ХТО найбагатша людина на Лобні?

ХТО найбагатша  людина  на Лобні?  Скільки ж у неї того добра: чотири сини, чотири невістки, жменька онуків, повна хата мережаних хрестиком рушників-скатертин-сорочок, невтомні руки, широка душа та сотні старовинних пісень із батьківського спадку на кожен випадок  життя! Ніна Яківна так і представилася: «Ось вам – найбагатша людина на Лобні!».

У закутках колишнього партизанського хутора, а тепер невеличкого і мальовничого села Лобна Любешівського р-ну можна знайти безліч персонажів для газетних публікацій, бо тут що не людина – то аж дух захоплює. От із Ніною Поліщук – так. Гарна місія (вручити жінці подарунок, який вона виграла у передплатній лотереї від «Волинської газети») привела до порога її хати у Лобні. Де, на превеликий подив, на гостей із редакції вже чекала цілісінька делегація її родичів (чи то родичок). Бо, як виявилося, представникам цієї сім’ї редакційна Фортуна усміхнулася уже вдруге. Минулоріч зокрема – рідній сестрі чоловіка Ніні Яківні. Тож, запевнили нас у Лобні, «ВГ» – тепер сімейна газета для всієї родиноньки. 
Першим ділом знайомимося. Питаю, як живуть, чим займаються… 
«О-о-о!.. Хіба мені нема чим зайнятися? Тож я найбагатша людина на Лобні!» – сплескує руками господиня. На що я високо піднімаю брови… «Чотири сини, чотири невістки, шестеро онуків – я думаю, що найбагатша».
«Покажи-покажи, як ти женила свого синочка меншого», – втручається в розмову хтось із родичок. 

І Ніна Яківна починає чаклувати над DVD у власній кімнаті, що просто тоне у вишиваних, тканих та мережаних речах, які так і хочеться підписати: «Made in Lobna».  Коли молодшому синові коровай місили, до Лобни неждано навідався поляк, який збирає обряди пограниччя, і зафіксував процес на камеру. А тут треба додати, що Ніна Поліщук – знана співачка, як вона каже, «на Лобні». Постійна учасниця місцевого аматорського фольклорного гурту. Сивина пробилася на скроні, але не в серце. Наша читачка  не лінується ні до роботи, ні до сцени. Ще й, подейкують, багатьом молодим фору дасть. 
«Ворушимося… – по-філософськи трактує Ніна Поліщук  свою «концертну» активність. – Чого сидіти? І в церковному хорі співаю, і на сцені, і на «регату» їздили (місцевий фестиваль «Поліська регата», – авт.), і на весілля в Любешові, і колядувати. Знаємо багато старинних пісень». 
Ті «старинні» пісні – насправді унікальний спадок, який досі бережуть місцеві хранительки традицій Любешівщини. Ось такі, як Ніна Поліщук. Більшість із тих, які знає сама, запам’ятала з раннього дитинства від своїх дідів. 
«Колись не було ні в кого стико комнат, а велика хата й кухня. Три ліжка стояло, й ми спали на них малими. Вечір. Посходяться діди, материн батько і батьків батько. Наш батько вельми добрий був, що вип’є стакан – і одразу спить. А дід (батьків батько був такий бойовий): «Шо ти спиш?! У тебе тесть у гостях!». Батько махне рукою – і далі собі. А обидва діди поцілуються, вип’ють по стакану й начинають співати… То я тих пісень од них і навчилася!»
У родині, згадує Ніна Яківна, співали всі. І батько, і сестри, і брат. Мати ж навчила доньок вишивати і в’язати, хліба спекти доброго... Прикро, каже жінка, що багато із того, що вона та її земляки-старожили бережуть у пам’яті з малих літ, ніде не зафіксовано і приречене на забуття. Іноді такий жаль за тим народним спадком охопить душу, що й сама береться записати щось із древньої пісенної творчості. 

«От бабця по сусідству живе. Їй уже 93. Нездужає. А то якось прийшла і каже: «Запиши тую пісню, бо такої нихто не вспомнить». І ви такої, мабуть, ще й не чули! Її старці, які по війні по хатах ходили, все співали, – каже Ніна Яківна й починає наспівувати перейняту в сусідки мелодію: «По неділі, по обіду Пішов Господь по всім світу. Йшов він лісом-дорогою, Стрінув дівку, несла воду: «Дай мі, дівко, свої води вмити ноги» –  «Ета вода незчищона, Вона листьом припадьона» – «А ти, дівко, согрішонна. Ти два сини породила, В етий воді потопила» – «Ти, діду, – якийсь пророк, Шо ти мої гріхи знаєш?» – «Я не пророк, я сам Господь». Тоді дівка злякалася, Пану Богу в ноги впала: «Вставай, дівко, не лякайся, Йди до церкви, сповідайся». Тилько дівка в церкву стала – На сім сажнів земля впала. Тилько дівка в церкву ступила – Всі свічи погасила».
…І співала б, і співала б Ніна Яківна, от тільки важко на газетний папір усі ті пісні умістити. Попри усі її «багатства», вистачало в житті прикрощів.  Прийшли молодими на Лобну через три роки після весілля з місцевого хутора Окуріка, що за 3 км. Будувалися, дітей піднімали. А 12 літ тому чоловік неочікувано залишив родину, відійшов у Вічність. Не всі сини тоді вже були забезпеченими, через що матір не одну ніч проплакала. Але сьогодні родиною втішена.
«Хлопци то не співают. Але стараються. Діти й невістки хороші. Всі отдєльно, мають всі свої місця, свої хати. Я вже за третього то так журилася, хай би й йому місце, яку хату. Але вже два роки, як у своїй.... А гетих то Бог якось вправить!» – усміхається ненька, маючи на увазі  наймолодшого сина Олексія, що живе з нею у Лобні. Бо, мовляв, і син нівроку вдався, і невісточка Віта «така шворненька». …Та й у матері ще добра у серці та щирості душі не бракує. Найбагатша-бо людина «на Лобні»!
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: отак у Лобні читають «Волинську газету»!; хороми лобнівських багачів; Ніна Поліщук (у центрі) із сестрами. 


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (168) - 31.1%