Дитя померло. Винуватих не знайшли

Дитя померло.  Винуватих не знайшли

Чорна біда прийшла минулої осені до подружжя ківерчан. Попри старання медиків, батьки зосталися без 4-літнього сина. Хлопчик помер у реанімаційному відділенні. А все тому, що дорослі надто пізно збагнули: дитина інфікована вірусом сказу.
Сьогодні не зробить сенсації новина про скажену тварину. Так, трапляються напади. Постраждала людина – лікують. Головне – звернутися до медиків одразу після укусу. Навіть якщо не відомо, хворий то був звір чи здоровий.
Проте у випадку з 4-річним Дениском з’ясування правди тривало настільки довго, що призвело до смерті дитини. Хто ж винен?

Який укус?! Він подерся в кущах
Відразу після трагедії батько Дениска, звернувся у правоохоронні органи. Він вважав: винуватці трагедії – працівники дошкільного навчального закладу. Тому вимагав покарати виховательку за ч.2 ст. 137 (Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей унаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, що спричинило смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, та карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого).
Бо ось як, за словами потерпілої сторони, розгорталися події.
Того злощасного дня (а почалося все 4 серпня 2014-го) бабуся ще до обіду забрала хлопчика з дитсадка. Тільки вони прийшли додому, Дениско захотів спати, що жінку відразу насторожило. А коли знімала одяг із онука, на правій ніжці знизу побачила рану. «Що це?» – здивувалася. «Мене собачка вкусив, коли ми на майданчику гуляли», – відповіла дитина. На запитання, де ж у ту мить була вихователь, хлопчик сказав, нібито вона пішла в групу і діти лишилися самі.
Бабуся (за її словами) обробила рану, перемотала, повідомила синові й невістці. А ввечері Денискова мама подзвонила до працівниці дитсадка, аби в деталях про все розпитати. Проте вихователька заперечила: мовляв, ніякі пси на майданчику не гуляли й нікого не кусали, а рана на ніжці від того, що хлопчик у кущах подряпався.
Здавалося, роздувати скандал нема причин. Рана на нозі почала заживати. Дитина почувалася нормально. Місяць після того випадку відвідувала дитсадок. А потім… почалося непередбачуване. Дениско занедужав. Піднялася температура. Почав марити. Його оглядали в Ківерцях педіатр і лікар-невропатолог. Перший помітив сліди від нещодавнього укусу домашньої тварини та, зважаючи на скарги про біль у нозі, порадив звернутися до хірурга. Другий зафіксував і свіжий слід від укусу тварини, і рубець від старої рани (вона, за припущенням спеціаліста, могла виникнути у липні-серпні).

«Дениско не встиг від собачки сховатися»
Доки лікарі думали-гадали про причини захворювання, стан хлопчика став настільки тяжким, що дитину помістили в реанімаційне відділення. І коли  в Луцьку медики врешті встановили: у дитини сказ, батько відразу вночі передзвонив до виховательки, назвав діагноз і попередив: подаватиме в суд. Почувши про тяжкий стан хлопчика, батьки дітей із Денискової групи стали розпитувати у малечі, чи ті пам’ятають щось про випадок із собачкою.
Звісно, у 4-річному віці багато чого в пам’яті дітей за два місяці стерлося.  Приміром, дата, присутність (чи відсутність) на майданчику вихователя. Але частина вихованців таки пригадала, як під час однієї з прогулянок до них забіг невеликий собака. Хто з діток був шустріший – устиг вискочити на гірку. А Дениско не встиг – і пес укусив його за ногу.
Коли батьки дізналися подробиці, дали правоохоронцям відповідні свідчення. Сподівалися, слова дітей стануть вагомим аргументом у встановленні істини. Однак, як потім з’ясувалося, вихованці дитсадка – неповнолітні, тому не мають права свідчити в суді. Батьки ж не бачили подробиць на власні очі, лише переповіли інформацію з чужих слів. А такі покази до уваги теж не беруться.

Ворон ворону ока не виклює
Як і слід було очікувати, працівники дитсадка озвучили свій сценарій подій. Вихователька, котра 4 серпня працювала в першу зміну, наполягала: дітей на майданчику самих не лишала, собак не бачила і взагалі пси на території дошкільного закладу не бігають. 
(Щоправда, під час досудового розслідування було з’ясовано: на задньому дворі комунального закладу є недобудована частина паркану, тож через неї або центральний вхід тварина – теоретично – могла проникнути на територію дитсадка. Хоча судді зауважили: «вказаний протокол огляду містить лише суб’єктивні припущення процесуальної особи, яка проводила огляд». А це, відповідно, не може беззаперечно підтвердити винуватість вихователя у вчиненні інкримінованого їй правопорушення).
На підтримку своєї колеги виступили й інші працівники дошкільного закладу. Одна з вихователів, яка разом із дітьми гуляла на тому ж ігровому майданчику, «…категорично ствердила, що ніколи не було випадків, щоб під час прогулянки поблизу дітей були собаки, тим більше їх кусали. Також запевнила, що її колега-вихователь жодного разу не залишала дітей без нагляду, навіть на нетривалий проміжок часу. Щоразу перед початком прогулянки працівники постійно виходять на вулицю та оглядають територію майданчика і лише після цього дозволяють виходити дітям. Під час прогулянки всі діти перебувають у полі їхнього зору, оскільки майданчик повністю проглядається. Після скарг батька на наявність у Дениска укусу від собаки вона візуально оглядала хлопчика, однак ніяких травм та ушкоджень не помітила, також не бачила і оброблення рани медичними препаратами (зеленка, йод тощо)», – йдеться в матеріалах кримінальної справи.
Там же розповідається про няню, котра працювала з обвинуваченою вихователькою:
«Свідок у судовому засідання дала показання про те, що працює помічником вихователя в Ківерцівському дошкільному закладі (…) разом із обвинуваченою протягом тривалого часу. Зазначила, що від останньої дізналась про можливий укус собакою вихованця на території дитсадка, про що виховательці в серпні 2014 року повідомив батько хлопчика. Вона на наступний день після нарікань батька самостійно провела детальний огляд дитини на наявність чи відсутність ран або ушкоджень. Категорично ствердила, що при огляді Дениска не виявила ніяких укусів чи навіть подряпин на тілі останнього. На запитання, чи дійсно його вкусив собака, хлопчик нічого не відповів. Крім того повідомила, що ця дитина неодноразово скаржилася на болі в ногах та голові, про що вона повідомляла батька. Категорично ствердила, що вихователька за час їхньої спільної роботи жодного разу не залишала дітей без нагляду, навіть на нетривалий проміжок часу. Випадків, щоб під час прогулянки поблизу дітей був собака чи їх кусав, не виникало».

Карати не можна помилувати
У цій фразі кома для виховательки вже поставлена. Хоча й не остаточно. Бо єдиними свідками моменту, коли пес міг травмувати хлопчика, були 4-річні діти. Натомість жодного підтвердження про скоєння вихователем правопорушення досудове розслідування не знайшло. Навіть роздруківка телефонних дзвінків між батьками та працівницею ДНЗ – це лише факт розмов, а не скоєння злочину. 
Комісійна судово-медична експертиза підтвердила: «Смерть малолітнього настала внаслідок інфекційного захворювання сказу, що в своєму клінічному перебігу призвів до розвитку синдрому поліорганної недостатності, набряку набухання головного мозку та підтверджується результатами патологоанатомічного, гістологічного та вірусологічного досліджень трупа останнього. Враховуючи наявність характерної клінічної картини, а також стадії перебігу даного захворювання, цілком можливо, воно виникло внаслідок укусу невідомої собаки, котрий мав місце в липні-серпні 2014 року». Але де саме й коли саме напала тварина – так і не визначено.
Тому Луцький міськрайонний суд на нещодавньому судовому засіданні ухвалив визнати вихователя невинуватою у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 137 Кримінального кодексу та виправдати на підставі ч.1 ст. 373 КПК України. А цивільний позов батька до виховательки про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної злочином, судді залишили без розгляду. 
До 17 вересня на вирок суду ще може бути подана апеляція. Але головне тепер – аби подібного не повторилося.   
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (168) - 31.1%