Поки атом – мирний…

Поки атом – мирний…

Рівненську атомну електростанцію волиняни вважають небезпечним сусідом, хоча гігант енергетики – солідний роботодавець для жителів Маневицького р-ну. Останнім часом  РАЕС «ділиться» прибутками з місцевими бюджетами так званої 30-кілометрової зони спостереження, за рахунок чого у селах здійснюють ті чи інші інфраструктурні проекти. Але від того атомна станція не стає більш привабливою в очах пересічних сусідів. Бо – атомна. Тому що живий ще біль Чорнобиля. Тому що завжди знайдеться місце для сумніву. Разом із тим (мало хто це знає) Рівненська атомна електростанція визнана найбільш відкритою з усіх українських АЕС. У стінах гіганта переконані: запорука безпеки – поінформованість. Тому нині – це далеко не той об’єкт, куди не ступала нога журналіста. 
Привід для чергового прес-туру в п’ятницю 13-го (як виявилося, у прес-службі РАЕС не вірять в особливі числа, навзаєм небо віддячило за це сонячною перервою в осінній безкінечності дощів та сірості) – знаковий. Точніше – їх два. РАЕС у рамках загальнонаціонального будівництва нової повітряної лінії 750 кВ завершила реконструкцію відкритого  розподільчого пристрою і заявила про свою готовність продавати електроенергію у центральні та східні регіони України, де відчувають її дефіцит. У грудні 2017-го спливає проектний термін експлуатації 3-го енергоблоку. РАЕС готується до продовження терміну експлуатації. А тут важливо мати розуміння громадськості.

Селфі на фоні… РАЕС

Їдемо на РАЕС. Традиційно гостинна прес-служба станції запрошує в музей на коротку екскурсію, пропонує газету «Енергія», прес-реліз, книгу про атомну і … каски, без яких на територію об’єкта – ні ногою. Нас суворо попереджають про наявність журналістських посвідчень. РАЕС надзвичайно уважна до сторонніх. Прямуємо під стіни станції вже у супроводі фахівців із фізичної безпеки та бійців Нацгвардії.  Поки автобус петляє тамтешніми дорогами, а місцеві розповідають, що колись на місці РАЕС було село, звідки через будівництво стратегічного об’єкта довелося відселити всіх мешканців, журналісти розглядають атомну у світлі раптового осіннього сонця. За планом – можливість зробити панорамні фото… Дорогою важко не помітити і білборди із зображеннями станції. Так наче вона – активний учасник вчорашніх виборів. Та це не політика, це – «робота з громадськістю». «РАЕС – запорука розвитку регіону», – читаємо на черговому повороті. І справді: традиційно 1% від вартості виробленої продукції станція віддає до місцевих бюджетів. Уже ближче до паркану РАЕС медійників попереджають: помічати можна все, а от фотографувати – ні. Під пильним оком супроводжуючих більшість колег наввипередки поспішають зробити промовисте селфі на фоні 150-метрових градирень: веж, які слугують для охолодження води і які усі помилково асоціюють із найбільшою загрозою на АЕС. 


Лінія незалежності

Відкритий розподільчий пристрій ВРП-750 кВ – той об’єкт, заради якого журналістів із двох областей покликали на прес-тур. Реконструкція пристрою, що обійшовся у 226 млн грн, здійснювалася у рамках будівництва повітряної лінії 750 кВ. Мета – забезпечити перетік потужностей Рівненської та Хмельницької АЕС у дефіцитний центральний регіон. Тобто РАЕС може і хоче продавати більше енергії. Фактично увесь час станція працює із так званими диспетчерськими обмеженнями (тобто не на повну потужність). Все, що для цього треба, РАЕС зробила: спорудила ВРП-750кВ. Далі – слово за міністерством… Міністр енергетики Володимир Демчишин пообіцяв, що 22 грудня додаткова лінія запрацює. Виконання цієї обіцянки дуже чекають на РАЕС і сподіваються: на рівні держави зроблять усе, щоб до споживача була можливість доставляти енергію власного виробництва, а не… російського. 
Тож, як каже заступник головного інженера з електрообладнання та систем контролю і управління РАЕС Андрій Козюра: «РАЕС лишається дочекатися готовності лінії електропередач 750 кВ сполученням «Рівненська АЕС-підстанція Київська» та ввести в дію обладнання на ВРП-750кВ, яке вже змонтовано». 

На тобі, небоже…

Власне, теми Росії ніяк не могли оминути під час поїздки на атомну. Зведена за часів Радянського Союзу (1980-го) станція апріорі за першого партнера мала саме цю державу. Сьогодні помітна зміна акцентів. Хоча б тому, що коли раніше при спорудженні нових об’єктів використовували виключно російське обладнання, то тепер монтують українське. Діють європейські проекти. Однак про російські загрози тут говорять обережно. Мовляв, атомна енергетика – це така унікальна галузь, в якій співпраця задля безпеки поставлена на дуже високий рівень. Навіть, виходить, із ворогом.
Разом із тим саме до РФ РАЕС відвантажує відпрацьоване ядерне паливо. Однак перше паливо, відправлене в Росію у 90-х, вже 2018-го (!) … почне повертатися назад. Такими, виявляється, були умови договору. І Росія вже нагадує про обов’язковість їх виконання. Тому надактуальною для України залишається проблема будівництва сховища для відпрацьованого ядерного палива. Поки говорять про ймовірну появу такого на теренах нинішньої зони відчуження, де буде зберігатися відпрацьоване ядерне паливо із 3-х електростанцій – Рівненської, Південноукраїнської та Хмельницької.  На РАЕС кажуть і про те, що транспортувати відходи до Росії справді невигідно, бо дуже дорого. Та й у відпрацьованому паливі багато цінних речовин. Щоправда, на станції поки не мають технології, з допомогою якої могли б ці речовини видобувати із відходів. 

Продовжити. Без варіантів

У грудні 2017-го спливає проектний термін експлуатації 3-го енергоблоку РАЕС. 30 років – саме такими є всі проектні терміни експлуатації діючих атомних енергоблоків в Україні. Що – далі?.. Продовжити термін експлуатації ще на кількадесят літ. Саме таким шляхом нині йде РАЕС. А фахівці зазначають: це – світова практика. Однак задля продовження треба виконати низку умов, активна фаза роботи над якими розпочалася ще 2013-го. Розроблено «Програму підготовки до експлуатації енергоблоку №3 у понадпроектний термін», у рамках якої лише на 2015-й заплановано понад 70(!) заходів із підвищення безпеки. Йдеться про заходи з продовження терміну експлуатації капітального і некапітального характеру, роботу з громадськістю та заходи безпеки. У результаті РАЕС сподівається отримати аргументовані зміни в Технологічний регламент безпечної експлуатації реакторної установки у понадпроектний період із терміном експлуатації до 60 років. Усе це загалом обійдеться НАЕК «Енергоатом» у 3 млрд грн. Що цікаво: ці кошти компанія накопичує за рахунок тарифу на електричну і теплову енергію… 
Попереду – публічні громадські слухання. І атомники дуже розраховують на розуміння громадськості. А тій, у свою чергу, у цей тривожний для світу час хотілося б знати  відповідь на таке питання: чи можуть на РАЕС пробратися терористи? 
Гендиректор РАЕС Павло Павлишин відповідає: «Якщо коротко, то –  ні. І раніше, і, тим паче, тепер ми дуже велику вагу приділяємо фізичному захисту ядерних установок. Відколи існує напружена ситуація в країні ми значно підсилили безпеку станції. По-перше, тут – воєнізована охорона. У нас контракт із Нацгвардією. Маємо зброю, засоби, техніку. Нема проблем щодо захищеності. Є військова частина, яка сьогодні прикриває атомну станцію. Всі ці заходи сьогодні працюють. Наша служба фізичного захисту розробила деякі додаткові проекти. Ми своїми силами облаштували оборонні споруди зовні та всередині об’єкта. Тісно співпрацюємо  в цьому плані з іноземними фахівцями. Зараз наші працівники перебувають у США на навчаннях». 
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: Андрій Козюра; атомний пейзаж.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (168) - 31.1%