Олег Галасун: «Раніше балакали і нічого не робили, зараз – і не балакають, і не роблять»

Олег Галасун: «Раніше балакали і нічого не робили, зараз – і не балакають, і не роблять» Ну ось і все. Стихли фестивалі перевиборчих обіцянок. Повертаємося в реальність. Комуналка зашкалює. Капуста – дорожчає. Молоко – не дорожчає… Казна пуста. І разом із тим тисячі волинських одноосібників намагаються вижити і заробити на землі та просяться … платити податки. А їх ніхто не чує і не бачить. Це тільки в Країні дурнів можна закопати і викопати гроші. Як мінімум на плодовитій Волині – не так. Тут, буває, закопуєш гроші, а викопуєш ярмо собі на плечі. І тягнеш його, тягнеш… Щось подібне відбувається у галузі сільського господарства.
Повільно наближаємося до Дня працівника сільського господарства. І буде сцена, і з неї звучатимуть врожаї і надої. І комусь знову вручать ордени, а решті – грамоти. А будні села лишаться – за кулісами. Ми спробували привідкрити куліси у розмові із Олегом Галасуном, фермером із с. Чаруків Луцького р-ну. «Батьком» луцьких земельних ринків, завдяки якому майданчики для продажу вирощеної малими аграріями продукції діють і нині. Одним із тих «незручних» аграріїв, які говорять все, як є. Про село і його перспективи. Говорили просто на ярмарку біля луцького РАЦСу. Олег Іванович у перервах грузив сітки з картоплею покупцям та рекламував продукцію своїх колег, які тим часом жваво торгували.

Пане Олеже, вважаю, що ви може бути «устами» волинського аграрія. Сьогодні сільське господарство – тема не надто популярна для держави. «Влада Януковича» тут, на Волині, неабияк пропагувала аграрні програми, центральні і місцеві. Наліво й направо говорила про проекти на кшталт створення «доїльних» кооперативів і забезпечення їх холодильниками, про худобу, якої у хлівах має бути «три і більше»... Здавалося: якийсь рух є. Нині повний штиль. Але люди, як і раніше, сіють і садять, волинські фермери, слава Богу, торгують на зелених ринках, пробують експериментувати. Але це все одно нагадує радше хаос, аніж впорядкований рух у європейському напрямку. Це – моє враження. А ваше?
– Скажу так: ті балакали і нічого не робили. А ці і не балакають, і не роблять. Ми такі люди, які звикли працювати. І від інших чекаємо – справ. Це, може, комусь не подобається, але так є. Ми з вами сьогодні розмовляємо, а люди торгують на ярмарку. Проект «зелених ринків» діє з ініціативи Асоціації фермерів та приватних землевласників Волині та міської влади і живе не один рік. Але тільки завдяки тому, що ми його не кидаємо. В основному ним опікуюся я та керівники асоціації у районах. Це робота, яка не приносить зиску, але дає задоволення. Колись йшла мова про те, щоб закрити ці ринки. Тодішній заступник Клімчука Віталій Карпюк на одній із аграрних комісій сказав: «Приїду – подивлюся і прийму рішення!». Я не думав, що він приїде. Але він приїхав. Подивився, що відомо, хто продає, що є документи на продукцію, що молочна продукція – вся з ветеринарними документами, тобто елементарні правила дотримані. І сказав: «Працюйте, ніхто вас не чіпатиме». Ці ринки – це заслуга всіх, хто тут є. А щодо програм, то тут я навіть нашому департаменту завжди кажу: «Ви найперше визначтеся, для кого вони, на кого спрямовані». Вони мені кажуть: є 229 тисяч... Хвилиночку! Це домогосподарства. У нас у Чарукові – 500 домогосподарств, але лише 10 таких, де щось вирощують на продаж. Держава досі не спромоглася визнати дрібних виробників. Вони – поза законом. Ось гляньте, хто торгує отут: поруч мене особисте селянське господарство, і далі теж, і навпроти ще є декілька фермерських господарств… А що означає ОСГ? Та нічого! Ні пенсійного забезпечення, ні системи оподаткування, яка б тебе ставила в якісь рамки. Мені кажуть: «Так ти ж хочеш для них лишні податки!» Ні. Я не хочу. Просто коли сьогодні ОСГ хоче здати зерно на велику фірму (скажімо, «Волиньзернопродукт»), то з нього вирахують зразу податок із доходів фізичних осіб, як мінімум 13%, і ПДВ 20%. Мінус 33%. Таким чином селянин втрачає по тисячі на кожному гектарі через те, що він не є платником ПДВ та ніякого іншого податку. Він – поза законом, а по суті – виробник. Тому, на мій погляд, перш ніж якісь фінанси виділяти, треба було б це впорядкувати. Виробники клято працюють, але не мають пенсійного забезпечення, не мають права на трудову пенсію, не соціальну.
Ну, вона зараз часто не дуже й різниться…
– Хай навіть і так. Але це ставить людей поза законом. Та це зараз ніхто навіть не хоче обговорювати.
А вибори. Партії. Обіцянки… Ви в них знайшли щось солідарне з потребами дрібних аграріїв, власників ОСГ?
– Я ставив собі таке питання. Мені особисто близькі ідеї «Свободи». Але я не готовий бути членом їхньої партії. А з іншого боку – в мене до них серйозне питання: вчора свободівець був міністром сільського господарства, і питання, яке ми йому задали, навіть не озвучене дотепер. Чекайте, якщо він нас не чув тоді, коли був міністром, то хто сказав, що нас сьогодні почують? Те саме і до інших партій. Нас узагалі не чують. В Аграрній партії чи є хоч один із тих, хто безпосередньо працює на землі? Який із Ігоря Волошенюка аграрій? Вони себе називають аграріями і мітингують під стінами проти продажу землі.
До речі, земля. 1 січня закінчується мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Що далі?
– На одному з недавніх круглих столів моя думка дисонувала з думкою більшості. Але я й сьогодні залишаюся при своєму: якщо існує чорний ринок землі (а він існує, і земля сільськогосподарська продається сьогодні, переходить із рук в руки), то поясніть, що забороняє здійснити легальний продаж? Це як і з бурштином. Усе дуже просто: хто в нас найбільше кричить проти продажу землі? Ті, хто має десятки тисяч гектарів. Чому? От скажіть: за оренду якої машини будуть платити дорожче: старої і дешевої чи нової й дорогої? Звичайно, дорогої. Так само земля. Як тільки в Польщі 20 з лишнім років тому ввели ринок землі, вона подорожчала. І оренда землі подорожчала. А якщо люди орендують десятки й сотні тисяч гектарів і це – законна оренда, то вони мають сплатити податок державі й більшу орендну плату тому, хто їм здав землю. Це і для держави плюс, і для дядька плюс, а для кого – мінус? А для того, хто орендує сотні тисяч. Тому латифундистам насправді потрібен мораторій на продаж.
А як такі лозунги: землю продавати не можна, а треба подбати, щоб за оренду належно платили?
– Це все казка про білого бичка. Ніхто не буде вкладати на довгий строк гроші в чужу землю! Коли проводять опитування, люди часто відповідають штампами, які бачать із телевізора. Не так, як думають насправді. Їхня думка вже сформована телебаченням. А по телебаченню виступають не такі, як я, а ті, кого допустили до каналу. Чи ви бачили на аграрних шоу тих, хто працює на землі? Ні. Директорові агентства реструктуризації Люблінського воєводства і директорові тамтешнього ринку «Єлізувка» я задавав питання: як відрізняється податок на землю сільськогосподарську і податок на нерухомість у Польщі? У рік рольник (польський аграрій) сплачує десь 220 злотих за гектар землі. А податок за 1 квадратний метр землі для комерційного використання в м. Люблін 13 злотих у рік. Порахуйте різницю. Якби така була градація в нас, ніхто б не переводив сільськогосподарські землі в землі забудови. Земля як нерухомість там оподатковується. І 70% місцевого бюджету там, це податок на нерухомість. У нас же… Приклад. Сусід. Молода сім’я: двоє діток. Збудував хату більше як 250 квадратів з усім. І буде платити податок за нерухомість. А той, хто має в городі квартиру, яка коштує мільйон, не буде платити. І живе один. На мою думку, мінімальний податок мають платити всі, і страхування житла теж платити всі. А потім: маєш більше, плати більшу ставку. Тоді кожен буде думати, чи йому будувати величезні маєтки, чи може, вкласти гроші у виробництво. Ніби це не стосується до сільського господарства. Але, повірте, це напряму зв’язане з тим, як живе село. Треба, щоб у села приходив бізнес. Хочемо ми того чи ні, а через розвиток технологій кількість робочих рук, зайнятих у сільському господарстві, буде зменшуватися. Відповідно людям, які звільнилися, треба буде мати якусь роботу. І тут я завше згадую про ягідний кластер.
Ваша ідея про ягідний кластер аж проситься на Волинь. Направду, все більше й більше людей займаються вирощуванням і переробкою ягід. Цього року волиняни могли їхати на полуницю не в Польщу, хоча б у Маневицький район, де таку ж роботу пропонувала підприємство «Хайбері».
– Гектар ягідника потребує в сотню раз більше рук, ніж гектар пшениці. Скажімо, серйозне господарство, яке має 10 тисяч гектарів зернових із тваринництвом, нараховує до 200 працівників. А колись колгоспи на цій території мали 2 тисячі працівників, хоча кількість населення не змінилася. Це означає, що в нас більш як півтори тисячі людей – без роботи. Коли селяни отримуватимуть доходи, їм буде потрібний садочок, дорога, амбулаторія і все інше. А не буде доходу, то вони поїдуть із села: в Польщу, Петербург, Київ, Луцьк зрештою. Ягідний кластер – це волинська перспектива. На Волині вже є до 1000 га малинників. Це не міф. Лише довкола Луцька п’ять потужних підприємств, які заготовляють ягоди. І в Ковелі, і в Нововолинську є фірми, що заготовляють малину. Звідкілясь вони ж її беруть. А статистика каже: маємо 30 га однієї фірми. Це неправда. Але ягідний кластер передбачає насамперед концентрацію виробництва, спеціалізацію. Комплексний підхід. Не тільки заморозку, а й переробку, а цього нема. І розсадники для посадкового матеріалу. От таку систему має вибудувати якраз державна програма.
Цього року злетіли ціни на овочі. Чому?
– Зменшилося виробництво. Ми продаємо свою продукцію за гривню людям, у яких зменшилися зарплати, знизилася частина зарплати, яку вони можуть виділити на харчі, бо непомірно зросла комуналка. Відповідно – ми не заробили грошей і не вклали їх. А овочевий бізнес, це – бізнес. Хоча це – як доміно. Підскочили ціни – й ми ніби перекриваємо витрати. Але це тільки ілюзія. Насправді на цьому ринку багато людей розоряється. Це призведе до того, що ми післязавтра не будемо мати своїх виробників. Їхнє місце займуть інші. Святе місце порожнім не буває, тим паче, що народ хоче їсти постійно.
На вашу думку, кому вигідний хаос, чому роками говорять про впорядкування роботи дрібних аграріїв, роками оглядаються на Польщу і – жодної ініціативи, що підняла б село і малого виробника?
– Спробую теж пояснити. Скажіть: якщо є виробники незареєстровані, але вони виробили продукції на мільйон, то її треба продати? Треба. Вони її продають дешевше, бо треба. Кому? Посередникам, які її куплять і на цьому зароблять. Історія з молоком. А хтось знає, яка насправді в калькуляції стоїть вхідна ціна молока на заводі? Ніхто вам не скаже. Я боюся, що вона зовсім не та, що у дядька в селі. Він же не може взагалі підтвердити те, що продав молоко. Ніяк. Первинної документації немає. Хоча, коли приймали пакет законів щодо асоціації з ЄС, там є умови, які передбачають, що продукція має відслідковуватися від виробника до споживача. Тоді наша міністерство зобов’язане було б розробити регламент: за якими документами має йти ця продукція. Якби тільки з’явилися ці документи, було би по-іншому. А в мутній воді рибку добре ловити тому, хто з підсакою, хто ловить. А не тому, хто там плаває. В масштабах України так рухаються мільярди, які ніде не фігурують, ні в яких податкових! Але вони до чиїхось рук пристають! Коли про все це говориш, вони тебе слухають, але роблять, що й робили. От це і призводить до того, що права рука не знає, що робить ліва.
Фермер Галасун на чому заробляє? Розкажіть, може, хтось із читачів якраз планує зайнятися аграрним промислом і скористається прикладом.
– Вирощуємо овочі, зернові культури – для сівозміни. Солимо, квасимо помідори, огірки, капусту. І ягоди. Розширили посадку малини. Починаємо її продавати практично з 10 червня, закінчуємо в жовтні. Перспектива для мене – то садок. Це і дитяча мрія, яка ще не реалізувалася сповна. Діти, правда, виросли, й це накладає відбиток, бо, на жаль, поки не долучаються до фермерської справи. Але поки матиму здоров’я, буду працювати, як працюю.
Дякую за розмову. Успіхів!
Розмовляла Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%