«Треті совєти»?

«Треті совєти»?

Стандарти позавчорашнього дня не дозволяють нашій владі адекватно оцінювати події історичного минулого, а некваліфіковане пересмикування фактів доводить очевидні речі до абсурду.
Історичний парадокс полягає в пошуку відповіді на питання: чому «День визволення України від фашистських загарбників» відзначається з 2009 р. саме 28 жовтня?
Формально саме цього дня в 1944 р. радянські дивізії вибили гітлерівців та військові підрозділи їхніх союзників (переважно – угорців) із території Закарпаття. Але на той момент цей край не входив до складу УРСР і СССР, тому, відповідно, ніякого стосунку до «визволення України від фашистських загарбників» «свято» не має хоча б тому, що на той момент де-юре закарпатські землі належали до складу спочатку Чехословаччини, а потім були захоплені Угорщиною. За спинами органів НКВД і КП(б)У  у жовтні 1944 р. ховалися маріонеткові функціонери зі створеної Кремлем «Закарпатської України» з маріонетковим «урядом» – «Народною Радою». Вони не мали нічого спільного з патріотичною та справді державницькою Карпатською Україною під орудою Августина Волошина, яка виникла на початку 1939 р. і загинула після наступу угорських окупантів у березні того ж року…  Тому навіть формально Закарпатська область була включена до складу УРСР лише 22 січня 1946 р. після липневого (1945 р.) ухвалення т. зв. «Першим З’їздом народних комітетів Закарпатської України «Маніфесту про возз’єднання з Радянською Україною».  
Я в жодному випадку не вважаю, що Закарпаття не належить до складу нинішньої України, і всіляко протидію навіть найменшим сепаратистським проявам у будь-якому регіоні, зокрема і на Закарпатті, яке вважаю невід’ємною частиною нашої держави. Але формально 28 жовтня 1944-го територія до складу УРСР не належала… І якби Іосіф Сталін, наприклад, погодився б із пропозицію першого секретаря ЦК КП(Б)У Микити Хрущова та, домовившись із Великою Британією і США, приєднав до України нинішнє Люблінське воєводство РП, то в такому випадку дата «звільнення» від «фашистських загарбників» була б зовсім іншою, оскільки територіально наша держава мала б інакший вигляд…
Методологічна абракадабра. Які фашисти взагалі в жовтні 1944 р. перебували на Закарпатті? Ніякі! Бо фашистський режим на чолі з Беніто Мусоліні був правлячим в Італії, військ якої на Закарпатті зовсім не було. Натомість радянська армія воювала з регулярними підрозділами гітлерівського війська, яке представляло нацистський режим Німеччини на чолі з Адольфом Гітлером. Окрім цього, намагалися не віддати нашу область і збройні сили Угорщини, котрі станом на жовтень 1944 р. представляли хунту диктатора Міклоша Горті. Тобто навіть на Закарпатті «звільняли» українську землю зовсім не від фашистів, а від нацистів і гортистів. 
І тепер – найголовніший блуд в офіційних заявах та привітаннях наших правлячих «достойників» щодо самого «звільнення» від «фашистів». У цій країні на 25-му році Незалежності ще хтось досі думає, ніби наступ збройних сил сталінського режиму  1944-го призвів до істинного звільнення України?! Я не буду нагадувати, як командири піднімали в атаку червоноармійців зі словами «За Родіну! За Сталіна!», бо це й так очевидно. Просто нагадаю любителям словесної еквілібристики: кожен етнічний українець, який під час Другої світової війни воював на стороні кремлівського режиму, не тільки звільняв нашу землю від гітлерівських нацистів та їхніх союзників, але й повертав до нас червоних окупантів. Тобто взагалі не йшлося про відновлення УНР чи створення незалежної України, оскільки СССР лише повертав кордони зразка 1941-го, принагідно долучивши до себе й Закарпаття. 
І коли я читаю розповсюджене від імені голови облдержадміністрації Володимира Гунчика  звернення (зі словами «71 рік минув відтоді, як залпи Другої світової перестали лунати на українській землі. Вагомий внесок у цю перемогу зробив саме український народ. Зазнавши величезних людських і матеріальних втрат, він продемонстрував світові, що Україна – мирна держава, яка не бажає війни, одначе й не дозволить ворогові топтати батьківську землю, плюндрувати національні традиції та культуру. Переможне закінчення війни, хоч і надто дорогою ціною, є й свідченням того, що українці захищали рідну землю, а не чужі ідеї  та політичний режим»), мені хочеться водночас і плакати, і  сміятися...  А ще більше, коли читаю наступний абзац: «День визволення України від фашистських загарбників – ще одна можливість, аби переосмислити події Другої світової війни, згадати кожного, хто ціною власного життя та здоров’я здобув перемогу над нацизмом. Сьогодні ми з однаковою пошаною говоримо як про українських солдат, що воювали у лавах Радянської армії, так і про вояків УПА, які в часи гітлерівської окупації боролися за звільнення українських земель від ворога і відстоювали національну ідею». 
Так, УПА не лише 1944-го, але й ще через 10 років після цього продовжувала збройну боротьбу з усіма окупантами за побудову Незалежної України. Але не тільки з гітлерівським режимом та його союзниками, а (чи не в першу чергу!!!) зі сталінізмом, який понад 70 літ тому на солдатських багнетах повернувся в Україну і на довгі десятиліття (аж до серпня 1991-го)  примушував наш народ жити в умовах фактичної окупації на території, що називалася УРСР, мала колоніальний статус та управлялася з Москви руками компартійної та комсомольської номенклатури. 
Тому ніякого «звільнення» 28 жовтня 1944-го насправді не було. Це така ж істина, як і правда про те, що сьогодні частина території Української держави перебуває під окупацією кремлівського режиму. Тому говорити треба про те, як вигнати новітнього загарбника (що є моральним та історичним правонаступником СССР), а не згадувати, як колись один окупант поступився місцем іншому під назвою «другі совєти». Якщо ми, звичайно, самі не «треті совєти».
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%