«Є для серця така покута…»

«Є для серця така покута…»

Завжди радію, коли зустрічаю людей, яких доля не зламала, а навпаки – загартувала, зробила сильнішими. Ще й з іншими діляться позитивом. Як-от, Людмила Касянчук із м. Ратне. На роботі, а вона працює заступником начальника ратнівського відділення зв’язку, – завжди в русі, до людей із посмішкою. Колеги дуже хвалять Людмилу за доброту і чуйність. 
А історія її життя не така вже сонячна… Люда прийшла на пошту в Ратне, коли їй було 19. Приїхала сюди із с. Підгір’я Камінь-Каширського р-ну після закінчення львівського училища. Сміється, каже, дуже подобалося з дитинства мати справу з паперами: щось писати, рахувати, тому і пішла вчитися на оператора поштового зв’язку. Та й працювати хотілося швидше, аби заробляти власну копійку. Бо ж із простої сім’ї трударів… Із майбутнім чоловіком Юрієм познайомилися на випускному у школі в с. Щедрогір Ратнівського р-ну. То було кохання з першого погляду. А майже через рік одружилися.
– Нічого, здається, не віщувало біди. Будували плани, мріяли. Юра хотів відкривати власну справу – свій магазин, купити комбайн. Я у всьому його підтримувала. Народилася донечка, – розповідає Людмила Миколаївна. Відчутно, що їй важко вкотре повертатися в пам’яті до тих років, але продовжує: – Завагітніла  знову, чоловік радів. Але біда підкралася непомітно. Невдовзі  Юрій став погано почуватися. Якісь незрозумілі болі в шлунку. Ну, думали про різне, але я навіть тоді не уявляла, що його чекає. Звернулися до лікарів. Пройшов обстеження, здав аналізи. Виявилося, що в нього… рак, причому вже 4 стадія. Надій не давали ніяких. Розводили руками, мовляв, медицина тут безсила. А йому тоді було всього 25!
Люді доводилося не солодко. Маленька дитина на руках, ще й вагітна. Але з усіх сил доглядала за чоловіком, годувала з ложечки. Десь глибоко в душі сподівалася на диво. Не сталося. Згорів за два місяці. Рак перекреслив усі мрії і плани.
– Я навіть не змогла провести його в останню путь, як належить: саме лежала в пологовому відділенні, – згадує з гіркотою жінка. – Чоловік так і не встиг побачити своєї другої донечки...
З того часу минуло немало-небагато – 15 років. Дівчатка он які дорослі: менша Юля навчається в 7 класі, старша Тетянка – вже випускниця. 
– Було, звичайно, важко. Але мусила все витримати. Мої дівчатка дають мені наснагу, тому стараюся ніколи не опускати рук, хоч як важко не було.
На ті кошти, які з чоловіком збирали на власний бізнес, придбала будинок у Ратному. Ще й батьки та чоловікова родина допомогли… 
– Маю біля хати 10 соток городу. Вирощую всього потрохи. Адже зарплата невисока. Тому треба якось виживати. От картоплю здам, і вже копійка. А мої дівчатка в усьому допомагають, – хвалиться матуся своїми сонечками. 
Дівчатка і справді стараються. До того ж, старша Тетянка ну дуже любить танцювати: займається у колективі «Ритм» ще з 3-го класу (при Ратнівському будинку культури).  Гарно вчиться, особливо подобаються предмети гуманітарного циклу. Тетянка – справжня зірочка у школі: часто беруть ведучою на шкільні вечори, перемагала в районних олімпіадах. 
– Хоче Таня бути журналістом, але я відмовляю, – сміється Людмила Миколаївна,– раджу їй юридичний факультет. 
Менша Юля не відстає від сестрички: співає в хорі. Любить і вдома розважити своїх найрідніших веселою пісенькою. Прибігають дівчатка часто і на роботу до матусі: похвалитися успіхами, поділитися… 
Колеги відкрили секрет, що всі квіти, які на підвіконнях, принесла на роботу саме Людмила.
– Так, квіти я дуже люблю. Коло хати багато маю. Та й у кімнатах вазонів вистачає, – трохи соромлячись, розповідає жінка. 
Сумувати, каже, шкодувати себе ніколи. Заради донечок готова на все. А ще, зізнається, часом довгими вечорами бере полотно, голку, нитки та вишиває. І, можливо, тоді їй зринають у пам’яті спогади про те, що вона ніколи не зможе повернути та забути – щасливі миті кохання… 
Наталія ГЛАВНІЧЕК.
На фото: Людмила зі своїми сонечками – Юлею і Танею.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%