8 євро 50 центів

8 євро 50 центів

Саме такий мінімальний розмір заробітної платні за годину запроваджується в Німеччині для найманої робочої сили всіх категорій – від канцлера до водія сміттєзбиральної машини. А коли наша влада перейде від слів про необхідність покращення рівня добробуту власних громадян до якихось мінімально логічних кроків у цьому напрямку?
Країни екс-радянського табору продовжує лихоманити. Слідом за «енергетичним Майданом» у Вірменії відбулася спроба військового перевороту в Таджикистані (ставив за мету змести олігархічно-клановий режим), а сусідня Молдова розквітла прапорами Євросоюзу над стотисячними мітингами з вимогами покращити рівень життя рядових людей. Не забуваючи, що в Україні за 10 останніх років відбулося аж дві революції з подібними вимогами, можна припустити, що на цьому протистоянні громади і влади крапку ставити надто рано. Хоча б тому, що логічного пояснення, чому владні олігархи продовжують нарощувати свої статки, тоді як люди праці, пенсіонери та інші малозахищені категорії перебиваються з хліба на воду, немає. І нескоро воно, врешті-решт, буде.
Коли країна може розвиватися? За однієї умови: достатнього рівня платоспроможності населення. Тобто забезпечений громадянин здатен витрачати свої гроші не лише на предмети першої необхідності (продукти харчування, транспорт, комунальні послуги, ліки), але й купувати інші блага цивілізації (житло, машини, путівки на відпочинок тощо). Остання умова, у свою чергу, дає можливість нарощувати обсяги будівництва, автопрому, туристичної галузі, банківської сфери, що автоматично означає співпрацю із суміжними виробництвами, а загалом – розвитком фінансової та економічної сфери в різних напрямках та збільшенням надходжень у бюджети всіх рівнів. Іншими словами: успішна людина своїми доходами та витратами автоматично стає локомотивом покращення рівня добробуту мінімум для десятьох інших. І так у геометричній прогресії суспільство з крихітних острівців благополуччя перетворюється на країну процвітання.
Скажете: якби не війна, все було б інакше. Частка істини, звичайно, в цьому зауваженні присутня. Але дуже невеличка. Пригадаймо всі роки Незалежності: чи пам’ятаєте  ви постійні заклинання-пояснення нашої спільної убогості на зразок «Росія все забрала», «Захід кредитів не дає», «вимоги МВФ» і таке інше. Тобто щоразу нам пояснюють черговий провал політики економічного зростання всім чим завгодно, але не кажуть правди. А вона – сувора та немилосердна: в Україні відсутня цивілізована модель взаємодії людей і влади, в результаті чого населення живе за принципом «рятуйся, хто може», а вожді почергово міняються у владних кріслах, щоб згодом «білими та пухнастими» з’являтися перед телекамерами і рвати на собі сорочки в екстазі клятвених обіцянок служити Україні аж до гробової дошки. 
Облуда нинішньої ситуації очевидна, коли аналізуєш потуги провести децентралізацію і дати максимальні повноваження областям, районам і містам (з одного боку) та нинішнє законодавство про вибори депутатів та голів місцевих рад (з іншого). Якби на Печерських пагорбах справді прагнули наблизити хоча б місцеву владу до народу, то вони б не брали всіх кандидатів у депутати в шори партійного карцеру, а дали б можливість людям висувати свої кандидатури хоча б від усталених громадських організацій. Бо ж статути нинішніх правлячих та опозиційних партій написані під копірку: вожді з Києва мають право звільнити з посади місцевого партійного боса без будь-яких пояснень, як і розігнати будь-яку низову структуру. Вони можуть висунути якогось громадянина кандидатом у депутати, а потім позбавити його депутатських повноважень. І пояснюють це європейським досвідом, позичаючи в Сірка очі. А насправді практика в більшості країн Євросоюзу зовсім інша. 
В Німеччині, наприклад, партії також пропонують громаді своїх висуванців, але пріоритетним є не політичний список, а волевиявлення людей на кожному конкретному окрузі. Тобто якась політична сила може набрати найбільше відсотків, але депутатом стане той, хто переміг на конкретній території. Зрозуміло, що ніяка сила ззовні, без волевиявлення самих громадян, позбавити депутата його повноважень достроково. 
А в Польщі минулої неділі нарешті відбувся загальнонаціональний референдум, де громадяни вирішували, чи не пора країні відмовитися від виборів депутатів різних рівнів на партійній основі та припинити фінансування політичних сил-переможців із бюджету держави. І хоча більшість із тих, хто прийшов на дільниці для голосування, висловилася за такі зміни, доволі своєрідна агітаційна кампанія правлячої еліти (мовляв, а навіщо брати участь у референдумі?) призвела до того, що його результати мали на меті не обов’язкове, а рекомендаційне значення.
А на завершення повернімося до мінімального рівня заробітної платні. У ФРН вирахували, що людина може бути більш-менш самодостатньою, коли отримуватиме за годину висококваліфікованої праці мінімум 8,5 євро (приблизно 300 грн). Як свідчить офіційна статистика українського Мінфіну, в липні по державі середній дохід працюючих сягав 4390 грн, а на Волині – 3523 грн. Тобто за місяць наші люди отримують приблизно стільки, скільки середньостатистичний німець за день! 
Ще якісь коментарі потрібні? 
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%