І прости нам провини наші…

І прости нам провини наші…

На Ратнівщині війна за церкву. Одні вимагають позбутися «московського ярма», інші стверджують, ніби це – рейдерське захоплення.

«На майдані коло церкви революція іде»... Розпочалася вона зранку, 14 листопада в с. Залухів Ратнівського р-ну. Коло бабусь у хустинах постали чоловіки в камуфляжній формі. Здебільшого, ветерани АТО, які пройшли через війну та повернулися додому зовсім іншими людьми. Поряд із кіньми та підводами – автівки з патріотичною символікою. Вимога одних – вивести Свято-Михайлівський храм із-під московської протекції, хоча в офіційній назві УПЦ згадки про канонічне підпорядкування патріархові Кірілу немає. Позиція іншого табору – в жодному разі не перейти до Київського патріархату.
Як стверджують місцеві жителі, громада УПЦ Київського патріархату зареєстрована та діє в Залухові ще від початків Незалежності. І стільки ж років – тутешньому православному храму. Саме ці люди збирали пожертви на церкву та будували її.
Певний період прибічники Київського та Московського патріархатів (а це жителі не лише Залухова, а й чотирьох довколишніх сіл, де нема своєї церкви) якось мирилися під одним куполом. Хоча хрести на храмі освятило духовенство УПЦ КП. 
Та останнім часом, особливо після Революції гідності та боротьби з московським окупантом, православні Київського патріархату все  гучніше стали заявляти про необхідність «позбавлятися московського ярма». Дивує й та обставина, що церкву освячували представники УПЦ. Але частину необхідної для оформлення права власності документації ними донині не оформлено, а попереднього настоятеля храму нещодавно замінили новим, 22-річним Володимиром Ковтачем. Святий отець, до речі, теж належить до УПЦ…
Аби пришвидшити процес переходу, національно свідома громада взялася активно організовувати збір підписів щодо передачі храму громаді Київського патріархату. 14 листопада віряни перейшли від слів до діла. А на підтримку виступили священики Київського патріархату й молоді активісти з різних сіл району та, власне, Ратного. 
Суботнього ранку площа коло церкви гула та ледь не іскрилася. Одні вимагали відчинити храм для молитов. Виконували Гімн України та пояснювали, що «українські святині мають належати українцям». Інші попереджали: нікого з чужаків до церкви не впустять. 
Щоб не допустити провокацій, на місце події прибули правоохоронці та представники місцевого органу самоврядування. Приїхав і депутат райради Віталій Тарасюк.
Як згодом розповів настоятель Свято-Михайлівського храму с. Залухів Володимир Ковтач, представники Київського патріархату намагалися схилити його до переходу у свою конфесію. А на сайті «Спілки православних журналістів» подається власна версія про інцидент у Залухові та наводиться коментар відповідального за врегулювання міжконфесійних конфліктів у Волинській області Олега Точинського: «Вони вимагали, щоб храм був відчинений, тому що їм хотілося зайти помолитися. Зрозуміло, люди знають, що відбувається сьогодні в Україні по цій ситуації. Відповідно вони зреагували. Жінки, прихожани цього храму, стали на паперті, перед закритими дверима і не допустили нікого в церкву. (…) Ми не знаємо, чого очікувати далі, оскільки ця подія була досить несподіваною».
Своє бачення щодо буремних подій у Залухові озвучив митрополит Луцький  та Волинський УПЦ Київського патріархату Михаїл: «Громада Київського патріархату була зареєстрована в Залухові ще 20 років тому. У цій громаді було сформовано ініціативну групу, чия робота була спрямована на будівництво храму. В останній момент, коли спорудження вийшло за завершальний етап, постало питання: хто ж має освятити церкву. І хоча громада була Київського патріархату, втім, людей обманули: освячення здійснив представник Московського патріархату. Це свідчить про те, що ніхто не збирався захоплювати Свято-Михайлівський храм. Захоплення як такого і бути не могло!».
Стримати хвилю протистояння вважає за потрібне і новообраний голова Ратнівської райради Михайло Макарук:
– Держава не повинна втручатися у міжконфесійний конфлікт. Та й сам конфлікт (і цей, і будь-який інший) треба вирішувати не силовими методами, а правовими, – переконаний Михайло Михайлович. – Щодо ситуації конкретно у Залухові, то подібне стається в районі вперше та, будемо сподіватися, востаннє. Кожна зі сторін конфлікту наполягає на своїй правоті. Як на мене, то найкращий вихід із ситуації – сісти опонентам за стіл переговорів і в спокійній обстановці знайти компроміс. Не захочуть чи не зможуть – залишиться два варіанти: або в суді відстоювати своє право на церкву, або споруджувати ще один храм. Тим паче, що і районна, і місцева влада на Ратнівщині завжди йшла назустріч вірянам, коли ті просили виділити землю для будівництва культової споруди.
Не втручатися у міжконфесійний конфлікт старається і Залухівський сільський голова Людмила Кацевич:
– Я тільки 12 днів як приступила до роботи, – пояснює жінка (щоправда, вона вже має досвід роботи на посаді секретаря сільради), – та й займатися повинна питаннями, що стосуються самоврядування. Скажу тільки, що церкву ми будували спільно. Гроші і в нашому районі збирали, і в сусідніх. Ще коли я вчителькою працювала, теж їздила в неділю до села Добре Камінь-Каширського району, де тамтешні люди давали пожертву на будівництво храму. Тепер же до церкви ходжу лише як прихожанка – помолитися. Щодо інциденту в суботу, то я на власні очі нічого не бачила: прийшла десь о пів на десяту, коли все вщухло і люди порозходилися. Можливо, батюшка збиратиме церковну десятку чи двадцятку, аби порадитися. Бо він у нас молодий, недавно приїхав. А попередній разом із дружиною та трьома дітьми переїхав до Запорізької області, де йому запропонували кращий приход (там – чотири тисячі людей, а в нас, якщо невелике свято, – жменька вірян на службу ходить).
Будемо надіятися, скандалів більше не виникатиме. Я як сільський голова дбатиму, аби в селах нашої сільради панували мир, спокій та злагода. Сьогодні ось люди дружно вийшли на суботник, аби коло церкви гарненько поприбирати і на Михайла, у наш празник, усе було хороше.    
Отож, Залухів у суботу 21 листопада, на Михайла, зустрічає престольне свято. Чи об’єднає віра християнських братів і сестер у спільній молитві? Чи поверне мир, якого так усі прагнемо? А головне: чи зуміють українці об’єднатися в єдиній православній, українській за суттю, а не за назвою церкві? І чи, врешті-решт, не роздмухує цю проблему якась «третя сила»?
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
На фото з архіву: храм у Залухові став яблуком розбрату.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%