249-ма голосами відправили на третє читання, бо для ухвалення його загалом у нардепів не вистачило потуги.

На що спромоглися? Передбачено, що всі банки та інші фінансові установи, які діють на території України, за письмовою заявою громадян України, що мають невиконані зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті, зобов’язані протягом одного місяця провести реструктуризацію зобов’язань за кредитним договором без обмеження суми заборгованості. Окрім цього, «недоїмка» за споживчим кредитом конвертується за офіційним курсу НБУ на дату укладання кредитного договору, а курсова різниця списується банками. Важливо також, що «відсоткова ставка за користування кредитом після реструктуризації не повинна перевищувати ту, яка була встановлена до моменту реструктуризації».

Розуміючи, що перемоги так і не отримано, люди залишилися ночувати під стінами Верховної Ради України. І – дивина! Посеред ночі окремих із них наші доблесні правоохоронці (в поті чола трудяться на чолі з екс-начальником УМВСУ у Волинській області генерал-майором міліції Олександром Терещуком, негайного звільнення з органів внутрішніх справ якого вимагали всі лідери волинського Майдану!) «взяли під білі рученьки» та відправили в буцегарню…

Таким чином, можемо споглядати вже не стільки нерозуміння владою інтересів доволі великої частини кредитних жертв із числа українських громадян та констатувати нездатність їх відстоювати правовими методами, як час озвучити спробу перекласти власну бездіяльність на плечі рядових міліціонерів та потерпілих громадян, стравити їх один на одного і, врешті-решт, підірвати високий рівень довіри населення до тих, хто отримав владу після кривавих битв Революції гідності.

Це – найбільш непокоїть! Бо, ще раз повторюю, кожен, хто хоча б раз у житті брав кредит у банку, прекрасно знає, як милі дівчата, що пропонують підписувати документи, після того, як занапастили чергову жертву, перетворюють на лихих кровопивць, що буквально цілодобово тероризують нездатних вчасно розрахуватися.

І ніяка це не «рука Москви», а, вибачте за натуралізм, то – справжнісінька «дупа Києва», який навіть із лідерами «ДНР-ЛНР» уміє мирні переговори проводити, тоді як на власних громадян за звичкою спускає міліцію…

Володимир ДАНИЛЮК.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

Ефективна протидія смертоносній інфекції. (4) - 7.1%
Нездатність адекватно реагувати на загрози. (12) - 21.4%
Відволікання уваги від чогось важливішого. (31) - 55.4%
Мене це не стосується. (3) - 5.4%