Опозиція «закруток»

Опозиція «закруток»

Якщо ви прагнете довідатися про справжні настрої людей, підіть на базар і подивіться, що вони купують. А ще послухайте, на які теми спілкуються продавці та покупці. І тоді стане зрозуміло: цього літа волиняни найбільше переймаються темою домашньої консервації. Іншими словами: вони вже не вірять нікому в цій державі, що от-от настане «світле майбутнє», бо щодня зіштовхуються з похмурою сучасністю…
Пригадується одна з фраз популярного радянського фільму «Сімнадцять миттєвостей весни». Юліан Сємьонов вклав її в уста актора Лєоніда Бронєвого, який грав роль всесильного шефа нацистського гестапо Генріха Мюллера, пророчі слова: «Настали такі часи, мій дорогий друже Штірліце, що не можна довіряти нікому. Навіть самому собі… А мені – можна!». 
І дійсно: кому на території цієї держави можна вірити? Політикам, які прийшли з бізнесу? Та тільки наївний повірить їм, що, мовляв, гостра потреба служити українському народові стала головною причиною залишити грошовиті та комфортні посади і погодитися на умови існування скромного та чесного держслужбовця. Бо що є основною метою діяльності будь-якої комерційної структури? Правильно: отримання прибутку! А який зиск можна нажити на державі, якщо працювати чесно?
Може, повіримо бізнесменам, які залишили політику? Так тут узагалі немає про що говорити: до цієї категорії, як правило, належать ті, що вже були в політиці та насолоджувалися владою, проте через певні обставини були змушені на тимчасових умовах поступитися місцем спритнішим та сильнішим. 
Чи повіримо самі собі, коли бачимо, як люди викладають останні копійки, щоб купити подешевше і побільше різних овочів та фруктів, потім усе це посолити, підсолодити, висушити чи простерилізувати та й закатати в банки? Звичайно, можна пояснити таке несамовите захоплення домашніми консерваціями дуже просто: мовляв, усі волинські жінки – справжні хазяйки, і вони все це роблять, щоб приємно здивувати своїх рідних та близьких неперевершеними смаколиками. 
Але це ж неправда! Хтось думає, що литовські, польські чи італійські жінки гірші господині? А ви їх часто бачили на кухні посеред вогню, кіптяви і пару, посеред відер, мисок, банок і склянок? Ото ж бо! Бо в нормальних країнах нормальні жінки займаються іншими справами, а не вбивають свій час на беззмістовну, по суті своїй, роботу. Адже немає жодного сенсу «закручувати» по 20 «слоїків» черешень чи солити по 30 трилітрових банок огірків «на всю зиму»: в будь-якому магазині за дуже-дуже доступною ціною можна купити те, що ми намагаємося в рамках самопомочі поїдання виготовити власними руками.
І коли робимо це, то ж розуміємо очевидну безвихідь та явний економічний зиск. Приміром, кілограм молодих кабачків нині вартує 5 грн. З нього вийде мінімум півлітрова банка кабачкової ікри. Зараз за неї треба заплатити мінімум 15 грн, а взимку, мабуть, ціна підстрибне до 30-ти. Або домашні огірочки. На базарі за кілограм просять нині 15 грн. Щоб наповнити для маринування трилітрову банку, доведеться використати кілограмів зо два. Плюс сам слоїк, кришка, сіль і різні спеції – в сумі набереться максимум 40 грн. А скільки доведеться через кілька місяців заплатити за аналогічний продукт промислового виробництва? Мабуть, не менше 100 грн.  
Тому опозиція в нашій країні існує зовсім не в лавах пострегіональної партії «Опозиційний блок». Вона – в щоденній поведінці основної маси населення.
Думаєте, з доброго дива весною майже вся поліська дітвора рубала молоді берізки та заготовляла бруньки? Та ні! Діти в такий спосіб заробляли гроші на найнеобхідніше! А хмари комарів годують по лісах невтомні жінки-трудівниці, гадаєте, щоби посмакувати чорницями? Еге ж! Ягоди, як і гриби, чи не основний і чи не єдиний спосіб селянства отримати хоча б якийсь фінансовий ресурс…
Тому масове сушіння, соління, кип’ятіння та закручування – це і є та форма мовчазного протесту, котрий дуже масово та яскраво демонструє населення як відповідь на непевні реалії сучасності та взагалі туманні зимові перспективи. А якщо й не протесту, то – ефективної самооборони! 
А натомість бачимо довгограючий процес підміни понять та переливання з пустого в порожнє. Наприклад, найвищі представники органів влади, які буквально рік тому казали, що чиновників і прокурорів забагато, що їх треба скорочувати і платити мінімальну зарплати, несподівано почали дмухати в нову дудку. Мовляв, лише забезпечені посадовці не будуть брати хабарів та чесно виконуватимуть свої службові обов’язки… І все б тут було складно і гарно, якби не одне «але»: народ, виходить, може перебиватися з хліба на воду, а його провідники й захисники просто приречені намазувати на булку не лише масло, але й червону ікру? 
Власне, хоча б якось поповнити продуктовий запас на зиму, населення матиме шанс на початку осені. І не лише внаслідок заготівлі картоплі чи квашення капусти. Почнеться реальний передвиборчий процес. І, як на окрузі №205 у Чернігові, скрізь з’являться «добрі люди» з 400 грн «допомоги» в одній руці і з гречкою, цукром чи олією – в іншій. Дадуть на сотню, щоб потім украсти на тисячу…
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%