Святе місце порожнім не буває?

Святе місце порожнім не буває?

Цими днями глава Римсько-католицької церкви Папа Римський Франциск оголосив спеціальний декрет про героїчність діянь уже покійного митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. Цей крок необхідний для початку процесу його беатифікації. 
Чому саме РКЦ має стосунок до УГКЦ та її предстоятеля, пояснювати не треба: греко-католики хоча й вважаються в Україні окремою церквою, проте духовно підпорядковані Папі Римському…
А який сенс у посмертному возвеличуванні митрополита Андрея Шептицького аж до рангу святого, якщо в його звичайному житті вистачало місця і багатьом діянням, вартим наслідування, і справам, що притаманні кожному смертному і в офіційні біографії зазвичай не записуються?
Спробуймо в цьому розібратися разом.
Андрей Шептицький (при народженні – Роман Марія Александр) народився 29 липня 1865 р. у Яворівському р-ні Львівщини в родині графів Шептицьких – Івана і Зофії. Він належав до древнього українського роду старшини, який зазнав полонізації. Саме тому, наприклад, один із братів майбутнього митрополита – Станіслав – був військовим аташе Австро-Угорської імперії в Римі, а потім – генералом Війська Польського.
До того, як 13 вересня 1888 р. у Добромильському монастирі отців василіян він склав чернечу обітницю та з ім’ям Андрей зосередився на служінні Церкві, молодий Шептицький устиг послужити в австро-угорському війську, здобути юридичну освіту в Німеччині та навіть здійснити кілька туристичних мандрівок у Російську імперію, відвідавши серед інших міст Київ і Москву. Кар’єра продовжилася дуже стрімко – вже наприкінці 1890-го він став митрополитом Галицьким УГКЦ.
Та найскладніші випробування випали на його долю з початком Першої світової війни. Явно проукраїнська позиція молодого митрополита викликали лють як у московського режиму, так  і в шовіністично налаштованих поляків. Перші етапували настоятеля УГКЦ у Сибір, а другі після його повернення до Львова на 2 місяці посадили під домашній арешт. 
У часи, коли Галичина входила до складу Другої Речі Посполитої, Андрей Шептицький не забував про братів-українців із Холмщини та Підляшшя, а тому різко засудив спроби місцевих клерикалів позакривати всі православні храми, зокрема й на Галичині та Волині.
З приходом «визволителів» у 1939 р. митрополитові довелося піти на певні поступки «червоним  братам», а тому з-під його пера виходить навіть лист до Іосіфа Сталіна… Це, однак, не врятувало від репресій ні УГКЦ, ні родину предстоятеля: його брата Лева разом із дружиною більшовики розстріляли одразу після окупації Львова, а племінника Андрія згодом стратили в Катині…
Гітлерівський режим у 1941-1944 рр. теж обіцяв українцям волю та демократію. Тому одразу після оголошення бандерівцями Акта відновлення Української державності Андрей Шептицький публічно підтримує цей крок. А коли нацисти вдалися до масових репресій – особисто рятує від погибелі велику кількість єврейських дітей. Саме священики УГКЦ стали військовими капеланами у створеній третім рейхом 14-й дивізії СС «Галіція», солдатами якої були добровольці українського походження. Поряд із тим Андрея Шептицького знають як активного помічниками підпільним структурам ОУН та УПА, що знаходили в УГКЦ всіляку підтримку та повне розуміння. 
Він помер 1 листопада 1944 р. За офіційною версією – від ускладнення після грипу. Але ніхто не здивується, коли додаткові дослідження виявлять «руку НКВД» напряму причетною до його смерті. В усякому випадку, митрополит ніколи не погоджувався на ліквідацію УГКЦ та приєднання її парафіян до числа прихожан тодішньої Російської православної церкви. Й за це Кремль його люто ненавидів.
Ось таким він був, митрополит Андрей Шептицький, дві попередні спроби беатифікації якого закінчилися нічим через особливу позицію керівництва Римсько-католицької церкви у Польщі, котре ніколи не розуміло і не поділяло проукраїнських поглядів свого колеги-митрополита. 
Зараз – інші часи. Навіть поляк Папа Римський Іоанн Павло ІІ під час візиту до Львова 2001-го захоплювався пастирською діяльністю владики Андрея та висловив сподівання, що колись Шептицький долучиться до сонму святих. А нинішній глава УГКЦ – Святослав Шевчук – у 2009 р. стажувався в Аргентині, де примасом та архієпископом Буенос-Айреса був нинішній Папа Римський Франциск: про роль особистих стосунків між людьми, мабуть, нагадувати не варто.  
Релігія та віра – дуже тонкі матерії, щоб до них підходити зі стандартами мирського життя. Бо коли про це забувають, то святі та грішні дуже швидко міняються своїми місцями. І чи не станеться так із беатифікацією митрополита Андрея Шептицького, котрого якась інша влада святим не вважатиме, як, наприклад, Романа Шухевича і Степана Бандеру – Героями України?
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%