Ваше слово, товаришу Маузер?

Ваше слово, товаришу Маузер?

Чим далі, тим більше Україна занурюється в період хаосу та беззаконня. Уже звичними справами стали не тільки «народні люстрації» чиновників із допомогою контейнерів для сміття, але й вибухи попід стінами Верховної Ради України з величезною кількістю убитих та скалічених. Арешти під прицілами телекамер міністрів із смачним клацанням кайданками – теж не дивина. Як і в стінах найвищого законодавчого органу держави банальні потасовки та биття пик поступилися місцем затриманням народних депутатів із допомогою озброєних спецпризначенців…
Здавалося б, уже нікого ніде і нічим не здивуєш. Але гучний скандал під час засідання парламентського комітету у боротьби з корупцією та оргзлочинністю, під час якого сотник Майдану, народний депутат Володимир Парасюк із усього маху спробував ударити ногою в голову генерала СБУ Василя Пісного таки привернув увагу спільноти. 
І знову почалися дискусії на тему, чи має право громадянин боротися з беззаконням протиправними засобами? Одні кажуть: так, адже коли Закон не діє, то представники народу як найвищі носії конституційного ладу можуть брати на себе обов’язки бути і слідчим, і прокурором, і суддею, і навіть катом. Менш категоричні заперечують: якщо відповідати кулею на кулю, а зґвалтуванням на зґвалтування, то кожен охочий покарати зло сам стає закоренілим злочинцем…
І хто тут правий, однозначно відповісти важко. Бо живемо в постреволюційному синдромі, коли спогади про події недавнього минулого зовсім свіжі.
Будь-яка революція (чи переворот, чи путч, чи ще якийсь інший спосіб силового повалення існуючого режиму) ніколи не відбуваються на підставах чинного законодавства. Скажіть, якби Владімір Лєнін не наказав штурмувати Зимовий палац у Санкт-Петербурзі, то зумів би вигнати міністрів Тимчасового уряду та захопити в Російській імперії всю повноту влади? Звичайно, що ні! Так й би сидів Алєксандр Кєрєнскій у своєму кабінеті, так би й не отримала незалежності Фінляндія, та й в Україні б не почалися державотворчі процеси, які по суті своїй суперечили всім законам імперії. 
Точно так само можна й охарактеризувати події Революції гідності. Якби представники Майдану дотрималися підписаних домовленостей із Віктором Януковичем (відбулося це в присутності офіційних представників країн ЄС), то екс-президент спокійно б добув до позачергових виборів, які, до речі, ще не ясно, чим би завершилися. Але в такому випадку ніколи б Олександр Турчинов не опинився б на посаді виконувача обов’язки гаранта Конституції, не відбулися б дострокові вибори Петра Порошенка та нового складу парламенту, зовсім іншою була б конфігурація уряду (дуже сумнівно, що Арсеній Яценюк його б очолив). І, найголовніше, ніхто не знає, чи втратила б Україна фактично без опору Крим і чи почалися б на Донбасі інспіровані Росією сепаратистські рухи, що завершилися прямою військовою інтервенцією сусідньої держави… Найголовніше, що тоді б усі були живими: і Герої Небесної Сотні, і солдати АТО! 
Тема фізичного впливу на політичні процеси, власне, є актуальною не лише через вчинок Володимира Парасюка. Паралельно з відзначенням другої річниці Революції гідності на Херсонщині відбулися події, що належать до цієї категорії реакції суспільства на дії чи бездіяльність влади. Кримські татари, які вже кілька місяців блокують постачання на окупований півострів продуктів харчування, вдалися до чергового кроку блокування цієї території: хтось підірвав кілька опор високовольтних ліній електромереж, і Крим поринув у пітьму… Зрозуміло, що український уряд підписав із російськими партнерами якісь угоди про енергозабезпечення півострова з нашої території. Але кримські татари нагадують: окупаційний режим у Криму здійснює шалений тиск на патріотичні сили! Чимало активістів втратили житло, роботу, декілька десятків кримських татар викрадено і вбито… І якщо офіційний Київ на це не реагує, то народ, який у цьому столітті вже вдруге зазнає геноциду та етноциду, не збирається миритися зі свавіллям одних і бездіяльністю інших. Тому й взяли під охорону зруйновані електроопори… Але як пояснити силові дії міліції (поліції), які таки відтіснили людей від місця події з тим, аби ремонтники могли відновити енергопостачання? Ми хочемо, щоб Крим був українським і кримські татари та інші громадяни України жили в ньому, як у себе вдома, чи прагнемо всяко догодити Кремлеві, заплющивши очі на очевидне беззаконня та свавілля московських маріонеток?!
Відповіді нема й на це… Власне, не тільки на це. Озираючись на волинський формат відзначення дворіччя від початку подій на Майдані, можемо засвідчити синдром Лебедя, Рака і Щуки, коли з одного й того ж приводу різні люди поводяться зовсім по-річному. Ознайомтеся, наприклад, із повідомленнями різних медіа щодо урочистостей на Луцькому меморіалі Вічної слави біля монумента Героям  Небесної Сотні і Василя Мойсея. Таке враження, що відбулося три різних події за участі мінімум трьох різних груп учасників, де про інших узагалі не згадується…
І це – також ознака протиріччя між справедливістю і законністю. І – ще один аргумент для «гарячих голів», які всі проблеми звикли вирішувати вагомим «словом» «товариша Маузера».
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%