Окупація-2

Окупація-2

Новітні окупанти прийшли на Донбас, але серед місцевого населення майже не знайшлося молодогвардійців. Тому «руській мір» спокійно руйнував залишки атрибутів української державності та цинічно проводив реінкарнацію минулого… І  доки в Мінську наші спецпосланці з допомогою глав окремих іноземних держав намагаються знайти спільну мову з маріонетками, життя всередині незаконно відторгнутих районів Донбасу вже ввійшло у звичну колію. Населення призвичаїлося до умов новітньої окупації, а подекуди навіть навчилося знаходити в них сенс усього буття…
«Гомо совєтікус» нарешті дочекався умов, до яких звик за довгі роки попередніх періодів неволі: починаючи від монголо-татарського іга та царського деспотизму й закінчуючи сталінським режимом та жахіттями «нового порядку», принесеного на німецьких багнетах. 
Роки незалежності, на жаль, не стали для наших братів нерозумних шансом перетворитися з населення в народ. Тому й віддалися на поталу окупантам, бо навіть на підсвідомому рівні прагнули залишитися невільниками…
Що ж коїться зараз по той бік лінії фронту?
Очевидці, котрі повертаються із зони АТО, стверджують: промосковські маріонеткові режими дедалі потужніше запускають механізми управління буквально всіма сферами життя в «ДНР-ЛНР». Насамперед, там уже фактично блоковано роботу вітчизняних операторів мобільного зв’язку. А щоб ніхто не дорікнув у присутності російських фірм на спустошеному ринку, то Росія допомогла створити місцевим «кулібіним» власну систему мобільного зв’язку.
А як, врешті-решт, там узагалі живуть? Де беруть гроші на найнеобхідніші товари та послуги? Виявляється, працівники фактично всіх бюджетних організацій кілька місяців тому перейшли на отримання грошей у російських рублях. Рівень «путінського жалування», звичайно, менший, ніж у РФ, але, як кажуть, «на безриб’ї» харчами не перебирають.
У пенсіонерів – ще цікавіша ситуація. Як відомо, українська влада продовжує виплачувати кошти тим громадянам похилого віку, які зареєструвалися у відповідних установах Пенсійного фонду на підконтрольних нам територіях Донецької і Луганської областей. Величезна маса цих  людей регулярно їздить за нашими гривнями та отримує їх сповна. А як решта? Про них «цар-батюшка» теж не забув: виплачує в російських грошових знаках.
Скажете, бабульки-пенсіонерки, які завжди першими знають, як займати місце в черзі кілька разів, не могли не скористатися шансом отримати гроші двічі на місяць: і від Києва, і від Москви? Звичайно, і попервах це вдавалося. Та сепаратисти дивним чином десь роздобули електронну інформацію про тих, хто отримує пенсії в Україні, а потім просто «перекрили кисень» тим, хто розраховував і на підтримку від Владіміра Путіна.
У Донецьку, Луганську і в усіх навколишніх селах та містечках уже звикли до російських підручників. Медикаменти там зазвичай також із північного сходу. Поволі повертаються старі радянські традиції різноманітних свят і річниць. Наприклад, 5 травня так звані журналісти «ДНР-ЛНР» відзначали не самопроголошений, а запозичений у покійного СССР День журналіста – на честь випуску в 1912 р. першого номера більшовицької газети «Правда». В пошані не лише 1 чи 9 травня, але й такий одіозний як на наш час День комсомолу… Власне, ніхто не здивується, якщо 7 листопада на вулицях Донбасу з’являться колони демонстрантів, які під лозунгами «Пролетарі всіх країн – єднайтеся!» чи «Вся влада радам!» будуть крокувати під трибунами, де бовванітимуть постаті ватажків бандформувань…
Словом, період окупації-2 на Донбасі затягнувся. Чим довше він триватиме, тим більше піонерських галстуків пов’яжуть на шиї безвинним діткам. Тим цинічніше будуть глумитися над фундаментальними принципами нашої державності. І тим швидше ця територія з її народонаселенням опускатиметься в безодню, де всім править «гомо совєтікус»: істота з елементарними природними потребами (їжа, сон, туалет, секс), яка звикла тільки бездумно виконувати чужі вказівки та жити «від зарплати до зарплати», «перевиконуючи поставлені партією та урядом плани соцзмагання».
Запитаєте, навіщо цей «плач Ярославни на валу»? Не для того, щоб зловтішатися з чужої біди. Просто коли ми всі не на словах, а на ділі прагнемо відновити територіальну цілісність України в повному обсязі (включно з Кримом) та розбудувати тут цивілізоване, успішне та демократичне життя, то повинні навіть в умовах війни демонструвати тим, хто в окупації, наші переваги та успіхи. А ось із цим – суцільні проблеми. Наприклад, на тлі тотальної інформаційної війни з боку російської пропаганди прифронтові українські мас-медіа потерпають від безгрошів’я, а редакція районної газети у Волновасі (місто-побратим Луцька) вже кілька місяців не має грошей навіть на виплату зарплати…
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

Ефективна протидія смертоносній інфекції. (4) - 7.1%
Нездатність адекватно реагувати на загрози. (12) - 21.4%
Відволікання уваги від чогось важливішого. (31) - 55.4%
Мене це не стосується. (3) - 5.4%