Заповіт «залізної Леді»

Заповіт «залізної Леді»

Мабуть, таки мала рацію 86-річна Маргарет Тетчер, яка у 86-річному віці й за два роки до своєї смерті особисто склала план проведення траурної процедури прощання… Бо за останній рік на Волині відбулося мінімум два похорони, котрі не лише привернули увагу громадськості нашого регіону, але й мали, так би мовити, загальнонаціональне значення. 
Йдеться не про героїв Небесної сотні чи військовослужбовців, які поклали свої голови в бою за свободу та незалежність України (ця особлива тема будь-якого обговорення не потребує: наших захисників в останню путь треба проводити як справжніх святих мучеників!), а про політиків та державних діячів високого рівня. 
Насамперед, згадаймо про багаторічного голову облради, облдержадміністрації і Надзвичайного та Повноважного Посла України Бориса Клімчука (відійшов у Вічність 2 вересня 2014 р.) та крупного бізнесмена і народного депутата трьох скликань Ігоря Єремеєва (помер 12 серпня ц. р.). Луцьк, який раніше був свідком та учасником прощань із багатьма іншими шанованими та впливовими особами, побачив дещо відмінний від раніше усталених сценаріїв прощання… І з цілком зрозумілих причин вони абсолютно не залежали від волі самих покійних…
Насамперед, із огляду на присутність біля домовин із тілами Бориса Петровича та Ігоря Мироновича тих чи інших осіб, яких не допустити до велелюдної церемонії прощання ніхто з рідних та близьких просто не міг, але сам факт появи яких викликав у багатьох інших людей доволі неоднозначні відчуття. Хоча б тому, що явно спостерігалася спроба використати чужий біль і трагедію лише для появи «на публіці» та власного хизування. І в такій ситуації, звичайно, ані покійні, ані їхні рідні аж ніяк не могли вплинути, наприклад, на дядька в чорних окулярах, який суто ритуально поклав квіточки до домовини, а потім годину виступав перед телекамерами…
Цю тему продовжу нижче, бо спочатку нагадаю історію екс-глави уряду Великої Британії, баронесси Маргарет Тетчер, яка за життя отримала цілком характерне прізвисько «залізна Леді».
86-річна «почесна пенсіонерка» померла в квітні 2013-го, але ще за два роки до того власноруч виклала на папері пропозиції щодо організації власного похорону. Вона відмовилася від ряду державних почестей під час церемонії (наприклад, прольоту військових літаків над кладовищем і громадянської панахиди за участю широкої громадськості) та побажала, щоб труну з її тілом виставили для урочистого прощання у Вестмінстер Холі – великому залі будівлі парламенту країни, куди допускають лише депутатів, лордів і спеціально запрошених осіб. Баронесса попросила, щоб участь у прощанні з нею взяли Єлизавета II у супроводі членів королівської сім’ї, а також світові фігури епохи її прем’єрства – перший президент СССР Михайло Горбачов, вдова колишнього президента США Ненсі Рейган та інші. А на відспівуванні в лондонському соборі Святого Павла Маргарет Тетчер прагнула подарувати учасникам панахиди музику англійського композитора Едварда Елгара у виконанні симфонічного оркестру. «Залізна Леді» також заповіла спалити її тіло в крематорії, а прах – поховати на кладовищі біля Королівської лікарні в м. Челсі поруч із чоловіком Денісом.
Здавалося б, у темі поховання Маргарет Тетчер аж занадто використала суто англійський раціоналізм та педантизм британської правлячої еліти. Але, мабуть, таки мала вона рацію, коли прагнула, щоб в останню путь її провели гідно і поруч знаходилися не випадкові люди, а ті, кого вона знала та шанувала за життя.
Повертаючись до волинських реалій, мусимо визнати: велелюдні похорони для значної кількості людей стають своєрідним видовищем, на якому слід неодмінно побувати навіть заради цікавості. Інша категорія громадян ходить туди, так би мовити, «по статусу» займаної посади. А ще одна різновидність публіки, як показують події останнього року, навідується на заходи лише для того, щоб на тлі величі покійних хоча б трохи покращити своє нікчемне реноме…
Гріх, звичайно, обговорювати, якої вартості вінки хтось покладав до труни, чи вимірювати, скільки кубічних сантиметрів сліз пролив. Але є речі, які не можуть залишатися поза увагою. Як добрі, так і негідні… Наприклад, сотні високопосадовців торік дружно прощалися з Борисом Клімчуком у Луцьку, менша частина з них поїхала на кладовище в ковельське с. Воля Любитівська, а, мабуть, зовсім крихітна відвідає могилу Бориса Петровича на роковини його смерті… 
Так само і прощання з Ігорем Єремеєвим. Основна маса «київських віпів» у с. Острожець не поїхала, а одразу після завершення процедури прощання в Луцьку в одному з місцевих «мажорних барів» організувала автономний «жалобний обід», демонструючи доволі екстравагантну поведінку… А от родина Ігоря Мироновича та його найвідданіші друзі навіть у такий непростий момент ще раз засвідчили людяність та моральність, передавши велику кількість продуктів в один із притулків для осіб похилого віку…
Тому заповіт «залізної Леді» рано списувати в архів.
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%