«А ми душу піснями лікуємо»

«А ми душу піснями лікуємо»  Артисти з Ватина діляться секретами зіркової слави.

Так не хочеться сьогодні про сумне. Глянеш довкола – стільки прекрасних людей! Добрих, щедрих, відкритих. Такі настрої навіяла поїздка на Горохівщину, де прямо в центрі Ватина душа розгорталася і баяни рвалися, коли на сцені співали народні артисти.
Кажу «народні», хоча ніяких звань цей колектив не має. Кажу «артисти», хоча ніхто із них не вчив вокалу. І доки ведуча концерту шле вітання глядачам, ми, примостившись на траві коло автопричепа-сцени, ближче знайомимося з фольклорним гуртом. 
– Зібралися в нас люди різних професій та віку. Є колгоспники і вчителі, музиканти й безробітні. Я – режисер за фахом, а працюю завідувачкою сільського клубу, – знайомить із учасниками керівник фольклорного колективу Ганна Власюк. – Гурт молодий: від 35 років до 45-ти. А всіх нас об’єднала любов до пісні. 
Усміхнені, святкові, працьовиті – ці люди вміють викроїти час на творчість, причому що вдома клопотів ніколи не бракує.
– Та хіба тільки в нас роботи тьма?! – жартують жіночки. – У кожного в селі город, худоба, хата. Запитайте в нашої керівниці – Ганни Петрівни – скільки свиней тримає.
– Десятеро, – відповідає на те пані Ганна. – Ще дві корови і двоє телят! Город тримаємо і в полі сіємо. Аякже!
Щоби всьому господарству дати раду, жінки зранку пораються, далі на роботу, в обід – до хліва, ввечері – знову попорати. І коли вже, здається, можна лягти перепочити, вони – втому за двері – й біжать на репетицію.
– Це справді важко, – зізнаються в колективі, що згуртував десятьох жінок і чотирьох чоловіків. – Часом думаєш: «А хай їх, ті репетиції». Але раз пропустиш, другий – і тягне, як магнітом!
Хоча нічого дивного в тому нема. За 12 років спільної творчості ватинські піснярі пережили немало: пів-Волині об’їздили, мільйон оплесків отримали, навіть спільне горе оплакали.
– Так, був у нас період, що одна з артисток захворіла на онко. Всі разом її підтримували, гроші на лікування збирали. Доля була невмолимою, і жіночки не стало… – із сумом пригадують співрозмовники.
– Буває, й удома в кожного якісь негаразди, – продовжуємо розмову. – Іноді стається, в сім’ї навіть через пісню сварка. Бо, мовляв, що мала в хаті щось зробити, з дітьми або чоловіком побути, то вона спішить на репетицію, – зізнаються оповідачки. – Але зберемося з дівчатами, улюблену мелодію затягнемо – і все як рукою знімає.
Родину сільських артистів теж можна зрозуміти. Бо коли тепло, на Горохівщині постійно якісь концерти відбуваються: на релігійні, державні свята, на жнива й весілля. Тому ледь не щотижня треба виступити. І майже щодня мусиш на репетицію спішити.
– Троїстих музик у нас, як у місті, не замовляють. Та коли молодята розписуються, нас неодмінно запрошують для музичного супроводу. Сьогодні-от свято села – ми теж концертну програму даємо, – кажуть аматори сцени.
Хоча не тільки вони, а вся громада Ватина та сусіднього Ватинця долучається до святкування. Стараннями сільського голови та секретаря на центральній площі – виставка народних умільців. А он – цілий ряд столів із апетитними тортами. Недарма про горохівських жінок ходить слава, що вони вміють не лише співати, а й смачно готувати. Доказ того – традиційні змагання господинь, під час яких кожна вулиця села представляє свій кулінарний шедевр.
Похваливши своїх односельців, ватинські піснярі і про себе гарне слово не забувають мовити. А чого соромитися, коли кожен їхній концерт сприймають із вигуками «Браво!» і викликами «Біс!».
– Приємно, що сили й час ми витрачаємо недарма, – зізнаються співрозмовники. – Аби на кожне свято мати гарний репертуар, розучили більш як півсотні пісень: народних, класичних, сучасних. І це при тому, що ніхто, крім баяністки, не розуміється на нотній грамоті. Останнім часом навіть через Інтернет пісні знаходимо, на слух беремо і розучуємо. 
Сценічного образу додають колективу яскраві костюми. І навіть не віриться, що то – ще залишки радянського колгоспу.
– Колись у селі велике господарство було. Хороші прибутки мало. Щоб дозвілля працівникам організовувати, голова колгоспу розпорядився народні костюми пошити. Старі плахти ще досі служать. Сорочки, звісно, зносилися. Та замість них теперішній керівник сільгосптовариства Вавринович нові вишиванки подарував, – дякують меценату оповідачі. 
За більш як десять творчих літ колектив завоював визнання у селах Скірче, Жуківці, Садів, Бубнів. Виступити з концертами його не раз запрошують у сусідній Луцький район. Та й у різноманітних конкурсах самодіяльності фольклорний гурт із Ватина не раз здобував лаври слави.
Якоїсь миті нашу розмову перериває ведуча свята. Бо глядачі вже зачекалися улюблених пісень, серед яких є дві і про Ватин. Але тієї ж миті до сцени підходять святково вбрані хлопчики й дівчатка. Зараз вони лише слухають старших артистів-колег. Та дивись: за років 20 і самі підхоплять творчу естафету, аби вже своїх дітей-онуків закохати у вічно прекрасну українську пісню.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.  

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%