«З гостинцями до звірів»

«З гостинцями до звірів»

Що звірі люблять гостинці, діти знають із казок. Але які саме? Що купити для білки, що для оленя, що для зубра? Хто знає? 

У Луцькій ЗОШ І-ІІІ ст. №11 напередодні Нового року про це гомоніли всі учні і вчителі. А спонукала до цього поїздка 4-Б у ДП «МГ «Звірівське». По книжках й в інтернеті шукали, на ярмарках і в крамницях розпитували, який подаруночок якому звірові купити. От що, скажімо, найбільше любить бобер? Хто знає? Бобри ж у крамниці не ходять і в місті, щоб розпитати, не зустрінеш. Вже й батьки підключилися… І ось подарунки закуплено, повантажено в автівки і досвідчений водій ТТК «Автоальянс» Валерій Знищенко завертає комфортабельний неоплан до контори мисливського господарства. З перших хвилин перебування на території ДП «МГ «Звірівське» діти потрапляють у казку. Віковічні дуби і сосни, верби, мов лицарі які,  у «залізних кольчугах», острів з «олівчиками» осиць, які позаточували бобри… Мисливський будиночок, що курить люльку… Олень, з яким можна сфотографуватися… А вже після екскурсії обійстям звірогосподарства на дітей чекає мандрівка у глиб лісу, де живуть зубри, лосі, олені благородні і олені плямисті, козулі, зайці, білки, бобри, єноти… Хлопчики і дівчатка зручно вмощуються у пахуче сінце і трьома возами рушають на пошуки диких мешканців цієї пущі. Єгері Микола Огура та Роман Бокій, сторож Микола Приймачук погейкують на коней – Буржуя, Альошу і Хурму, Сивого і Кармеліту… Обабіч дуби-велетні, сосни-велікани, обгороджені ділянки молодих сосон та дубочків, підгодівельні майданчики для звірів.

– Їх у нас шістдесят, – розповідає в. о. директора-головний єгер Олександр Перхалюк. – Там є і солонці, і годівнички, і спостережні вишки.

Загалом у звірогосподарстві працює десять єгерів, вдень і вночі вони охороняють цю казкову країну.

– Дивіться, олень! – чутно одразу декілька голосів із підводи.

Це першокласник Влад Іщук, четвертокласники Станіслав Котиза і Денис Іщук помітили серед дерев красивого роганя. А той став, витягнув шию і тільки рогами покрутив.

А трохи далі вже ціле стадо трапилося на очі дітям. І хоч цього ранку був погожий день й звірина подалася на дальні пасовища – природнього корму у лісі ще достатньо, школярам, вчителям та їх батькам все ж поталанило побачити тих, для кого вони везли подарунки.

Після захоплюючої кінної мандрівки лісовими путівцями, усі повернулися в урочище Юганів. Тут батьки вже запалили ватру, приготували запашні кийочки, на яких кожен-кожен міг підсмажити собі сосиску. А тоді несподівано з’явився Дід Мороз, коні перелякалися, а діти – ні.

– А хто-хто тут ходить, звірів лякає? – суворо запитав Дідусь Мороз.

– Та ж ми їм гостинці привезли! – пояснили дві подруги Вікторія Бондаренко та Діана Онищук.

– Тоді інша справа, – подобрішав незвичний гість. – Я вам за ваші добрі вчинки також подарую подарунки.

І подарував, уявляєте, усім-усім дітям! А потім всі стали водити хоровод із Дідом Морозом, співати пісень та декламувати вірші. А вже, як набігались досхочу, пригостили запеченими на вогнищі сосисками Діда Мороза, згадали і про свої подарунки для лісової малечі та їх дорослих батьків.

У лісовому ресторанчику для звірів є «зальчики» для свиней і оленяток, зубрів і зайців… Тож найперше хлопці й дівчата наносили сіна у ясла для оленів, а потім заповнили сіллю солонці, а тоді взялися викладати у годівнички картоплинки, моркву, буряки, гарбузи, відтак понасипали скрізь зерна, навіть хліб для ласунчиків залишили…

– А коли сюди прийдуть звірі? – цікавились Вікторія Сурду, Ірина Жук, Вадим Шищиц, Андрій Отченаш і всі-всі діти. – Ми ж для них нічого не пошкодували... Навіть запечені сосиски самі не з’їли, а їм принесли.





– Надвечір вони обов’язкову тут з’являться, – запевнив головний єгер.

– Такого дійства ми ще не бачили, – казали батьки Марія Прищ та Альона Вох. – Воно і дітям, і нам дуже сподобалося.

А організували цю незвичну мандрівку до лісової пущі класний керівник 4-Б Марія Чіпак з учителями-колегами та батьками, котрі подбали про транспорт та подарунки для лісових звірів. А посприяли їм у цьому працівники ВОУЛМГ та єгері мисливського господарства.

– З цих дітей колись виростуть добрі люди, можливо, серед них є й наші помічники – майбутні єгері та лісівники, – казав Олександр Перхалюк. – Дуже добру справу вони зробили. На свят-вечір всі звірі обов’язково розкажуть про це Богові.

Головний єгер висловив вдячність усім природолюбам ЗОШ І-ІІІ ст. №11, пообіцяв розповісти і зубрам, і лосям, і оленям, і свиням, і малій звірині, хто із хлопців і дівчат кому які подарунки залишив, щоб ті особисто приснилися кожному-кожному школярику і сказали щось таке, чого ні в телевізорі, ні в книжках, навіть у казках, нікому не говорять.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото автора: діти у ДП «МГ «Звірівське».

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%