Олександр КРАЛЮК: «Міським головою буду справедливим, але жорстким!»

Олександр КРАЛЮК:  «Міським головою  буду справедливим,  але жорстким!»

 Біографічна довідка:
Кралюк Олександр Олександрович. Народився в Луцьку, здобув середню освіту  в ЗОШ №17, вищу освіту здобував у Севастопольському вищому військово-морському училищі (інженерна освіта), Волинському інституті економіки та менеджменту (економічна освіта), Національній академії державного управління при Президентові України (магістр державного управління).
Військову службу проходив на Північному флоті (атомний підводний човен), після повернення в Україну 5 років працював на Чорнобильській АЕС (цех теплової автоматики), після закриття станції у 2000 р. консультував голів Комітету екології, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України протягом багатьох років.
Із 2008-го – приватний підприємець, із 2010 по 2014 рр. (доки не пішов на військову службу в АТО) створював та очолював партію «Громадянська позиція» на Волині, з грудня 2013-го до серпня 2015-го пройшов Майдан – Автомайдан – Крим (Севастополь-Чонгар) – АТО (заступник командира роти батальйону «Айдар»), із серпня 2015 р. – очільник громадської організації «Всеукраїнський союз учасників АТО» (м. Київ).
Одружений. Виховує двох неповнолітніх діток.
– Олександре Олександровичу, Ви – один із небагатьох кандидатів на посаду Луцького міського голови, який балотується не від якоїсь політичної партії, а – самовисуванням. Тобто робите ставку на громаду, а не на політиків?
– Як кожна нормальна, порядна та чесна людина, володію власним баченням того, як можна реалізувати свій потенціал на користь лучанам. Вважаю, що у своїх 43 роки вже набув достатнього досвіду та фаховості, щоб заявити: можна бути не лише корисним луцькій громаді, але й спроможним реалізувати те, що потрібно зробити для розвитку нашого рідного міста та його людей буквально в найближчій перспективі. Є глибинне розуміння проблем, усвідомлення причинно-наслідкового зв’язку їх появи, спроможність реалізувати не обіцянки, а цілком конкретні кроки. Тому в цій ситуації не потребую якоїсь «партійної опіки» чи «політичної парасольки».  Тим паче, що новий міський голова повинен буде налагодити взаємодію з представниками різних політичних сил, які делегують у раду своїх депутатів. Часом це повністю антагоністичні сили, а тому переконаний: коли кандидатом на посаду Луцького міського голови мене запропонували лучани, то це – найвагоміший аргумент у подальшому діалозі з депутатами. 
– У принципі, ще до оприлюднення результатів волевиявлення можна передбачити, якими будуть ідеологічні кольори в майбутніх депутатів міськради і до яких «груп інтересів» вони належатимуть. Із високим відсотком імовірності можна припустити, що й основна боротьба також розгорнеться між висуванцем «Солідарності», чинним мером Луцька Миколою Романюком та головою правління Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк», представником УКРОПу Олександром Товстенюком. Раз Ви знайшли свій шлях до перемоги за посаду міського голови, значить щось таки не влаштовує чи то в партіях, які їх висунули, чи в персоналіях основних претендентів?
– Це велика проблема, що нам нав’язують думку, ніби міська рада чи міський голова – це політичні органи та фігури. Орган самоврядування обласного центру повинен дбати, насамперед, про господарські питання, тому й очільники міста мали би подалі триматися від політики і поближче перебувати до людей із їхніми повсякденними та цілком прозаїчними запитами. Якщо давати оцінку Миколі Романюку легше, бо тут головне, що зроблено (або не зроблено) за 5 років його перебування на посаді, то у випадку з Олександром Товстенюком ситуація набагато складніша: ми можемо тільки прогнозувати, як ця людина, котра не має жодного досвіду управління навіть окремими структурними підрозділами місцевої влади, збирається стати на чолі міста, де живе понад 200 тисяч мешканців і де така складна інфраструктура системи життєзабезпечення.
– А у Вас такий досвід є?
– Три роки я працював на посаді директора комунального підприємства «Автопарксервіс». Тому знаю, яка це щоденна та копітка робота всередині органу місцевої влади не з чужих слів, а з власного досвіду. Я вчився не лише на прикладах позитиву, але й уважно аналізував причини невиконання тих чи інших завдань. Тому, як ви помітили, щодо двох вищеназваних претендентів, я не зводився до оцінки особистостей. Головне – в цьому переконаний! – ефективність роботи, вміння підібрати команду та незалежність у прийнятті рішень. Думаю, саме неякісна кадрова політика нинішнього Луцького міського голови Миколи Романюка стала причиною неодноразової критики, що лунала на адресу самого Миколи Ярославовича. Чому він довкола себе зібрав службовців, які явно не справляються з виконанням функціональних обов’язків, я сказати не можу. Тим паче, мені дуже важко передбачити, як кілька гарних дівчат у голубих піджачках та чорних спідницях, які трудяться на чолі «Офісу кварталу» благодійника Олександра Товстенюка, зможуть виконувати повноваження навіть не депутатів міськради, а хоча б керівників тих чи інших структурних підрозділів…  Тому, коли говорю про ефективність роботи лідера та продуктивність діяльності підібраної ним команди, маю на увазі не роздуми на тему, чи є вода на Марсі. Цікавить, насамперед: чому ціле літо в квартирах лучан не було гарячої води і чи не позамерзають люди під час зимових холодів? 
– Ви де мешкаєте?
– В Луцьку, на проспекті Молоді.
– У квартирі чи будинок звели?
– Звичайно, що в квартирі! А яке це має значення?
– Зрозуміло, чому вас турбує відсутність у крані гарячої води, тоді як обох вищенаведених персонажів це мало обходить. Вони або за межами Луцька в особняках «бідують», а якщо й мають житло в обласному центрі, то явно не на дев’ятому поверсі панельної коробки…  Тож обидва, вочевидь, здогадуються, як некомфортно жити без гарячої води, але – з чужих слів. Смію припустити, що і вони, і нинішні та наступні депутати міськради також не перейматимуться, як перезимувати. А Ви, Олександре Олександровичу, за які кошти плануєте розплачуватися за тепло, газ та електрику? Підете субсидію оформляти? І виборців із собою заберете?
– Щодо оплати комунальних послуг та вартості енергоносіїв, то треба зрозуміти, в чому основна проблема, і вже тоді приступати до її вирішення. А влада яким шляхом іде? Одні пропонують посилювати кару за несвоєчасну оплату. Другі – женуть усіх за субсидіями. Треті кивають на Київ: мовляв, там «кашу заварили», а ми тут ні до чого… Все це – абсолютно безперспективний підхід! Ми так ніколи не вирішимо якості та доступності для людей житлово-комунальних послуг та енергопостачання, а тільки створимо ще більше проблем. Що потрібно зробити вже сьогодні? Провести в Луцьку тотальний аудит теплогенеруючих компаній та мереж, якими вони подають споживачам тепло та воду. Аналіз доведе, що до 40% втрат відбувається ще до того, як гаряча вода потрапила в квартири лучан. А раз так, то навіть нинішні тарифи повинні для людей зменшитися на 40%, які повинні відшкодувати ті, хто губить енергоресурс на шляху від котельні до квартири. От коли влада зрозуміє, що людина не буде зі своєї кишені розплачуватися за іржаві труби, тоді вона почне ремонтувати комунікації, а не оббирати й так бідних людей! Навіть у випадку, коли на кардинальну реконструкцію та оновлення в бюджеті немає грошей, то результати аудиту зможуть напрацювати привабливі пропозиції для інвесторів, які за 7-8 місяців зможуть оптимізувати втрати та запропонувати громаді справді економічно обґрунтовані тарифи. Це я кажу, що вже можна зробити на місцевому рівні, без обласної чи загальнодержавної влади. 
Але треба активно діяти ще й на іншому напрямку: раз ми вважаємо, що запропонована Києвом тарифна складова для населення є по суті своїй грабіжницькою, то міська влада вже давно повинна була відкрито говорити про те, що Луцьк ніколи не погодиться на запропоновану столицею «арифметику». Мало того, треба конкретно сказати, що робитимемо, аби примусити олігархів та казнокрадів таки почути голос народу! Буквально на поверхні цілком слушна пропозиція: на основі аудиту та відкритого обговорення з громадськістю треба визначити реальні тарифи сплати за газ, електроенергію, воду та водовідведення, й запропонувати людям оплачувати тільки визначені ним суми. А решту нехай автоматично відшкодовують ті столичні чиновники, які нав’язали нам придумані ними ж захмарні та непідйомні суми. Бо переводити стрілки на пільги і субсидії – це утопія та аморальність. Хоча б тому, що людей ні з того ні з сього зробили жебраками і що мінімум 30% тих, кому належить субсидія, не можуть її оформити через заплутану та неефективну систему її нарахування.  Власне, в цьому я й бачу логіку децентралізації та надання органам місцевої влади більших повноважень. 
– У столиці Віталій Кличко запровадив пільгову «картку киянина», а чому нічого подібного немає в Луцьку? Доки всі приїжджі будуть використовувати наше місто собі на користь, а самі лучани, наприклад, із бюджету дотують існування тролейбусів і платять за проїзд у них так само, як гості з Житомира чи Шацька? 
– Це своєрідний маркер загальної помилки, коли весь світ хоче жити так само, як США. Ну ми ніколи не зрівняємося з Києвом! Бо це – столиця, і в неї значно більше можливостей, ніж у Луцька. Але, справді, раціональне зерно в політиці мера Віталія Кличка щодо киян присутнє. Якщо прозоро та публічно обговорити цю проблему, то чому б і не накопичити достатній фінансовий ресурс, аби не запровадити для лучан хоча б мінімально можливі преференції? Наприклад, кожен, хто потрапив у травмпункт, повинен знати: мінімум ліків він отримає безкоштовно, за рахунок бюджету. Проблема ж у тому, що за роки Незалежності жодна влада Луцька так і не з’ясувала, в чому полягає суть спроможності обласного центру заробляти гроші у свою казну. І як ці можливості поєднати з потенціалом сусідніх західноукраїнських міст, насамперед, зі Львовом та Рівним? Зараз ситуація проста і… невтішна: те, що назвали Стратегією розвитку міста, це пустопорожня робота, яка не дасть жодного результату! Взяли елементарно нанизали на якийсь стержень масу проблем і не заклали ніяких перспектив реалізації. Так не може бути! І оскільки часу вже немає (Луцьк і так відстав у своєму розвитку на десятиріччя!), готовий долучитися до створення реальної Стратегії розвитку міста буквально за півроку. Це має бути серйозний документ, що вказуватиме, в якому напрямку розвивається Луцьк і якими силами це можна зробити в найближчих 2-5 років (найближча перспектива) і на десятиріччя. 
– Що це все дасть?
– Не буду переповідати фундаментальний документ, наголошу на основному. Це створення нових високооплачуваних робочих місць. Розвиток сучасної транспортної інфраструктури. Залучення додаткових фінансових ресурсів для розвитку міста і, відповідно, покращення соціального пакету допомоги нашим людям. 
– А як Ви тоді збираєтеся співпрацювати з новими «слугами народу», які пройшли дуже жорсткий відбір на лояльність у партійних штабах? Ви ж на їхню наочну агітацію подивіться: всім приклеїли партійні символи, всіх сфотографували на фоні «потрібних кольорів», усім наказали, що обіцяти, кого хвалити і що паплюжити! Ви – висунуті на посаду лучанами, а перед вами ніби й депутати, але насправді – тотально Юлія Тимошенко, Олег Ляшко, Петро Порошенко і т. д…
– Непросте запитання… Але я знаю, як подолати цей політичний тиск на рівні місцевої влади. Та не треба по кабінетах «перетирати» з керівниками фракцій, не варто «шукати розуміння» у київських лідерів! Треба публічно обговорювати основні проблеми виключно з громадою Луцька! І це світло правди порозганяє любителів закулісних маніпуляцій по кутках! Тому я не збираюся ні з ким ні про що домовлятися, окрім як виконувати те, що обіцяю лучанам, і знаходити підтримку тільки в людях, а не в партіях. Ну, невже так важко хоча б раз на тиждень у публічному місці провести зустріч із виборцями, під час якої повідомити про плани та почути зауваження? Чому звітуємо тільки раз на рік і лише в палацах культури?
– Але ж депутати, якщо з ними не займатися «договорняками», завалять будь-який проект Вашого рішення. Мало того, можуть висловити недовіру! Без них – не обійтися…
– Я ж не казав, що не співпрацюватиму з депутатським корпусом! Навпаки, буде предметний та професійний діалог. Але без ідеологічних заклинань та партійних лозунгів. І без подвійних стандартів, коли під прикриттям патріотизму дехто намагається просто увірвати ласий шматок бюджетного пирога. Рада – не політичний, а господарський орган. Це моє переконання. Бо якщо тепла вода повинна бути на рівні 60 градусів, то це так і має бути. І яка при цьому може бути опозиція чи правляча коаліція?! Вони всі однаково відповідальні за те, що гарячої води немає, і так само можуть гордитися, коли така послуга надається. От і вся політика. Тому, чесно кажучи, мені байдуже, якої політичної орієнтації будуть нові луцькі депутати. Байдуже! Бо буду персоніфіковано працювати з кожним, хто розуміє: тут – господарська структура самоврядування, а не театральна сцена. Кожен повинен стати фахівцем у системі налагодження господарського функціонування величезного міста. І якщо так буде, то в образі Іваненка чи Петренка мені не ввижатиметься Тимошенко чи Порошенко…
– Приємно чути суто мирні та цивільні наміри радитися з громадою на публічних зустрічах із людьми. І це я чую від кадрового морського офіцера, який після закінчення військового училища в Севастополі навіть у складі підводних частин Північного флоту служив! Від людини, яка працювала на ЧАЕС! Від фахівця, для якого головне – точність, виваженість, дисципліна і порядок… 
– У сучасному суспільстві авторитаризм дійсно набуває популярності… Особливо тому, що він притаманний олігархам і політичним аферистам. Тому на флоті – це одне, а в цивільному життя – зовсім інше. Хоча не буду приховувати: я людина вольова і керівник жорсткий. 
– У міських керівників традиційно дуже непросто складаються стосунки з органами влади обласного рівня… Бажання «порулити» в «Білому домі» не пропадає десятиріччями, хто б там не був представником Президента чи головою… Олександре Олександровичу, якщо виникатимуть якісь важливі та нагальні питання щодо Луцька та його мешканців, Ви будете в приймальнях високого начальства своєї черги на прийом очікувати, чи запрошуватиме цих добродіїв в адмінспоруду міськради по вулиці Богдана Хмельницького? 
– Тут варто зауважити, що невдовзі в області, крім керівників виконавчої та представницької гілок влади, з’явиться ще одна посадова особа – префект. На відміну від нинішнього керівництва, він себе почуватиме набагато впевненіше і незалежніше, бо ні від кого на Волині не залежатиме. А от від префекта залежатиме багато… Відомо ж, хто контролює, той і меню для перевірки замовляє… Тепер про те, хто і в який кабінет повинен ходити. Це – не головне. Коли хтось «рекомендуватиме» ухвалювати рішення всупереч інтересам лучан, то скажу коротко: «Стоп! Крапка!». Якщо діятимуть за нашою спиною на шкоду лучанам, теж скажу: «Стоп! Крапка!». Відтак із папками документів у чиїхось приймальнях не сидітимуть. Якщо хочемо побороти в роботі паразитичну складову, то який сенс займатися чинопочитанням? А раз сенсу нема, то й не буду. Розумієте, Луцький міський голова постійно повинен демонструвати громаді, що він її представник у стосунках із усіма іншими державними інституціями, і така людина не має права бути слабохарактерною. Тим паче, що на рівні Луцька – обласного центру Волині – є достатній потенціал, щоб вирішити більшість проблем і без участі обласної чи центральної влад. Просто треба працювати на громаду, а не на себе!
Розмовляв Сергій ШРАМЧУК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%