«Будь ласка, пам’ятайте його таким…»

«Будь ласка, пам’ятайте його таким…» Головні слова – про Ігоря Єремеєва.
15 серпня тисячі людей прийшли на центральну площу Волині, щоб попрощатися із відомим політиком, а комусь у першу чергу – рідною людиною, другом та помічником, Ігорем Єремеєвим. Можна по-різному сприймати його роль в історії, але незаперечне одне – то була знакова особистість. Свідченням цього стали велелюдні похорони в Луцьку.
Серед присутніх на похоронах було багато відомих у політикумі та бізнесі людей, знайомих і малознайомих, чимало – й охочих просто поспостерігати за тим, як відбувається громадська церемонія прощання. Але варто сказати, що провести Ігоря Мироновича в останню путь зголосилося й безліч тих, із ким він спілкувався під час виборчих компаній, депутатської роботи – це звичайні люди із сіл Маневиччини, Камінь-Каширщини, Ківерцівщини, Любешівщини, Луцька… Як слушно зауважив цього дня владика Михаїл, «людина забирає на той світ лише пам’ять, добрі справи та чисте серце, а накопичує тут – друзів, які про неї пам’ятають». А відтак і живе людина – стільки, скільки про неї пам’ятають і згадують у вчинках та молитвах. Саме тому ми попросили поділитися спогадами про Ігоря Єремеєва людей, яких зустріли на площі з-поміж інших. Сказати – головні слова.
Лариса Сотник, бібліотекар, Камінь-Каширський р-н.
«Ми особисто зустрічалися із Ігорем Мироновичем під час передвиборних компаній. Запам’ятала його дуже коректною людиною, хорошою, такою, яка вміє вислуховувати інших. Доброта у ньому була, щирість, повага до людей. Важко повірити, що його – нема».
Володимир Литвин, народний депутат України:
«Він сприймав мене як старшого брата. Важко, бо два дні тому я в своїх руках тримав його долоні. Теплі. Відчував биття серця. Ми були впевнені, що кризу подолано, переконані в тому, що все буде добре. Ми говорили про майбутнє. Я не хочу говорити про минуле… Не буду переказувати вам те, що говорили лікарі. Це доволі складно… Вибачте, але думаю, що зайве цим смакувати. Не можу стриматися і не сказати: ті представники журналістського цеху, які виконували роль кілерів, багато зробили, щоб його просто вбити. Коли він лежав між життям і смертю, ви подивіться, що творилося і що писалося. Давайте не будемо говорити на цю тему. Нема людини! Світлої людини – нема! …Ігор був правильний. Він жив і творив для людей. Попри шквал критики, огульного паплюження. І сьогодні ми ще раз переконалися в цьому, коли безмежний потік людей прийшов, щоб сказати останні слова подяки та прощання. Десь приблизно, коли Ігореві було років 30, я з ним познайомився. Коли мені його представляли, сказали: «Це порядна людина, за якою майбутнє. Прошу всіх, щоб ми пам’ятали Ігоря Єремеєва. Все життя. І доти, доки так скажуть про нас. Він недожив, недотворив, недокохав. Я думаю, ми маємо дожити разом. Для того, щоб його душа була спокійна».
Володимир Гунчик, голова Волинської облдержадміністрації:
«Простий волинський хлопець, який дуже любив людей. І люди любили його. Він устигав скрізь: в політиці, в бізнесі… Останнім часом ми часто бачили Ігоря Мироновича серед наших вояків. Вони відчували його підтримку, знали, що він – свій».
Оксана Сироїд, заступник голови Верховної ради України:
«Я знала його так недовго. Я познайомилася з ним, напевне, у найдраматичніші дні свого життя. Тоді коли мені довелося відстоювати рішення, яке, я вірила, було таким важливим для держави. Я ту битву програла. Я  собі докоряла й абсолютно пригніченою поверталася до свого кабінету, і саме в цей момент у коридорі підійшов до мене Ігор Миронович зі словами: «Можна я потисну вашу руку?». Такий скромний і пристрасний у цих словах… Я чомусь переконана, що він був таким у всьому, що робив. Пізніше спостерігала оцю скромність і пристрасність уже як державного мужа у стінах парламенту. Важко згадати іншу людину, яка б з високої парламентської трибуни так пристрасно відстоювала воїнів АТО. На жаль, скромність і пристрасність сьогодні не є чеснотами в політиці. Я думаю про це увесь день. Тут є багато його колег, хочу від свого імені і від імені його колег по парламенту подякувати йому за цей урок».
Валентина Верештко, сільський голова, с. Серхів Маневицького р-ну:
«Він завжди дотримував слова. І що обіцяв – усе виконував. Разом із тим був простим. Говорив зі мною завжди так, ніби ми були сто років знайомі».
Катерина Ващук, колишній  народний депутат України багатьох скликань:
«Познайомилася із Ігорем Мироновичем, коли він був депутатом 3-го скликання. Тобто – на самому початку… Прийшов молодий бізнесмен на волинський округ. Ми дуже плідно багато років поспіль вирішували якісь питання. До нього можна було звернутися з проханням від людей, від себе. Там, за молоко не платять вчасно людям… Чи ще щось. Дуже багато допомагав у ті складні часи забезпечувати селян пальним у жнива, у посівні. Він завжди відгукувався. А часто допомагав у кредит. Словом, якщо сказати, скільки він зробив на своєму окрузі (а він заразився якось політикою) – одним реченням не скажеш. Мабуть, нема такого села в його окрузі, де нема його внеску. А ще більше зараз він працював з вояками від Волині. Допомагав усім: й обмундируванням, озброєнням… І не забував сімей військовослужбовців. Мабуть, не всі знають, що волинські поранені солдати отримували від нього різну підтримку: лікування і тут, і за кордоном. Людина жила не лише своєю справою, бізнесом, а й добрими справами для людей. Для мене це особиста велика трагедія, бо він – одноліток з моєю донькою і я його завжди називала сином. На Волині лишаються його діти: син – красивий, уже 20-літній, донька –  ще маленька. Я думаю, що вони його справи продовжать. А також – його соратники. Хочу вірити, що ті труди, які він вклав у створення своєї фірми, не пропадуть, що їх не розтягнуть. А партнери, колеги – тільки примножать їх. І ніякі сили, які уже сьогодні потирають руки, бо звільнився доступ до єремеєвського бізнесу, не будуть мати успіху. Всі вистачить місця і на землі, і на небі. Сьогодні був би величезний гріх щось забирати у дітей, у родини. Думаю, що друзі й колеги заступляться. Хочу сказати: вічна йому пам’ять, доземний уклін від усіх його друзів, від волинян. Хай Царство небесне буде для нього вічним. Хай йому там буде легше».
Боєць 130-го ОРБ із позивним «Базальт»:
«Востаннє ми бачилися місяць тому. Він приїздив до нас в АТО, привозив оптику, денну і нічну, тепловізори, біноклі. Готовий був допомогти кожному бійцеві. Навіть свій номер мобільного давав напряму, щоб можна було передзвонити не на офіційному рівні, а просто – як людині, коли виникне потреба в допомозі».
Володимир Бондар, депутат Волинської облради:
«Ми свого часу були разом у парламенті. Я можу сказати одне: він був по-справжньому справжнім. Він нікого не залишав байдужим своєю діяльністю. Думаю, що це – велика втрата. Боюся перечислити, скільки він знакових і серйозних справ для Волині зробив. Варто поїхати на його округ, у кожне село і ви їх побачите. Хай з Богом спочиває. Це – справжній син Волині і її гордість».
Євген Червоненко, екс-народний депутат України:
«Ігор залишиться у моєму серці справжнім чоловіком, з чесним розумом, душею і вчинками. Ми  були разом і в парламенті, і поза ним, і партнерами. Він був головним спонсором «Ялта-раллі».  Якщо ви знаєте, то напочатку парламентських виборів ми не були друзями. А потім, хоч і в різних політичних силах перебували, але дійсно чоловіче ставлення один до одного зблизило нас. Він любив ризик. Умів побороти свій страх. Просто прикро, коли йдуть найкращі люди. Моє враження: він дуже був потрібний Україні сьогодні. На луцькій землі наша остання зустріч була, коли знімали передачу «Без мандата». Ми зустрічалися в Києві, він мені багато розповідав про Луцьк, багато любив у житті речей, пов’язаних із швидкістю. Тому «Мустанг» у них – емблема. Жаль. Безглуздо. Але він жив наповненим життям і пішов – як чоловік. Вічна пам’ять!».
Олександр Кобилан, селищний голова, смт Цумань Ківерцівського р-ну:
«Ігор Миронович приїжджав на Цуманьщину не раз і відзначався скромністю, вмінням знайти підхід до людей. За кожним словом його була велика відповідальність і гармонійна робота команди. Для Цуманьщини зробив багато. Біля ста тисяч гривень були виділені на районну лікарню: у найпотрібніший момент, коли стояло питання закриття лікарні, що обслуговує 12 тисяч мешканців, в основному членів багатодітних сімей. В період атак і понукання до закриття медичного закладу Ігор Єремеєв допоміг коштам та спеціалізованим автомобілем. Напевне, Творець йому дав свою місію на землі. Коли буде вирішуватися його доля у Вічності, то, мабуть, молитва священика із селища Цумань буде голосом до того, бути йому у Вічності чи у небутті. Бо й для цього храму він знайшов кошти. Не можна не згадати і вчасно придбаний ним бронежилет, який захистив бійця 51 бригади. І юридичну допомогу команди із реабілітації тих хлопців, у яких закінчилися патрони і які захищали вже порожніми руками нашу землю. І підтримку вдови: з його допомогою наш комунгосп перекрив їй квартиру. Єремеєва можуть поважати люди, можуть критикувати опоненти, але не рахуватися з ним не могли. Від імені цуманьчан висловлюю щиру підтримку родині. Хай Господь дарує їм терпіння».
Микола Катеринчук, екс-народний депутат України:
«Ми не навчилися цінувати живих. Ми в живих знаходимо великі недоліки. А коли людини нема, то знаходиться якийсь талант і згадується патріотизм і відданість. Що я можу сказати? Я його добре знав. Ця людина не йшла на компроміс із совістю. Це стовідсотково. Він завжди ставив високі планки і добивався цілей. Шкода, що отак миттєво – і плани змінилися. Він залишає за собою прекрасну пам’ять його справ, його відношення до людей. Подивіться: ніхто нікого не зганяв сюди. Тому думаю, що в Бога свої плани. Завжди Бог забирає таких людей, які очистилися, яких можна забирати, а грішників залишає мучитися. Для мене, то особиста трагедія, тому що у 2002 році я попав у політику завдяки Ігореві Єремеєву. Хоча у нас були різні етапи, але я згадую тільки добре».
Василь Берташ, колишній голова Рівненської облдержадміністрації:
«Він народився і навчався на Рівненщині. А всі вихідці із Рівненщини завжди тісно спілкуються, підтримують один одного. Так і ми. Коли я працював у бізнесі, в обласній адміністрації , ми завжди спілкувалися. Багато справ зробив для України, для друзів, створив безліч робочих місць. Він буде в пам’яті моїй та людей Волині».
Богдан Колісник, депутат Волинської облради, екс-начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства:
«Про покійного можна говорити тільки добре або дуже добре. Я  Ігоря Мироновича знаю ще з часів моєї роботи у Цуманському держлісгоспі. Він перші кроки в бізнесі починав під моїм керівництвом, як не парадоксально. Він створив при лісгоспі створив цех із вичинки шкір, налагодили пошиття курток. До речі, тоді усе волинське ДАІ було одягнене у шкіряні куртки, пошиті Ігорем Мироновичем у Цуманському лісгоспі. Потім він в бізнес пішов… Так сталося, що пішов із цього життя і я був свідком тих подій. Тобто можна сказати, що він помер «на повному скаку». Він міг зістрибнути з коня, але він хотів утриматися в сідлі. Кінь його сідлом прим’яв і наніс травму, несумісну із життям. Людина великої душі, великого серця, з бажанням допомагати людям. Любив він дуже рідну землю. І Волинь, і Рівненщина були для нього рідними. Любив людей. Вічна йому пам’ять».
Дмитро Швагринський, капітан команди «Волиньбаскет»:
«Так сталося, що в історії волинського баскетболу Ігор Єремеєв відіграв велику роль. Бо підхопив нас на грані зникнення півтора року тому. За це вся команда йому дуже вдячна. Неймовірно шкода таку людину. Якби він жив, волинський баскетбол піднявся б на високий рівень. Бо він дуже цього хотів».
Роман Єремеєв, син:
«Сьогодні так багато слів звучало про те, яким він був: у бізнесі, на роботі. Він справді досяг великих висот. Я просто хочу вам сказати, що він був скромним і ніколи цього особливо не показував. Але я як син знаю, що він іще був дуже хорошою людиною. Багато працював. І деякий час я, може, трохи ображався, що мало був із нами. Але я був із ним у лікарні, згадував: усе-таки він дуже багато часу приділяв мені. Не міг сидіти на місці, завжди хотів чимось займатися. Він віддав мене і в спорт, і на конях хотів навчити… Дуже сильно поважав дружбу, вмів по-справжньому дружити. Будь ласка, запам’ятайте його таким»…
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.  

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%