Кривавий півмісяць

Кривавий півмісяць

Кажуть, що ідея сучасного прапора Туреччини виникла в османських правителів тоді, коли на полі смертоносного побоїща вечірньої пори вони побачили моторошну картину: у ріках крові відбивалися Місяць та зорі… Можливо, це –  черговий міф із минулого, проте події, що струсонули цю державу останніми днями, підказують, що і в цій мусульманській країні влада та опозиція борються один із одним усіма методами. Кров тече буквально ріками, й уже ніхто не може сказати, чим це все завершиться.

Той, хто хоча б як турист відвідував Туреччину, підтвердить: наш південний сусід – доволі екзотична країна. Перший-ліпший екскурсовод вам неодмінно скаже, що «Туреччина – дружня для гостей земля, проте – все-таки чужа для іноземців». І це – свята правда, бо навіть світський статус основоположних принципів побудови країни не зміг усунути потужного впливу на неї мусульманських ідей. Окрім цього, сотні років завойовницьких походів та захоплень чужих територій подарували Туреччині не тільки нові землі та міста, але й додали багато міжнаціональних проблем. У випадку із завоюванням Константинополя – духовної столиці всіх православних світу – та перейменування міста в Стамбул міграційні процеси дали корінному населенню позитивний результат: «іновірців» та представників інших народів тут майже не залишилося. А от проблема курдів, які проживають на своїх споконвічних землях і мріють про відродження розділеної на три частини країни (між Іраном, Іраком і Туреччиною), не вирішена й досі. Окрім цього, масова міграція самих турків у благополучні країни Західної Європи привела до парадоксальних наслідків: свою Батьківщину вони уже не хочуть бачити відсталою та тоталітарною.
Статус-кво, за якого вершини демократичних принципів та прояви фундаменталізму не могли подолати одне одного, канув у Лету, коли уряд нинішнього прем’єра Реджепа Ердогана вирішив втрутитися у внутрішні справи сусідньої Сирії. І хоча офіційно говорилося, що турецька армія лише на своїй території захищає мирних біженців, насправді навіть діти знали: в сусідню країну йдуть буквально потоки озброєних найманців. Різношерста публіка, котра мріє про повалення режиму законно обраного Президента Сирії Башара Асада, ніяк не може поділити шкуру ще невбитого ведмедя. Проте носії войовничого фундаменталізму починають перемагати своїх значно ліберальніших союзників. Відтак Туреччина зазнала ураження дуже небезпечним вірусом: масового невдоволення чинними порядками.
Сірником, що спричинив вибух, стала доволі мирна екологічна акція протесту в Стамбулі: люди вимагали зберегти один із найдревніших парків. Їх розігнали силою, і тоді лави протестувальників зросли в тисячі разів та поширилися на всю Туреччину. Зараз поліція заарештувала в 67 містах понад 1700 «порушників», проте можна не сумніватися: джин уже залишив пляшку. Тому в Країні півмісяця і зірки спокою ще довго не буде. І як на зло – саме в розпал літнього сезону відпочинку…
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (71) - 13.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%