«Ні дня без рядка!»

«Ні дня без рядка!»

Саме таким був творчий девіз Полікарпа Шафети, якому цими днями могло б виповнитися 80 років і який постійно вчив: періодично чинушам журналісти повинні «давати відлуп»...

 

27 грудня Полікарпові Шафеті, багаторічному головному редакторові газети «Радянська Волинь» (згодом змінено назву на «Волинь», а останніми роками видання виходить у світ як «Волинь-нова») виповнилося б 80 років. Про цю ювілейну дату на Волині не забули, хоча відзначали її в приміщенні редакції, яке він відвоював для редакційного колективу, без фізичної присутності самого Полікарпа Гервасійовича. Причина – непереборної сили: 27 листопада 1996-го після одного з пленумів облорганізації НСЖУ лідерові журналістської спільноти нашого краю стало зле, і ще до приїзду екстреної медичної допомоги його велике серце зупинилося… Поховали багаторічного голову волинського осередку НСЖУ на кладовищі його рідного с. Дубова Ковельського р-ну.
Відхід у Вічність такої творчої особистості як Полікарп Шафета, поза всіляким сумнівом, не міг не позначитися на подальшому функціонуванні медіа-простору нашого краю. Хоча б тому, що Полікарп Шафета, який став головним редактором обласної газети «Радянська Волинь» у віці 27 років і пережив не одну зміну влади на Волині, навчився не лише кваліфіковано вирішувати організаційні проблеми, захищати права та свободи інших колег всіма доступними способами, але й завжди показував приклад власних творчих пошуків. Його девіз «Ні дня без рядка!» й досі залишається актуальним, і мало на Волині керівників ЗМІ, які ще не розучилися тримати у власних руках ручку… Хоча, як і кожному журналістові, під час роботи йому доводилося ухвалювати непрості рішення і ставити свій підпис під статтями, які були актуальними та потрібними в одну епоху і викликали багато питань після настання іншої…
Саме тому фактично через 20 років після його смерті нинішня генерація волинських журналістів вшанувала його пам’ять, провівши в редакції «Волині-нової» спочатку пленум, а потім – окреме засідання, присвячене Полікарпові Гервасійовичу.
А 27 листопада представники журналістського середовища взяли участь у відкритті меморіальної таблиці, прикріпленої на стіні будинку, де проживав Полікарп Гервасійович і де помер цього ж дня у 1996-ому… Ця споруда, до речі, в часи її будівництва була одним із останніх зразків радянської системи створення житла за найсучаснішими стандартами.
За життя Полікарп Шафета вів особистий щоденник. Коли його не стало, вдова Галина Степанівна за підтримкою журналістів «Волині» підготувала його до друку під назвою «Щоденник без цензури». Перегортаючи його сторінки, звернімо увагу на події 20-річної давності, котрі зафіксовано рукою самого Полікарпа Шафети.
«І думати доводиться про те, чи вдасться ще раз побачити «отаку зиму», бо відзначив власне 60-річчя. Свято було вражаючим: так багато прийшло людей, що хотілося жити й працювати. Це ж не обком, який колись організовував, люди прийшли зі щирими привітаннями, хоча циніки могли б і не приходити: мені 60 і я, на жаль, пенсіонер. А ця категорія мало кому потрібна. На Заході пенсіонери – не бідняки, вони, заробивши собі на старість, їздять по світу. Але це не для нас, не для мене, хоча я майже все життя, починаючи зі студентської сталінської стипендії, був «високооплачуваним» журналістським начальником. Але це для іронії я пишу, бо компартійна влада не платила мені того, чого була варта моя робота. А демократична – відштовхнула від себе в оплаті, на яку побоялася б штовхати навіть партійна бюрократія.  Отже, надія на власну голову та здоров’я. Поживу – ще й іншим допоможу втриматися на плаву…
І привітання Олександра Мороза (Голови Верховної Ради України, В. Д.) виявилося милою несподіванкою. Бо й нинішній президент змовчав (Леонід Кучма, – В. Д.), хоч його молодий кар’єрист Дмитро Табачник знав про моє 60-річчя. І колишній Президент Кравчук зробив вигляд, як колись у Трускавці, що він зі мною не знайомий. А я ж двічі був у нього довіреною особою і двічі виграв на Волині вибори. Першого разу, в дев’яності першому. Це було особливо ризикованою справою, яка з мого боку вимагала громадянської мужності, а з його – порядності… Але, як кажуть росіяни, «нет худа без добра». Мені легше буде написати книжку-есе «Прощання з президентом», – написав Полікарп Гервасійович 30 грудня 1995-го.
І в цьому уривку, мабуть, квінтесенція всього життя та творчості Полікарпа Гервасійовича, який особистим прикладом показував, що окремим неадекватним чинушам журналісти повинні «давати відлуп».
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото: титульна сторінка книги»Щоденник без цензури».

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (226) - 44.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (150) - 29.5%