Любити Україну в Росії важко, але можливо

Любити Україну в Росії  важко, але можливо  Якщо ти знаєш своє коріння і пам’ятаєш, звідки ти сам.

Альона Бензель – із родини військовослужбовця, тому вважає себе «дитиною Радянського Союзу», але по духу – українка, бо батьки – з Волині. Зараз її батьки живуть у Володимирі-Волинському, а Альона ось уже 8 років мешкає у російському місті Подольск Московської області. 
– Мене покликала краща подруга. Зважаючи на те, що я людина легка на підйом, і завжди цікавлюся новим у роботі, то не особливо задумуючись, переїхала туди жити і працювати. Звичайно, я сумую за батьками, друзями і всім українським, але завжди можливо зробити так, щоб Україна була поруч: біля робочого стола, наприклад, постелити вишитий рушник, разом зі співробітниками в кабінеті слухати українське радіо і смакувати в обід бутерброди з салом, на корпоративах співати пісні українською мовою, відвідувати українські ресторани, – каже Альона.
Жінка була прихильницею партії «Гражданская платформа» в той період, коли до складу федерального громадського комітету входили такі люди, як Михайло Прохоров, Ірина Прохорова, Андрій Макаревич, Алла Пугачова, Михайло Барщевський, Олександр Любімов, Евгеній Ройзман, Доктор Ліза. Зараз ці знамениті люди покинули партію через її розкол і після того, як чимало представників сили 21 лютого 2015 р. брали участь в акції руху «Антимайдан».

– Звісно, в мене багато друзів, однокласників і знайомих у Росії. Переважно ми маємо різні думки щодо нинішньої ситуації між Україною та Росією. Але якщо в людини немає агресії і ненависті до тебе, а є повага як до особистості, то з такими можна вести дискусії на політичні теми. І моє завдання – розповісти правду, а не змушувати вірити в неї, – запевняє.
Альона нещодавно повернулася з Криму. Каже, що спочатку не хотіла туди їхати, але знову ж таки – дружба переконала.
– Мені було прикро дивитися на окремі зміни, що відбулися там останнім часом. І чомусь дуже захотілося розмовляти в Криму саме українською. Знаєте, всі мене розуміли, гарно сприймали. Навіть у спілкуванні з окремими кримчанами відчувалося, що вони ностальгують за українським минулим.
Згодом Альона написала про це на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «Прилетела в Крым. Начало – аэропорт г. Симферополь. Всё уже не так, как было... Чувствуешь-ощущаешь-наблюдаешь-чувствуешь... Вышла на улицу, вдохнула крымского воздуха – и тут почему-то мне захотелось говорити українською мовою!!! Я так і зробила! Так як мені треба було дістатися до Севастополя, то дорогою було необхідно звертатися до багатьох людей. Чи то купувати квиток у квитковій касі, чи то під час очікування відправлення автобуса замовити каву з цукром та вершками. І взагалі я мала гарний настрій, щоб спілкуватися! Хочу сказати, що всі мене «чомусь» розуміли, а в деяких очах я бачила сум і, мабуть, спогади про минуле... А один місцевий хлопець так зрадів, почувши українську мову, що через мене передавав привіт усім українцям і просив, щоб приїжджали до Криму!».

Іще один запис на сторінці Альони Бензель у тому ж «Фейсбуці» особливо привернув мою увагу. То – відмітка у книзі відгуків московського кафе «15 сестер». Щодо назви ви правильно підбираєте асоціації: це на честь усім нам досі пам’ятного слогану «15 республік – 15 сестер!», де Україна – одна з найрідніших. Була… Та зараз не про це.
Третього травня цього року Альона там відпочивала, а потім написала: «Извините, но хочу написать на украинском языке… Но и заведение у вас – про 15 сестер… Имею право… 
Я із Західної України. Дуже приємно було у вас провести вечір. Нас обслуговував Віталій – професійно і якісно! Дуже приємно! Слава Україні!!!».
– Ми ж сусіди. Народ, якій пов’язаний історією, родинними зв’язками. Не можна просто розсваритися, бо така – чиясь воля… – запевняє Альона й одразу обіцяє: – Я виходила й виходитиму на вулиці Росії з мирними акціями, підтримуватиму взаємини, робитиму все заради того, аби між звичайними людьми обох країн не виникало конфліктів. 
Ми з Альоною домовилися спілкуватися. Вона пообіцяла розповідати з перших уст про те, що відбувається реально з того боку, де всі вже звикли думати, що ми – небажані навіть як гості. 
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора та Альони Бензель.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%